 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ТЕМА 4. ТАЄМНІ ТОВАРИСТВА І ОРДЕНИ
Хоч таємні товариства і ордени належать загальній історії людства, вони одночасно являють собою особливу паралельну історію, яка «не відбулася». Ця історія, як правило, залишається в тіні, однак час до часу, дає про себе знати чи то через філософію, теософію (Піфагор), чи то через ідеологію (Вольтер), чи то через політику (Ленін). Називають різні причини виникнення та живучості таємних товариств та орденів. Так само існують різні способи їхньої класифікації. Для нашого курсу ці корпорації цікаві своїми жорсткими ідеологічними моделями інтерпретації (релігії, всесвіту, суспільства або якоїсь певної галузі людського знання), а також вірою, посвятою і фанатизмом. • т ■
Чарльз Вільям Ґекерторн писав: «Колись таємні товариства були так само необхідні, як відкриття: дерево повинно мати коріння. Біля влади сили, ідолів багатства, фетишів забобонів повинно було, в усі віки та в усіх державах, існувати місце, де закінчувалося володарювання сили, де кумирам не вклонялися більше, де фетиші були осміяні. Таким місцем ставали кабінет філософа, храм жерця, підземелля сектанта». Основу діяльності всіх таємних товариств, складала їхня оригінальна ідеологія. Ґекерторн поділяє їх таким чином: 1) релігійні (Єгипетські таїнства); 2) військові (тамплієри); 3) судові (феми); 4) вчені (алхіміки); 5) громадянські (франкмасони); 6) політичні (карбонарії).
Наталя Макарова подає іншу класифікацію, називаючи таємні товариства (таємні культи, рілігійно-щюшітницькі таємні товариства, судові таємні товариства, масони, мафія, політичні таємні товариства) і секти (християнські, ісламські, сатанинські, релігії «нового
ВІКУ»).,.,._......,,....,..,. „-=,..,„..,,,•„,„,,,,..:,-..;-.•:• ■.. '-,■:>]
Як правило, всі вони не задовольнялися природнім ходом історії і прагнули змінити його на свою користь, найчастіше шляхом незаконного захоплення влади над суспільством. Всі таємні товариства та ордени мали своє бачення історії. Вони хотіли перевести її в річище власної інтерпретації, «обробивши» чи замінивши еліту «офіційної» (справжньої) історії.
Пояснюючи психологію таємних товариств, Ігор ІПафаревич віднаходить термін «малого народу»: «Один з найбільш цікавих дослідників Французької революції (як за свіжістю його ідей, так і за його дивовижною ерудицією), Оґюстен Кошен, у своїх працях звернув особливу увагу на певний соціальний та духовний шар, який він назвав «Малим Народом». На його думку, вирішальну роль у Французькій революції відіграло коло людей, яке сформувалося у філософських товариствах та академіях, масонських ложах, клубах і секціях. Специфіка цього кача полягала в тому, що воно жило у своєму власному інтелектуальному й духовному світі: «Малий Народ» серед «Великого Народу». Можна б сказати — антинарод серед народу, оскільки світогляд першого будувався за принципом
навернення другого. Саме тут вироблявся необхідний для перевороту тип людини, яка
відкидала й ненавиділа все те, що складало коріння нації, іії духовний кістяк: католицька
віра, дворянська честь, вірність королю, гордість за власну історію, пошана до
особливостей та привілеїв своєї провінції, за свій стан чи гільдію». !і ■' *'' :
Ордени можна поділити на революційні та консервативні. Біля джерел ідеї орденів лежить каббалістика. Новочасна доба дала поштовх до різноспрямованого розхитування суспільної свідомості, де найбільшу «раціоналізаторську» роль відіграло масонство. Традицію найбільш ефективного спротиву тотальній духовній деструкції виробила католицька церква, зокрема у вигляді орденів єзуїтів (Ігнатій Лойола) та Опус Дей (Хосе Марія Ескріва).
Наведемо висловлювання Хосе Марії Ескріви: «5. Привчися говрити «ні»; 74.
Неможливо любити Бога, не поважаючи священника; 114. Християнська молитва ніколи
не буває монологом; 236. В годину іспиту сумління бережись демона, що відбирає мову;
238. Загальний іспит сумління — це оборона. Іспит спеціапьншї — це наступ. Перший — це
панцир, броня. Другий — це дамаський меч; 299. Христос умер задля тебе. Що ж повинен
би вчинити задля Христа ти?; 482. Не зважай, що світ цілий проти тебе, ще й вітер в очі.
Тобі вперед!; 759. «Мир, мир»! — кажеш мені. Мир існує для людей доброї волі».,
Тоталітарні режими XX століття мають більше спільного, ніж різняться між собою. Як російський більшовизм, так і німецький нацизм перемогли, спираючись, по-перше, на струнку ідеологію, побудовану на езотеричному вченні; по-друге, на організаційну структуру орденського типу з психологією «малого народу». В основу феномену російського більшовизму лягли російський та іудейський месіанізми. Маємо дослідження Олега Білого, який довів, що Карл Маркс, одержавши традиційне іудейське виховання, будував своє вчення, спираючись на доктрини Старого Заповіту, починаючи від проекції ідеї «вибраного народу» на робітничий клас. Власне російський месіянізм вкладається у формулювання «Третього Риму» — це ідея бузупинної агресії на світ.
Адольф Гітлер посіяв зерна ідеології німецького нацизму на сприятливий ґрунт, підготовлений його попередниками — такими теософами, як Єлєна Блаватськая, Ґвідо фон Ліст, Гіорґ Ланц фон Лібенфельс, Рудоль фон Зеботтендорф. Дослідник оккультного коріння нацизму Ніколас Гудрік-Кларк пише: «Теософія пропонувала людям цілісніш погляд на світ, можливість бачити сучасне крізь призму минулого. Уявне минуле виправдовувало багато найрізноманітніших політичних та культурних ідеалів, таких, як расизм, магія, фанатичний елітаризм, що вони одностайно відкидали сучасний світ. І це було порятунком для тих, кого не влаштовувало сучасне життя».
Однак містику не можна ототожнити з фашизмом, як це намагається зробити
постмодернізм, акцентований в якості політичної ідеології лібералізму. Не треба забувати про ксенофобну природ)? цієї ідеології. Література і взагалі мистецтво — це магія, містика. Також людина є міфом, вона є тим, що думає про себе. Людська природа наскрізь ірраціональна. Злочином є змішування понять, коли зумисне (з ідеологічною метою) затуманюється сутність проблеми.
;■■•' Найглибшим українським теоретиком орденів був Дмитро Донцов. Він відзначав, що головне, що відрізняє орден від партії є те, що партійна програма з часом може змінюватися, модифікуватися, а ідеологія ордену є одночасно світоглядом, внутрішньою абсолютною переконаністю його членства. Ідеологія ордену відноситься до категорії віри, а не переконання, вона не потребує логічного доведення, а тільки органічного перейняття. Існують також українські ордени: релігійні — василіян і студитів та політичний — ОУН, що відіграв вирішальну роль в історії Украши XX століття, вивівши українців в якісно інший ментальний та геополітичний вимір. Всі вони мають консервативний характер.
До таємних товариств і орденів можемо також віднести державні спецслужби, клуби
впливових політиків і бізнесменів. Будь-яка значна меркантильна мета підкріплюється
містичним обгрунтуванням. Можливо, для людини навіть важливішою є сам рух до мети
(тобто власне містика), ніж акт осягнення. Тому виникнення і функціонування таємних
товариств і орденів цілком узгоджується як з людською природою, так і з одвічним
протистоянням Добра і Зла.
Поиск по сайту: