Пантелеймон Куліш

Усе життя сіяча україністики П. Куліша було спрямоване на підняття культурного і освітнього рівня українців. За допомо­гою цих важелів можна об'єднати народ, вибороти для нього волю та кращу долю. Освітньо-педагогічний спадок П. Куліша просякнутий духом народної педагогіки. Народно-педагогічні потенції представлені в творах «Граматика», «Чорна рада», «За­писки о Южной Руси», «Спогади про Шевченка», «Досвітки» (поезія), «Хутірська поезія», «Дзвін», «Підточена кобза» та ін.

«Граматика» П. Куліша утверджує пріоритети навчання і виховання рідною мовою. Велику шану давав культурний діяч мовному оточенню. І тут неабияка роль батьків. З їх допомогою дитина оволодіває не тільки мовою, а й засвоює різні життєві навички та етику народу, почуття поваги до старших, любові до батьківського краю, його звичаїв та традицій. Підміна природ­ного мовного ґрунту дитини руйнує її як особистість. «Грамати­ка» П. Куліша повернута до народних національних витоків. У народно-педагогічному плані привертають увагу такі розділи «Граматики», як «Прислів'я» та «Яка була доля нашого народу од найдавніших часів», їх зміст насичений народною мудрістю та правдою життя, спрямований на розвиток національної свідо­мості маленьких громадян. П. Куліш постійно дбав про народні духовні цінності, про зв'язок освіти з потребами народу. Його турбує відхід молоді від народного способу життя («Листи з ху­тора»), він засуджує освіту, відчужену від родини, від народної моралі, одвічних патріархальних цінностей. Пріоритетом освіти повинна бути народна духовність. Куліш обстоював народну школу, в якій жили б кращі освітні традиції українського наро­ду. Навчання рідною мовою він вважав неоціненним скарбом духовного зростання юних:

Єдиний скарб у тебе - рідна мова, Заклятий для сусідського хижацтва, Вона твого життя міцна основа, Повніша над усі скарби й багатства.

Мова — це «голос» серця, найбільший скарб людського «єства».

П. Куліш слідом за народною педагогікою розглядає школу як заклад прилучення дітей до землі, хліборобства, рідної приро­ди. Слідом за народною педагогікою П. Куліш ідеалізує людей, які «твердо на своїй рідній землі стоять», світлі душею, міцні здоров'ям, «здатні зіпсовану по всій землі жизнь оправити», ви­бороти собі кращу долю.

У народно-педагогічному плані П. Куліш говорить про при­родне виховання, про батьківський обов'язок перед дитиною, про приклад батька і матері, про сім'ю та рідну хату, які є «першою школою і першим сідалом розуму». П. Куліш закликає батьків до того, щоб їх діти шанували чуже і своє право, не були заздріс­ними, немилосердними, шанували людей, батьків, природу, розумі­ли такі великі святині, як любов, повага, піклування, глибока душевна шана батька і матері. З особливим пафосом П. Куліш говорить про навчання дітей «релігії хатньої з самого малечку... не одними словами, а також самим ділом», про рідну хату, яка мусить бути першою школою і першою церквою чоловікові, про людське братство.

Поиск по сайту: