Реакліматизація і деадаптація спортсменів після повернення з гір

Безперервне перебування людей, добре акліматизованих до гірських умов, в рівнинних умовах поступово приводить до зникнення структурних і функціональних адаптивних реакцій. Перш за все відбувається зміна дихання: реакції адаптації тут зникають протягом декількох тижнів. Декілька довше зберігаються підвищена кількість еритроцитів і зміст гемоглобіну, киснева ємкість крові. Підвищена васкуляризація тканин може зберегтися.

Тривалість акліматизації на рівні моря у людей, адаптованих до гірських умов, залежить від багатьох чинників і може коливатися в широких межах. У окремих людей процес адаптації до рівнинних умов може не завершитися і через 6 мес після переїзду на рівень морить. У інших вже в кінці другого місяця основні реакції акліматизації завершуються.

Позитивна дія гірського тренування на функціональні можливості і спортивні результати в нормальних умовах виявляється не відразу після повернення з гір, а вимагає певного періоду реакліматизації, функціональної і структурної перебудови. Правда, близько 50–60 % спортсменів в перші декілька днів (не більше 3–4) виявляються здатними показати високі спортивні результати і продемонструвати високу працездатність в спеціальних тестах. Проте після цього наступає достатньо тривала фаза (5 – 6 днів) знижених функціональних можливостей організму спортсменів, у останніх 40 – 50 % спортсменів ця фаза наступає відразу після спуску з гір і може продовжуватися до 6–8 днів і більш. Протягом цього часу не рекомендується участь у відповідальних змаганнях, планування занять з граничними навантаженнями і вправ спеціально-підготовчого характеру, що пред'являють граничні вимоги до організму спортсменів.

Після закінчення фази знижених функціональних можливостей виявляється відставлений ефект гірської підготовки, який по відношенню до найважливіших компонентів функціональної підготовленості спортсмена може розвиватися протягом подальших 8–12 днів. Максимальні величини споживання кисню зазвичай реєструються через 3 – 4 тижні після повернення в рівнинні умови (Saltin, 1996). Залежно від особливостей побудови тренування в ці дні списів функціональних можливостей і працездатності спортсменів доводиться на 20–25-ій дні після повернення з гір.

У перші дні знаходження в умовах рівнини після 20-денного напруженого тренування в горах (1970 м над рівнем морить) наголошуються підвищені значення лактату при одночасному зниженні швидкості плавання. Надалі наголошується планомірне поліпшення адаптаційних реакцій: швидкість декілька зростає при одночасному зниженні концентрації лактату. Найбільш сприятливі реакції спостерігається приблизно через 20 днів після повернення з гір.

Через 30–35 днів після повернення з гір наголошуються перші виражені ознаки деадап-тации, які в першу чергу зачіпають функції кровообігу, дихання, крові, системи утилізації кисню тканинами та ін. При цьому, чим більш значним був ефект гірської підготовки, тим раніше і виразніше виявляються ознаки деадаптації.

Терміни деадаптації та інтенсивність усунення зрушень, досягнутих в результаті гірської підготовки, багато в чому залежать від специфіки виду спорту, наявність досвіду підготовки гіпоксії і характеру тренування після повернення з гір.

Спортсмени, що спеціалізуються у видах спорту, пов'язаних з проявом витривалості (стайєрський біг, велоспорт (шосе), лижні гонки, біатлон), зберігають досягнутий тренуванням в горах рівень адаптації на 20– 40 % довше в порівнянні із спортсменами, що спеціалізуються в спортивному єдиноборстві або спортивних іграх. Значно більш тривалий час (у 1,5–2 рази) зберігаються адаптаційні реакції у спортсменів, що застосовують тренування (природну і штучну) гіпоксії регулярно, в порівнянні із спортсменами, що використовують тренування в горах епізодично. Застосування після повернення з гір значної кількості тренувальних вправ характеру гіпоксії здатне істотно віддалити процес тієї, що реакклиматизації організму спортсменів. До такого ж ефекту приводить включення в тренувальний процес засобів штучного тренування гіпоксії.

Штучне тренування гіпоксії в системі підготовки спортсменів

Кожна з форм штучного тренування гіпоксії, обґрунтування, що знайшли, і застосування в практиці (тренування в барокамерах і кліматичних камерах, використання масок, через які подається суміш гіпоксії, і ін.) має сильні і слабкі сторони і, звичайно, не може замінити тренування в природних гірських умовах. Проте тренування в штучних гипок-сических умовах є прекрасним доповненням до природної гірської підготовки, що дозволяє забезпечити ефективне протікання процесу акліматизації спортсменів в гірських умовах, а також зберегти досягнутий в горах рівень адаптації протягом періоду подальшої підготовки в умовах рівнини.

Дуже дієві навіть такі прості методи, як інтервальне вдихання газових сумішей з пониженим вмістом кисню: 5 мін – вдихання газової суміші з 10–12-процентним змістом кисню, 5 мін – дихання звичайним повітрям і тому подібне Застосування цього методу протягом 30– 60 мін виявляється достатньо ефективними як для попередньої адаптації до умов гіпоксій в горах, так і для збереження раніше досягнутого рівня адаптації.

Штучне тренування гіпоксії є дієвим засобом прискорення процесу акліматизації, особливо у випадках, коли тренування в гірських умовах не може продовжуватися тривалий час. Застосування протягом декількох днів перед переїздом в гори напружених тренувальних програм в умовах штучної гіпоксії дозволяє істотно прискорити процес адаптації спортсменів до гірських умов і вже на третий-четвертый дні перебування спортсменів в горах планувати напружені тренувальні програми.

Численні спостереження, проведені при підготовці спортсменів високого класу в різних країнах світу, показали, що попереднє тренування в штучних гіпоксичних умовах в середньому дозволяє прискорити процес акліматизації спортсменів в 2–2,5 разу. Спортсмени, що застосовують протягом 5–10 днів перед виїздом в гори штучне гіпоксичне тренування, проходять фазу гострої акліматизації протягом 2–3 днів. Без такої попередньої підготовки тренування в горах з великими навантаженнями можна починати лише через 5–10 днів після переїзду в гори. Мінімальний об'єм попереднього штучного тренування гіпоксії, необхідний для подальшої ефективної гірської адаптації, залежить від багатьох чинників (спеціалізація спортсмена, досвід гірської підготовки, характер що передувала і подальшого тренування і ін.). Достатнім є тренування протягом 5–10 днів при загальному об'ємі роботи в гіпокси-чних умовах 15–30 год. Як приклад вдало побудованого попереднього тренування в штучних умовах гіпоксій і подальшої підготовки в горах можна привести дані з досвіду підготовки бігунів на середні дистанції в колишній ГДР.

Штучне тренування гіпоксії має очевидну перевагу в порівнянні з гірським тренуванням, яка виражається в можливості поєднання роботи в умовах гіпоксій і нормальних. Це дозволяє проводити тренування гіпоксії на будь-яких етапах підготовки, зокрема наблизити її безпосередньо до змагань, підвищивши вплив гіпоксичного чинника на організм спортсмена і одночасно не побоюючись порушення рівня адаптації відносно інших компонентів підготовленості. Не менш важливою є можливість чергувати тренування на різних висотах залежно від завдань конкретного заняття і вживаних засобів і добитися таким чином значно ширшого спектру впливу тренувальних засобів на організм спортсменів. Тут як приклад можна привести структуру раціональної побудови мікроциклів велосипедистів високої кваліфікації.

Поиск по сайту: