Шляхи впровадження козацької педагогіки і формування козацької духовності

У наш час відбувається процес активного відродження козаць­кої педагогіки і козацьких виховних традицій.

Ще в 1991 р. з'явилася ідея створення всеукраїнських дитя­чих і юнацьких організацій. На сьогодні гурти, загони та інші об'єднання юних козаків уже діють у ряді шкіл. Ці козацькі осередки у своїй діяльності керуються національною ідеологією, філософією, світоглядом та іншими складовими духовності.

Важливим кроком у справі реалізації ідей і засобів козаць­кої педагогіки є поширення знань про козацький національно-визвольний рух. У цій справі допомагають фольклорні джерела, історичні документи, козацькі літописи, наукові праці про ко­заччину М. Костомарова, В. Антоновича, М. Грушевського, М. Аркаса, Д. Яворницького, Д. Дорошенка, І. Огієнка, художні твори Т. Шевченка, П. Куліша, Б. Грінченка, Олександра Олеся, Б. Леп-кого, поетів В. Симоненка, Л. Костенко, І. Драча, Д. Павличка.

Фундаментальним напрямом впровадження козацької пе­дагогіки є дослідження юними козаками, гуртами, загонами істо­рії українського козацтва, вивчення героїчного життя, подвиж­ницької діяльності гетьманів, отаманів.

Доцільно скласти конкретні програми вивчення в школі ко­зацького визвольного руху, козацького краєзнавства. Важливо, щоб учні успішно оволодівали історією української козацької державності. Одним із головних напрямів втілення в життя козацької педагогіки є відродження військово-спортивного мис­тецтва наших предків. Доцільно, щоб учні оволодівали такими видами спорту, як верхова їзда, стрільба, володіння списом, шаб­лею, плавання, подолання природних перешкод, кермування чов­ном, боротьба.

На високий теоретичний і практичний рівень слід піднести пізнання і відродження традицій козаків як мудрих хліборобів, орачів, оберігачів і примножувачів скарбів рідного краю, його природних багатств. Учні старших класів можуть прилучатися до організації і ведення фермерських господарств, оволодіння господарською винахідливістю, кмітливістю, творчою ініціати­вою, діловитістю козаків, до роботи у госпрозрахункових об'єд­наннях, майстернях, кооперативах, асоціаціях, зразкових молодіж­но-козацьких об'єднаннях і господарствах різного профілю. Не слід забувати, що козаки були чудовими городниками, садівника­ми, скотарями, пасічниками, займалися рибальством і мисливст­вом, розводили породистих свійських тварин (овець, коней). По­требують практичного відродження і козацькі мистецькі тради­ції кобзарства, лірництва, гуртового танцю, співу, дотепного слова, різьбярства, іконопису, бондарства, гончарства, ковальства та ін. З цією метою доцільно організувати різноманітні мистецькі тру­дові об'єднання.

На особливу увагу заслуговує вивчення і застосування на практиці козацьких знань з медицини, астрономії, агрономії, ме­теорології, кулінарії, а також пізнання сутності й особливостей козацької ідеології, філософії, світогляду, моралі, етики, характе­ру, правосвідомості як вищих виявів українського національно­го духу.

Козацька педагогіка передбачає проведення індивідуальної, групової і масової культурно-просвітницької роботи, спрямова­ної на організацію самопізнання, саморегулювання, розвиток здіб­ностей і можливостей кожного.

Відроджуються дитячі та юнацькі об'єднання суто козаць­кого характеру («Джура», «Січ»).

Традиційними стають посвяти учнів у козачата, фестивалі козацької пісні і танцю, змагання з козацьких видів спорту, ігри і забави. У навчально-виховний процес школи і родини впрова­джуються ідеї і засоби козацької педагогіки, оформлюються ка­бінети народної педагогіки, викладаються інтегровані курси «За­порізьке козацтво», оформляються музеї козацької слави, орга­нізовується робота «кобзарських шкіл», фольклорних ансамблів, музеїв і кімнат народознавства, кабінетів народної вишивки, майстерень народних ремесел і промислів. Традиційними ста­ють вечори козацьких забав, веселі старти, зльоти пошукових загонів «Козацькими шляхами», організація шкільних конеферм, вирощування козацького коня, кінні бойові заняття, кінні похо­ди шляхами лицарської слави України.

Частішають міжнародні зустрічі юних козаків і членів дорос­лих козацьких організацій. Так, у березні 1992 р. у Краснодар! відбувся міжнародний фестиваль козацької думи і пісні. У бага­тьох країнах світу існують козацькі організації, які прагнуть налагодити контакти з аналогічними об'єднаннями материко­вої України. На порядку денному стоїть потреба створення нау­ково-методичного центру, який би розробляв навчальні плани, програми, методичні рекомендації з проблем реалізації козацької педагогіки на уроках і в позаурочний час.

З метою активного формування козацької духовності, націо­нальної свідомості і самосвідомості необхідно:

а) щоб учні зрозуміли зміст понять «козацький характер», «козацький світогляд», «лицарська честь», брали участь у відродженні економічних, громадських, культурно-мисте­цьких та інших традицій козацтва;

б) привчати учнів до самостійності, самодіяльності, розрахову­вати на власні можливості, зосереджувати увагу на розвитку в них традиційних козацьких якостей - мудрості, кмітливо­сті, ініціативності, підприємливості, гнучкості мислення;

в) створення бази для розвитку традицій козацтва (вечірньо-не­дільні козацькі школи, колегіуми, козацькі ліцеї, пансіонати);

г) проводити ранки на козацьку тематику, організовувати ви­ставки, фестивалі, конкурси, вікторини, зміст яких відображає різноманітні грані українського козацтва;

д) організовувати українські великосвітські і козацько-старшин­ські бенкети. Як нова форма виховної роботи бенкети покли­кані формувати в учнів норми і правила лицарської поведін­ки, залишати в їхніх серцях і думах торжество народної пра­вди, національних ідеалів краси, добра, істини, надихати на патріотичні справи, пробуджувати національну свідомість і самосвідомість. Структурні частини бенкету: історична, по­літична, музична, танцювальна, розважально-ігрова;

е) розвивати козацьке краєзнавство, активно вивчати історію українського козацтва, життєписи діячів національно-ви­звольного руху, представляти козацькі роди Симеренків, Терещенків, Ханенків, Харитоненків та ін.;

є) активізувати роботу зі створення Всеукраїнської молодіж­ної козацької організації «Січ»;

ж) організовувати учнівське самоврядування на козацьких традиціях;

з) впроваджувати в життя, побут і дозвілля козацькі ігри, заба­ви, розваги.

Відродження і творчий розвиток у сучасних умовах козаць­кої педагогіки є одним з ефективних шляхів становлення і вдо­сконалення національної школи, системи виховання, формуван­ня в підростаючих поколінь високої духовності, утвердження дер­жавної незалежності України.

Для сучасної теорії і практики виховання є секретом форму­вання вірності і відданості, самопожертви, самозабуття козаків, що браталися між собою. У відродженні козацької педагогіки важливим є пізнання психологічних, моральних світоглядних механізмів героїчних вчинків українського козацтва.

Поиск по сайту: