Опрацювання образу героя

Ярема — майже повністю художній домисел Т. Шевченка. У «Передмові» письменник зазначив, що «Галайда наполовину видуманий». Отже, в цього персонажа був прототип. Ним міг бути Семен Неживий родом із села Мельниківки, який наймитував у гончара. У дитинстві Тарас Григорович міг чути про Неживого, бо цей народний герой піднімав людей на повстання в Кирилівці та навколишніх селах. Народні перекази про нього допомогли поетові створити правдивий образ рядового учасника Коліївщини. Автор не ідеалізує свого героя, але зображує його з щирою симпатією, сердечним теплом, що надало цьому образу ясного ліризму.)

Ярема — попихач у шинкаря. Закомплексований, принижений, з дитинства затурканий і зацькований наймит справді волею злої долі приречений бути безмовним попихачем у Лейби, відчувати муки ревнощів до титарівни Оксани, яка, за мораллю села, не вважалася парою «безрідному байстрюкові, сироті убогому», «багатому на лати та на дрібні сльози».

Проте висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила Галайду круто змінити своє становище і вступити до табору повсталих. Т. Шевченко подає образ героя в розвитку. Цілком зрозуміло, що першим кроком до мети стає ймовірність збагачення на воєнних трофеях (Завтра вночі у Чигирині / Свячений достану. / Дасть він мені срібло-золото, / Дасть він мені славу). Тільки згодом Галайда усвідомлює, що є вища мета і більше щастя, ніж матеріальний достаток.

У характеротворенні Яреми Галайди велику роль відіграє художня деталь. Так, уже з похвалянь майбутнього гайдамаки одягнути кохану, «як паву», «як гетьманшу», проглядається наївність парубка, його простакуватість. Хоч життя добряче пом’яло й покрутило хлопця, він ще надто молодий, щоб дивитися на світ по-філософськи, відчувати кривди упослідженої окупантами нації.

Тільки власне горе і образа роблять героя месником. Він — це сильний характер. Мине зовсім небагато часу і від його вродженого, притаманного всім українцям сентименталізму не залишиться й сліду. Галайда вже готовий мстити й карати. І всі його криваві вчинки повстанця спричинені невимовними муками зболілого серця: безнадійністю (На край світу, та не найду, / Не найду Оксани!»), думкою про самогубство (Занапастить хіба душу?), співчуттям до дівчини — жертви (Може, гине, / Може, тяжко кляне долю… / В пана у кайданах у склепу конає), ненавистю до ймовірної зрадниці (У жупані сама пані, / А лях... Боже, Боже!). Такі перепади настрою героя природні, вони цілком оправдують учинки Яреми-страдника і Яреми-месника: Мов скажений, мертвих ріже, / Мертвих віша, палить. Галайда не бере участі в оргії п’яних гайдамаків, які бенкетують у Лисянці.)

З теплотою змалював Т. Шевченко Ярему, якому властиві не тільки героїчні риси борця, а й ніжність серця. Глибиною і відданістю відзначається його кохання до Оксани, дочки титаря села Вільшани. Під час розмови із Залізняком Галайда випадково довідується, що титаря вбито, а Оксану викрадено. Під час бою в Лисянці герой дізнався, що його кохана — полонена, сидить в льоху в панському будинку. Якраз у той час, коли Залізняк наказав порохом висадити в повітря будинок, він пробирається в льох і виносить звідти Оксану. Якийсь час, доки Ярема воював з панами, вона перебувала в монастирі. Після придушення повстання її наречений, поховавши Залізняка, повернувся. У кінці поеми про нього згадують у пісні гайдамаки: «А в нашого Галайди хата на помості...»

Риси характеру, притаманні Яремі: працьовитість, цілеспрямованість, доброта, чуйність, щирість, мужність, винахідливість, здатність пожертвувати власним життям заради іншого, авторитет серед повстанців...

Висновок. Виділяючи Ярему Галайду серед інших персонажів, поет цим самим підкреслює, що саме такі люди були найтиповішими постатями гайдамацького руху.

Домашнє завдання.

За поданими планом і запитаннями, а також орієнтуючись на попередню характеристику Яреми Галайди, подати характеристику Максима Залізняка, Івана Гонти, кобзаря Волоха.

2. Максим Залізняк.

Орієнтовні етапи опрацювання образу:

 Залізняк — реальна постать в історії Коліївщини.

 Козацький ватажок очима запорожців та гайдамаків (розділ «Свято в Чигирині»).

 Максим у пісні бандуриста.

 Залізняк під час битви.

 Відданість справі, звільнення свого народу.

 Мужність, широчінь натури, авторитет серед повстанців.

Запитання до характеристики образу:

 Про що свідчать історичні джерела про М. Залізняка?

 Яке покарання мав отримати козацький отаман за свою визвольну діяльність?

 Чим споріднені Ярема і Залізняк?

 Як ставляться запорожці до свого ватажка?

 Що уособлює народний герой Коліївщини?

 За яких обставин гине Залізняк у творі Т. Шевченка «Гайдамаки»?

3. Іван Гонта.

Основні етапи опрацювання образу.

 Іван Гонта — реальна історична постать.

 Мотивація вбивства героєм своїх синів.

 Психологічний аналіз поведінки Гонти після вбивства своїх нащадків.

Запитання до характеристики образу:

 Що відомо з історичних джерел про І. Гонту як людину, військового.

 За яких обставин герой вимушений стратити своїх синів?

 Яких страждань зазнав Гонта після вбивства своїх дітей?

 Як же було покарано ватажка гайдамаків?

 Яким чином відбувалося трактування образу І. Гонти польськими письменниками та Т. Шевченком?

4. Кобзар Волох.

Основні етапи характеристики образу героя.

 Волох — народний співець.

 Роль кобзаря у боротьбі повстанців із ворогом.

 Репертуар героя.

 Волох — це вигадка поета?

Запитання до характеристики образу:

 Хто такий Волох? Чому він перебував у козацькому середовищі?

 Про що були пісні героя? Яким репертуаром він користувався?

 Волох — це реальний герой чи вигадана постать?

Підсумки.

Т. Шевченко прощається зі своїми історичними героями романтично, виводячи їх «за кадр», щось недоговорюючи, приховуючи. Автор вибрав найвагоміші грані характерів своїх героїв для розкриття їхніх образів. І в мікро-, і в макроситуаціях Гонта, Залізняк, Галайда життєстверджуючі, віталістичні при всьому трагізмі їхнього становища. Фатальність вибору Яреми — у певній несумісності його кохання і народної моралі. Галайда, що робить йому честь, вибирає любов, рятує Оксану, ризикуючи життям, одружується, нехтуючи ставленням інших до титарівни. Можемо з упевненістю сказати, що Ярема Галайда — найулюбленіший Шевченків образ-персонаж у «Гайдамаках». Свідчення цього — «прощання» автора зі своїм героєм: Один тільки мій / Ярема / На кий похилився / Стояв довго... / Пішов степом сіромаха, / Сльози утирає / Довго, довго оглядався, / Та й не видко стало.

Урок № 7 (39)

Поиск по сайту: