Задача 12

Обчисліть агрегатну структуру та середню швидкість обігу грошової маси, а також тривалість одного обороту в днях за наведеними в таблиці 1 даними.

Заняття за темою«Грошовий ринок»

Запитання:

1. Суть грошового ринку, його структура.

2. Суть і форми попиту на гроші. Фактори, що визначають зміну попиту на гроші.

3. Суть і механізм формування пропозиції грошей. Фактори, що визначають зміну пропозиції на гроші.

4. Суть і механізм формування відносної вартості та ціни грошей.

5. Механізм саморегулювання грошового ринку (монетаристський підхід).

6. Важелі державного регулювання (кейнсіанський підхід).

7. Модель рівноваги на грошовому ринку.

Основні поняття і терміни:

Грошовий (монетарний) ринок — це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються, розподіляються та перерозподіляються під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб’єктів економіки.

Ринок грошей — монетарний ринок, де продаються грошові кошти у вигляді короткострокових позик (до одного року) і депозитних операцій з метою обслуговування руху обігових коштів підприємств, банків, населення і держави.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння та, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Акція — це документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Існують різні види акцій, які встановлюють різні права їхніх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред’явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та з обмеженим обігом

Облігація — це боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера. Облігації поділяються на різні види залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вона випускається, умов обігу та надійності.

Казначейські зобов’язання — це вид цінних паперів на пред’яв ника, які розміщуються серед населення виключно на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхнім власником грошових засобів до бюджету й дають право на отримання фінансового доходу.

Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування коштів.

Вексель — це письмове й безспірне зобов’язання позичальника сплатити після настання строку певну суму грошей власникові векселя.

Депозитне свідоцтво — це цінний папір, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються в одному з банків, та має право на одержання дивідендів, а також на частку активів цієї корпорації в разі її ліквідації. Депозитні свідоцтва забезпечують доступ корпорацій на іноземні фондові ринки.

Варанти є спеціальним видом цінних паперів. Вони випускаються разом із привілейованими акціями та облігаціями й дають власникові право купувати прості акції за обумовленою ціною протягом обумовленого періоду. Інвестори можуть одержувати прибуток на різниці курсів простих акцій у разі його зростання порівняно з обумовленим у варанті.

Опціон — це угода між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій в особи, яка виписала опціон, або ж продати їх.

Ф’ючерс також є контрактом, згідно з яким особа, що уклала йо го, бере на себе зобов’язання після закінчення певного строку прода ти клієнтові відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою ціною.

Інвестиційні сертифікати — це цінні папери, що випускаються виключно інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дають право їхньому власнику отримувати дохід у вигляді дивідендів.

Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент часу.

Пропозиція грошей — це та кількість грошей, що знаходиться в розпорядженні економічних суб’єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов.

Грошова база (МВ) — сума готівкових грошей (С), які є в обігу поза банками,плюс мінімальні банківські резерви (TR):

МВ = C + TR.

Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли до банку ззовні.

Міжбанківський ринок — частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Заняття за темою « Грошові системи»

Запитання:

1. Суть грошової системи, її призначення в економічній системі країни. Елементи грошової системи.

2. Основні типи грошових систем та їх еволюція.

3. Система металевого обігу (біметалізм та монометалізм).

4. Системи обігу нерозмінних грошових знаків.

5. Створення і розвиток грошової системи України.

6. Форми організації безготівкових розрахунків.

7. Суть і методи державного регулювання грошової сфери.

Основні поняття і терміни:

Грошова система — це законодавчо встановлена форма організації грошового обороту в країні. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою.

Масштаб цін — історично зумовлений елемент грошової системи, що визначає ваговий вміст у грошовій одиниці металу, який у відповідний період виконував роль грошей. Установлений державою золотий (чи срібний) вміст грошей виступав важливим елементом системи ціноутворення в країні. В умовах обігу паперових грошей масштаб цін втратив своє вагоме значення як елемент грошової системи.

Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн.

Монометалізм — це грошова система, за якої тільки один вид металу виконує роль грошей. Найпоширенішим в історії був золотий монометалізм. Його найпослідовнішою формою виступав золотомонетний стандарт

Платіжне доручення — це документ, який містить наказ платника банку про списання з його рахунка певної суми та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який об’єднує платіжну вимогу і платіжне доручення.

Розрахунковий чек — документ, який містить доручення чекодавця (платника) банку про перерахування з його рахунка певної суми грошей на рахунок чекоотримувача (одержувача) при здаванні ним чека в банк.

Акредитив — це розрахунковий документ, який містить доручення банку платника банку одержувача оплатити товар (послуги) лише при виконанні одержувачем умов, указаних в акредитиві. Акредитив вигідно використовувати у відносинах з неакуратними платниками.

Вексель — це боргове зобов’язання чітко визначеної форми (цінний папір), що дає незаперечне право на одержання зазначеної в ньому суми грошей у термін, який указано у векселі.

Заняття за темою«Інфляція та грошові реформи»

Запитання:

1. Суть інфляції, її причини, форми та закономірності розвитку.

2. Види інфляції.

3. Соціально-економічні наслідки інфляції.

4. Поняття, цілі та види грошових реформ.

5. Класифікація грошових реформ.

6. Основні моделі грошових реформ.

Основні поняття і терміни:

Інфляція — це процес знецінення грошей та загальне підвищення цін на товари і послуги внаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою, яка виявилась не забезпеченою економічними благами.

На практиці інфляцію можна обчислити за допомогою індексів цін:

- індекс споживчих цін (ІСЦ);

-індекс цін на засоби виробництва (цін виробника) (ІЦВ);

- індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП;

- загальний індекс інфляції.

Грошова реформа — повне або часткове перетворення грошової системи, що здій снює держава з метою впорядкування та налагодження грошового обігу. Грошова реформа здійснюється різними методами (нуліфікація, реставрація, девальвація, деномінація) залежно від економічного стану країни, ступеня знецінення грошей, політики держави.

Антиінфляційна політика — комплекс заходів державного регулювання економіки, спрямований на боротьбу з інфляцією. Історично сформувалися два основних шляхи такої політики: дефляційна політика (регулювання попиту) та політика доходів.

Дефляційна політика ґрунтується на методах обмеження грошового попиту через грошово-кредитний та податковий механізми шляхом зниження державних видатків, підвищення відсоткової ставки за кредит, посилення податкового пресу, обмеження грошової маси тощо.

Індексація (повна або часткова) означає компенсацію збитків у результаті знецінення грошей.

Нуліфікація — оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними.

Девальвація — офіційне зниження державою металевого вмісту та курсу (або тільки курсу) національних грошей щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць.

Ревальвація — це офіційне підвищення державою золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної валюти країни.

Деномінація — укрупнення грошової одиниці без зміни її найменування, що проводиться з метою забезпечення грошовою обороту і надання більшої повноцінності грошам.

Заняття за темою « Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм»

Запитання:

1. Предмет теорії грошей та основні напрями розвитку теорії грошових відносин.

2. Класична кількісна теорія грошей та її основні постулати.

3. Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей:

— "трансакційний варіант" кількісної теорії І. Фішера;

— "кембриджський варіант" кількісної теорії (А. Маршалл, А. Пігу).

4. Відмінності в поглядах на гроші послідовників кількісної теорії грошей і теорії трудової вартості.

5. Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії. Внесок М. Фрідмена в розроблення монетарної політики на основі неокласичного варіанта кількісної теорії.

6. Зближення позицій монетаристів і неокейнсіанців у їхніх поглядах на грошово-кредитну політику в сучасних умовах.

7. Грошово-кредитна політика України у світлі сучасних монетаристських теорій.

Основні поняття і терміни:

Суть номіналістичної теорії полягає в запереченні товарної природи грошей і визначенні їх як умовних знаків, що позбавлені внутрішньої вартості.

Кількісна теорія грошей, яка стверджує, що ціни товарів визначаються об’ємом платіжних засобів, що перебувають в обігу, належить до найстаріших доктрин в історії економічної думки.

Заняття за темою«Кредит у ринковій економіці»

Запитання:

1. Необхідність кредиту та його суть. Загальні передумови формування кредитних відносин.

2. Стадії та основні закономірності руху кредиту. Об'єкти та суб'єкти кредитних відносин.

3. Функції кредиту.

2. Форми та види кредиту.

4. Форми кредиту, переваги та недоліки кожної з форм.

5. Види кредиту та їх характеристика.

6. Банківський кредит як переважний вид кредиту.

7. Економічні межі кредиту: поняття, причини та наслідки їх порушення.

8. Кредитні відносини та інфляція.

9. Суть процента за кредит та його види. Економічні межі руху та фактори зміни ставки процента.

10. Фактори впливу на процентну ставку за кредит.

11. Роль кредиту в ринковій економіці.

12. Теорії кредиту.

Основні поняття і терміни:

Кредит (лат. «creditium» — позичка, борг; «credo» — вірити) — це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.

Кредитори — це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам. Кредиторами можуть бути фізичні особи, юридичні особи (підприємства, організації, установи), держава, банки.

Позичальники — це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позику від кредиторів. Позичальниками можуть бути всі ті особи, що й кредиторами.

Перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення їхніх виробничих або особистих потреб.

Антиципаційна (емісійна) функція є створення ним нових грошей для грошового обігу, яку виконує тільки банківський кредит. Методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу.

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Можливість такого контролю випливає із самої природи кредиту.

Треба зазначити, що, вступивши в кредитні відносини, одержувач кредиту також має здійснювати контроль за своєю діяльністю з тим, щоб своєчасно і повністю повернути кредитні ресурси.

Вид кредиту — це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками (галузева спрямованість, об’єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кредитування тощо). Залежно від організації кредитних відносин виділяють такі основні види кредиту: міжгосподарський (комерційний), банківський, лізинговий, споживчий і державний.

Комерційний кредит — вид кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочення платежу за реалізовані товари і послуги.

Банківський кредит — вид кредиту, що надається банками підприємствам, домашнім господарствам і державам.

Лізинговий кредит — економічні відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Іпотечний кредит — економічні відносини, що виникають з приводу надання кредиту під заставу нерухомого майна.

Споживчий кредит — вид кредиту, що надається в грошовій чи товарній формах населенню фінансово-кредитними інститутами та нефінансовими організаціями (фірмами) з метою придбання товарів тривалого користування. Реалізується у вигляді банківського і споживчого кредиту.

Державний кредит — вид кредиту, за якого одним із суб’єктів кредитних відносин (як правило, позичальником) виступає держава.

Короткостроковий кредит — кредит, що надається для задоволення короткострокових (до 1 року) потреб позичальника, які виникають у зв’язку з витратами виробництва й обігу та не забезпечуються надходженням коштів у відповідному періоді.

Міжбанківський відсоток — відсоток за кредитами, що видаються одним комерційним банком іншому.

Норма відсотка — співвідношення доходу на позичковий капітал із сумою наданої позики (вимірюється у відсотках).

Облікова ставка відсотка — плата, що оголошується й стягується цент ральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банкам.

Облікова ставка НБУ — плата (у відсотках), що стягується Національним банком України за проведення операцій за кредитування комерційних банків шляхом рефінансування їхніх активних операцій (обліковий кредит).

Обліковий відсоток — відсоток, установлений як плата за кредити, що надається центральним банком комерційним банкам.

Заняття за темою«Кредитні системи»

Запитання:

1. Поняття кредитної системи, її складові.

2. Основні типи кредитної системи.

3. Структура кредитної системи.

4. Банківська система: функції та основи організації.

5. Небанківські фінансово-кредитні установи та проблеми їх розвитку в Україні.

6. Поняття та значення стійкості кредитної системи.

7. Специфіка функціонування кредитних систем окремих країн.

8. Становления й розвиток кредитної системи України.

Основні поняття і терміни:

Кредитна система — це сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу.

Банківська система — це законодавчо визначена чітко структурована і субординована сукупність фінансових посередників, які здійснюють кредитні та фінансові операції на професійній основі й функціонально взаємопов’язані в самостійну економічну структуру.

Національний банк — економічно самостійний орган, що здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в окремих випадках — і за рахунок Державного бюджету. Національний банк не відповідає за зобов’язання органів державної влади та інших банків, а органи державної влади та інші банки не відповідають за зобов’язання Національного банку.

Заняття за темою«Центральний банк та його роль в економіці»

Запитання:

1. Центральний банк. Походження, функції та операції центрального банку.

2. Грошово-кредитна політика центрального банку. Поняття, її завдання та типи.

3. Інструменти грошово-кредитної політики.

4. Державне регулювання грошової сфери. Центральний банк як орган державного регулювання грошової сфери.

5. Структура НБУ, його завдання та функції.

Заняття за темою«Комерційні банки як основна ланка кредитної системи»

Запитання:

1. Суть і призначення комерційних банків.

2. Класифікація комерційних банків.

3. Операції комерційних банків та їх характеристика:

- пасивні банківські операції;

- залучені кошти;

- активні операції комерційних банків;

- суть комісійно-посередницьких банківських операцій.

Поиск по сайту: