Економічні, правові, політичні, соціально-культурні, технологічні (або географічні) умови діяльності

3. До політичних передумов і необхідних засад розвитку підприємництва відносять:

1) відповідну державну ідеологію стосовно підприємництва, в основі якої - ідея всебічної підтримки підприємницької ініціативи громадян, що не виходить за межі протиправних дій та вчинків;

2) наявність законодавчих актів, що регламентують правові засади створення, функціонування і банкрутства підприємницьких організацій;

3) наявність правничого захисту авторських прав, інтелектуальної власності підприємців.

4. Метод інверсії…

1) передбачає використання протилежних існуючому підходів до розв'язання нової проблеми;

2) використовується спонтанно, коли якийсь факт, предмет чи явище підказує нове вирішення нового товару;

3) забезпечує задоволення потреб споживача.

5. Структура організації є ефективною, якщо вона:

1) сприяє досягненню цілей підприємства з мінімальними небажаними результатами;

2) допомагає менеджеру розвити свої здібності;

3) допомагає робітникам зробити свій внесок у досягнення цілей підприємства;

4) сприяє реалізації стратегічного плану боротьби з конкурентами;

5) відповідає світовим стандартам.

6. Модель, що характеризується високою часткою державного сектора НДДКР у загальних витратах на НДДКР при високої ємності державного сегмента ринку оборонних і пріоритетно-орієнтованих НДДКР, це:

1) Моделі державного ринку нововведень;

2) Матричні моделі;

3)Квазиринкова модель державного сегмента ринку нововведень;

4) Нема правильної відповіді.

7. Модель, що припускає активну участь державного сектора НДДКР у вирішенні "недержавних" завдань, це:

1) Моделі державного ринку нововведень;

2) Матричні моделі;

3)Квазиринкова модель державного сегмента ринку нововведень;

Відцентрова модель державних НДДКР.

8. До політичних передумов і необхідних засад розвитку підприємництва здебільшого відносять:

1) ефективний механізм гарантій політичних прав і свобод для підприємців, можливість їхньої активної участі у процесах державотворення;

2) відповідну державну ідеологію стосовно підприємництва, в основі якої - ідея всебічної підтримки підприємницької ініціативи громадян, що не виходить за межі протиправних дій та вчинків;

3) Два варіанти вірні.

9. Повернення вкладених коштів венчурним інвесторам здійснюється:

1) В момент виходу цінних паперів фірми на відкритий ринок;

2) В момент виходу цінних паперів фірми з відкритого ринку;

3) Немає правильної відповіді.

10. Причинами неактивної діяльності ризикових проектів є:

1) Прагнення уникати ризиків, слабка нормативно-законодавча база;

2) нерозвиненість фондового ринку, інноваційно спрямованих пенсійних фондів;

Всі відповіді вірні.

Завдання № 3

Завдання 1.

1. Проаналізуйте стан і перспективи венчурного фінансування в Україні.

Венчурне підприємництво в Україні є на сьогоднішній день досить перспективним, про що свідчить діяльність венчурного фонду Western NIS Enterprise Fund. Однак задля формування дієвого ринку венчурного підприємництва в Україні необхідно вирішити ряд складних комплексних проблем, як у правовому аспекті (законодавче визначення венчурного підприємництва, його підтримка та регулювання), так і з погляду формування ефективної інфраструктури венчурного бізнесу. За даними венчурних компаній в українські підприємства вже вкладено понад 250 млн. дол. венчурних інвестицій. Суми, що у найближчий рік можуть бути спрямовані венчурними компаніями на інвестиції, коливаються від 20 млн. до 100 млн. дол., і при наявності достатньо великої кількості ринків, що динамічно розвиваються, за оцінками експертів, є дуже незначними. Найближчим часом можливість надходження значного іноземного капіталу в Україну як і раніше залишається невеликою. Деякі вітчизняні компанії, що, як правило, не називають себе венчурними, також намагаються використовувати інструменти венчурного інвестування. Проте вони ще не мають достатньо коштів для створення спеціалізованих фондів.

Менеджери венчурних фондів констатують, що протягом останніх двох років умови їхньої роботи на українському ринку помітно змінилися:

По-перше, венчурний капітал, який по своїй природі спеціалізувався на придбанні невеликих (до 49%) пакетів акцій, після кількаразових втрат дрібних пакетів був змушений переключитися на контрольні. Це, в свою чергу, призвело до значного збільшення суми однієї інвестиції (від 1-3 млн. до 7-10 млн. дол.) і скоротило кількість угод.

По-друге, зіштовхнувшись із серйозними проблемами забезпечення ефективності інвестицій, так як останнім часом жодний з відомих операторів українського ринку не зміг навести приклад продажу свого великого підприємства стратегічному інвестору, сьогодні венчурні фонди орієнтуються на роботу лише з компаніями, що вже сформувались. Причому такими, які спроможні найближчим часом стати лідерами на своїх ринках і, отже, у майбутньому спростити процедуру пошуку стратегічного інвестора.

По-третє, дотепер більшість фахівців венчурного інвестування намагаються особливо не ризикувати й вкладають венчурний капітал в українські підприємства лише на 2-3 роки. Економічно Україна розвивається достатньо швидкими темпами, але вона не використовує всі свої інноваційні можливості. Це пов’язано з тим, що не розроблена концепція розвитку венчурного фінансування інноваційної діяльності та стратегія формування регіональної інфраструктури інноваційного підприємства. При виконанні цієї умови венчурний бізнес буде інтенсивно розвиватися у майбутньому.

2. Дайте оцінку діяльності бізнес-інкубаторів в Україні.

Бізнес-інкубатор — це один з варіантів, поряд з «науковими центрами» і «бізнес-центрами», тих організаційних форм взаємодії науки і підприємництва, що уявляє собою складний багатофункціональний комплекс, який забезпечує, поряд з іншим, сприятливі умови для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм, які реалізують цікаві наукові ідеї.

Світова практика свідчить, що за допомогою вказаних інноваційних структур розв'язуються такі актуальні задачі як: вдосконалення галузевої структури виробництва і прискорення економічного розвитку територій; активне впровадження у виробництво вітчизняних і зарубіжних науково-технічних розробок; випробування на локальному рівні різних варіантів впровадження нових форм господарювання і пристосування до умов внутрішнього ринку, практичне навчання місцевих фахівців прийомам і методам міжнародного бізнесу.

В Україні бізнес-інкубатори в основному створені при деяких вищих навчальних закладах та в регіонах за підтримки місцевих органів влади і держадміністрацій відповідного рівня.

На теперішній час в Україні, за даними Держпідприємництва, зареєстровано понад 70 бізнес-інкубаторів. За даними ж нещодавно проведеного Українською асоціацією бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів (УАБІІЦ) моніторингу діяльності бізнес-інкубаторів, їхня чисельність виявилася значно меншою і складає лише близько 10-ти бізнес-інкубаторів, які реально працюють. Серед них, насамперед, можна назвати Білоцерківський, Славутицький, Хмельницький, Сімферопольський, Львівський, Полтавський, Івано-Франківський бізнес-інкубатори. Така суттєва розбіжність у даних спричинена, насамперед, досі законодавчо не визначеним поняттям бізнес-інкубатора.

Завдання 2. Тести:

1. Ресурсні зміни на підприємстві – це …

1) організація виробництва, збуту, маркетингу, реклами;

2) новаторство, генерація ідей, активне використання ініціативи, вміння ризикувати;

Поиск по сайту: