Василь Сухомлинський

Народна педагогіка - це постійний і дієвий фактор впливу на формування багатьох педагогічних концепцій В.О. Сухомлинського. Педагог був упевнений у тому, що наша школа — духовна колиска народу, а народ — це живе вічне джерело педагогічної мудрості. Народна педагогіка постійно надихала В.О. Сухомлинського, орієнтувала його на пропаганду ідей виховання в дітей і молоді любові до батьківщини, до матері, батька, рідних, поваги до старших, сердечної чуйності, дієвої готовності надати людині допомогу, старанності, трудової майстерності й кмітливості, дбай­ливого ставлення до природи, її багатств, милосердя, гуманності, почуття честі і гідності, щедрості, скромності, правдивості, совісті, доброти, співпереживання, обов'язку і відповідальності. Педагог чітко орієнтувався у визначенні свого ідеалу на мудре народне узагальнення - виховати людину, про яку говорять, що вона і муху не образить.

Гармонійна людська особистість, на думку В.О. Сухомлинського, народжується батьківською мудрістю, багатовіковим педа­гогічним досвідом і культурою народу.

У своїх творах, а також у практичній діяльності педагог час­то використовував такі перлини творчості мас, як прислів'я, каз­ки, приказки, народні афоризми, етичні повчання, думи, притчі, легенди та ін.

Виходячи із глибин народної мудрості, В.О. Сухомлинський утверджував у свідомості дітей народні погляди на працю як джерело матеріальних і моральних цінностей. Українське на­родне прислів'я «По колоску пшениці пізнають людину, яка виростила цю пшеницю» привело педагога до висновків: а) ди­тині треба працювати з того моменту, коли вона навчилася три­мати ложку в руці і нести їжу з тарілки до рота; б) кожен вихо­ванець повинен пишатися тим, що він робить для людей; в) кож­на чесна людина повинна залишати свою частку у своєму пше­ничному колосі. У руслі народної мудрості В.О. Сухомлинський звеличував і освячував людське коріння - сам народ і його пра­цю, рідну землю, святий хліб. Це коріння потрібно берегти в кожній людині, створювати умови для його зміцнення, розвитку й інтенсивного росту. Виходячи із народної мудрості «Життя прожити — не поле перейти», павлиський педагог учив дітей жити повноцінним життям, готував учнів до посіву добротного зерна в кожну борозну життєвої ниви. В.О. Сухомлинський був пере­конаний, що з родини йде життя людини. У сім'ї шліфуються найтонші грані людини, із сім'ї починається суспільне вихован­ня. Сім'я - це джерело, водами якого живиться повноводна річ­ка народної держави. Великий педагог у навчально-виховній роботі реалізував правило поваги до жінки, піклування про неї, освячував культ Матері.

Виходячи із древньої мудрості «Якщо хочеш загубити людину, дай їй усе, що вона бажає», В.О. Сухомлинський сучасну мудрість педагогів-батьків бачив в умінні керувати бажаннями дитини. Увагу В.О. Сухомлинського привернула і народна мудрість про те, що в кожної людини повинен бути «цар в голові» (розум). Широко застосовував педагог у навчально-виховному процесі таке животворне народне джерело, як рідна мова, народні казки-зада-чі, розповіді-загадки, народні жарти, народний гумор, народні ре­месла і промисли, мистецтво і фольклор. Повсякденною формою життя людини педагог вважав єдність слова і діла. Підтвердження цій нормі він знаходив у народній педагогіці: «Правдиве слово у того на язиці, у кого на долонях мозолі».

Усе своє життя великий український педагог прагнув зроби­ти духовним надбанням людей усі ті цінності, які створив тру­довий народ протягом століть. Він був глибоко переконаним, що постійне духовне спілкування з людьми - необхідна умова успішного виховання і навчання молодого покоління в україн­ській національній школі.

Поиск по сайту: