Тема: Т. Шевченко «Причинна», «Лілея». Умовність у баладах, тривога за жіночу долю

1. Вікторина «Життєва доля Т. Шевченка»

Завдання: розташуйте факти з життя Тараса Григоровича у хронологічній послідовності.

а) Перебування в казематі.

б) Солдат-засланець в Орській фортеці.

в) Кухарювання за наказом управителя панських маєтків.

г) Ув’язнення в Новопетрівській фортеці на березі Каспійського моря.

д) Пастух у дядька Павла.

е) Нижній Новгород. Знайомство з О. Герценом, Анненковим.

є) «Школяр-попихач» у дячка Богорського.

ж) Діяльність в «Современнике».

з) Козачок у пана Енгельгарда.

и) Участь у Кирило-Мефодіївському товаристві.

і) Викуп із кріпацтва.

ї) Закінчення Академії мистецтв і приїзд на Україну.

У 30-ті роки панівним в українській літературі був романтизм, що й позначився на перших творах поета-початківця. Ви вже знаєте, що серед усіх жанрів почесне місце належало баладі. Шевченко був добре обізнаний із творами цього жанру, писаними українськими, російськими та польськими авторами. З дитячих років знав багато народних балад. Засвоївши досвід своїх попередників, він пише оригінальні твори, надаючи давньому жанру нових якостей. Геніальність Т. Шевченка виявилася в тому, що він зумів

природно, органічно, без видимих зусиль наситити свої поетичні твори фольклорною образністю, що вироблялась, відшліфовувалась віками. Тут могутнє авторське начало активно вбирало в себе начало фольклорне, і саме на цій межі змогло відтворитись таке величезне за своєю значимістю явище, як твори Кобзаря.

Опрацювання твору Т. Шевченка «Причинна»

Читати http://litopys.org.ua/shevchenko/shev103.htm

Історія написання та джерела.

Поетичний твір належить до раннього періоду творчості Т. Шевченка. Баладу було написано у 1837 році, надруковано в альманасі «Ластівка» (1840). Автор влучно застосовував у творі елементи фольклору (наявність фантастичного, народних звичаїв та повір’їв, пісень, мовних засобів фольклорної поетики). Використав традиції написання балад своїх попередників у цьому напрямі як в російській (В. Жуковського «Людмила», «Кассандра», «Світлана»), так і в українській літературі (П. Гулак-Артемовський «Рибалка», Л. Боровиковського «Маруся», твори А. Метлинського).

Тема: розповідь про вірне кохання, розлуку і трагічну смерть закоханих.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання і водночас засудження жорстокого і злого світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття.

Основна думка: людина, яка здатна сильно й істинно проявляти кохання, відданість, вірність, приречена на трагічний кінець.

Жанр: романтична балада.

Автор, реформуючи цей жанр, змінює традиційну ідейно-тематичну структуру твору: поряд із елементами фантастичного зображено реальних людей, їх реальні дії. Значно розширені межі поетики твору, більше використано засобів художньої виразності. Тому припускають, що «Причинна» за жанровою специфікою дуже близька до соціально-побутової поеми.

Віршування твору.

«Причинна» близька до народних пісень із погляду ритміки вірша. Поет вільно володіє коломийковим ритмом (4 + 4 + 6 складів з цезурою (паузою) після восьмого складу: В таку добу під горою, / Біля того гаю...), силабічним і тонічним віршем.

При зміні настрою і характеру розповіді він змінює і ритмічну структуру вірша. Чотиристопний ямб на початку балади «Реве та стогне...») змінюється далі коломийковим розміром («В таку добу під горою…»), а потім амфібрахієм («Така її доля...»), потім знову ямбом, коломийковим ритмом і т. д. поет глибоко і тонко відчував залежність мелодійності поезії від її змісту.

Поиск по сайту: