Вибір обслуговуючих гідроагрегатів ВК

Гідроагрегати, які забезпечують функціонування ВК, але не керують режимом його роботи, належать до обслуговуючих пристроїв. Вони включають: фільтри, гідроакумулятори, баки та інші.

4.3.1 Фільтри

Фільтри – гідроагрегати ВК, які забезпечують очищення робочої рідини від забруднення. Головною характеристикою фільтра є точність фільтрації, тобто максимальний розмір часток у мікрометрах, які пропускає фільтрувальний елемент. Не менш важливим є величина втрати тиску в фільтрі і максимально допустима витрата рідини при цьому.

В характеристиці фільтра майже ніколи немає вказання на його ємність, тобто на сумарний об’єм, або масу часток забруднення, які можуть затриматись на фільтроелементі без збільшення втрати тиску понад допустимого.

Позначення фільтра на гідравлічних схемах та основні їх підключення приведені на рис. 4.5.

У схемі на рис. 4.5, а рідина з бака Б через приймальний фільтр Ф всмоктується насосом Н і далі нагнітається в гідросистему ВК.

Клапан КЗ забезпечує прохід у систему частини потоку рідини при засміченні фільтра і обмежує перепад тиску на ньому. Перевага – уловлювання часток до того, як вони можуть потрапити в насос, що збільшує термін його служби. Недолік – утворення додаткового опору на лінії всмоктування. У зв’язку з тим, що рідина переміщується по всмоктувальному трубопроводу за рахунок різниці між атмосферним тиском і розрідженням, що його утворює насос, допустимий перепад тиску на всмоктувальному трубопроводі і приймальному фільтрі незначний, не більше 0,020...0,025 МПа. Тому робочі вікна фільтрувального елемента, крізь які проходить рідина, повинні бути достатньо великими і тонкість фільтрації на вході в насос не може бути менше 80…160 мкм.

У схемі на рис. 4.5, б рідина з бака Б і насоса Н через фільтр Ф потрапляє в гідросистему, тобто фільтр встановлено в лінії нагнітання, клапан КЗ обмежує перепад тиску на фільтрі.

Оскільки запас тиску на лінії нагнітання досить великий, можна допустити більшу величину втрати тиску на фільтрі, ніж у випадку встановлення фільтра на всмоктуванні і, відповідно, забезпечити значну тонкість очистки.

Недоліком є те, що корпус та всі елементи фільтра повинні розраховуватись на максимальний тиск у гідросистемі, що викликає збільшення їх маси.

Як фільтрувальні елементи в напірних фільтрах застосовуються: набір пластин, в щілини між якими протискується рідина і затримуються частки, розмір яких дорівнює або більший розміру щілини (тонкість фільтрації 80...12,5 мкм); фільтроелементи – з гофрованого картону (тонкість фільтрації 10; 25; 40 мкм); магнітні уловлювачі, а також різні комбінації перелічених елементів.

Встановлення фільтра на зливі наведено на рис. 4.2, в, де рідина, яка подається насосом Н з бака Б, проходить крізь гідросистему, а на зливі крізь фільтр Ф, паралельно до якого встановлений перепускний клапан КЗ. Зливні фільтри також мають системи сигналізації про засмічення і забезпечують тонкість фільтрації 25-40 мкм.

Схеми включення фільтрів далеко не вичерпуються наведеними вище. Можливе, зокрема, використання комбінованої схеми пропорційної очистки, наведеної на рис. 4.2, г. Насос Н засмоктує рідину з бака Б через приймальний фільтр Ф1, паралельно якому встановлений клапан КЗ1, і подає її в гідросистему крізь два паралельно встановлених фільтри Ф2 і Ф3 грубої і тонкої очистки з клапаном КЗ2.

4.3.1.1 Вибір фільтру

За отриманою схемою розміщення фільтра з табл. Г5 [додаток Г] або з каталогу [3, частина 2, ст. 104] вибирається фільтр з необхідним забезпеченням параметрів: тонкості фільтрації та номінальної витрати насоса.

4.3.2 Гідроємності

Гідроємністю називають пристрій, призначений для утримування в ньому робочої рідини з метою використання її в процесі роботи гідроприводу. До гідроємностей відносяться гідробаки і гідроакумулятори.

Гідробак – гідроємність, призначена для живлення об'ємного гідроприводу робочою рідиною. Гідробаки повинні також забезпечувати охолодження робочої рідини, видалення з неї повітря, осадження забруднень і температурну компенсацію зміни об’єму робочої рідини. Гідробаки можуть знаходитися під атмосферним і під надлишковим тиском. Загальні технічні вимоги до баків встановлені ДСТ 16770-71.

Основні параметри гідробаків, призначених для роботи під надлишковим тиском, – номінальна місткість, максимальний тиск робочої рідини (підпору), інтервали температур робочої рідини і навколишнього середовища. Баки, призначені для роботи під надлишковим тиском, повинні піддаватися гідравлічним іспитам на міцність спробним тиском.

Часто гідробаки входять до складу насосних установок, будучи несучою конструкцією. Для підвищення міцності корпуса і кришки передбачаються ребра жорсткості, що також збільшує і тепловіддачу.

4.3.2.1 Алгоритм розрахунку місткості гідробаку

Основним параметром гідробака, призначеного для роботи під атмосферним тиском, є номінальна місткість , дм³. При орієнтовних розрахунках стаціонарних гідроприводів з розімкненою циркуляцією номінальну місткість бака приймають числено рівною 120-180 подачам насоса, вираженим в дм³/с, або 2-3 подачам насоса вираженим в дм³/хв.

Номінальні місткості баків, вибрані орієнтовно, округляють до найближчого значення з встановленого ряду номінальних місткостей (дм³) гідробаків, гідроакумуляторів, пневмоакумуляторів, ресиверів, ємнісних масльонок і мастильних баків (по ГОСТ 12448-80): 0,4; 0,63; 1; 1,6; 2,5; 4; 6,3; 10; 16; 25; 40; 63; 100; 125; 160; 200; 250; 320; 400; 500; 630; 800; 1000; 1250; 1600; 2000; 2500; 3200; 4000; 5000; 6300; 8000; 10000; 12500; 160000; 20000; 25000.

4.3.2.2 Приклад розрахунку місткості гідробаку

Задача: розрахувати місткість гідробака для вибраного типу гідронасоса.

Вхідні дані:

Бак призначений для роботи під атмосферним тиском.

Вибраний насос Г12-24АМ, для якого = 70 л/хв.

Місткість бака при цьому розрахункова:

= (2…3) ;

= (2…3) 70 = (140…210) дм³.

Вибираємо нормований об’єм гідробаку

= 200 л.

Поиск по сайту: