Основні категорії книги

У процесі пізнання людина проходить складний шлях від чуттєвих даних до абстракції, від одиничного до загального. Для абстрактного мислення характерно утворення понять і категорій, за допомогою яких пізнається сутність явищ або процесів, узагальнюються їх істотні сторони й ознаки. Категоріями у філософії називають основні поняття, що відображають найбільш загальні і істотні властивості, сторони, відношення явищ дійсності та пізнання.

У типології книги до основних категорій належить, перш за все, саме поняття “книга”, що позначає головний об’єкт книгознавства в цілому. Визначенню книги (у такому розумінні) приділяється значна увага, але загальновизнаної дефініції до цього часу не знайдено.

На наш погляд, шлях до розв’язання цієї проблеми вказує соціально-комунікаційно-інформаційний підхід до документальної комунікації взагалі і до книжкової справи зокрема. З погляду місця в системі документальної комунікації книга – це документ опублікований, виданий або депонований, що надається в суспільне користування через книжкову торгівлю та бібліотеки [9]. “Книга” тут – абстрактна категорія, яка відображає сутність певного явища, а не його зовнішній вигляд чи матеріальну форму. Певну конкретизацію цієї категорії запропонував І.Г.Моргенштерн: “Книга – розмножений документ, призначений і підготовлений для передачі абстрактному читачу загального [спільного] знання у доступній його сприйманню знаковій формі” [10].

Визначення книги через поняття “документ” вказує на те, що книга володіє всіма суттєвими характерними рисами документа, його функціями і властивостями. Тому немає потреби у визначенні книги вказувати те, що характеризує документ взагалі.

Відмінності книги від інших документів обумовлені її місцем у соціальному комунікаційно-інформаційному процесі: книга – це документ похідний, що створюється як підсумок діяльності першого комунікаційного посередника між автором документа і споживачем інформації – книговидавничої або редакційно-видавничої справи – і потрапляє до споживача інформації завдяки діяльності другого комунікаційного посередника: системи книгорозповсюдження та книговикористання.

Разом з цією головною категорією для типології книги необхідні поняття (чи категорії), що відображають різні сторони книги: твір, твір друку, видання, література та інші. Вони відображають одну й ту ж реальність – книгу, але в різних відношеннях, різних аспектах, і тому є ніби окремими щабелями пізнання книги як об’єктивної реальності. Це – різні категорії книги.

Генетично початковою серед них є, мабуть, твір – результат (продукт) діяльності в будь-якому виді духовної творчості, що має самостійне значення і виражений в об’єктивній формі, яка дозволяє фіксувати його за допомогою певної знакової системи.

Твори, зафіксовані графічними знаками, можуть бути виражені різними “мовами”: вербальною, тобто словесною; або способом зображення (малюнки, фото і т. п.); або способом ідеограм, що дають синтетичне уявлення про предмети, явища, думки (карти, плани, схеми, діаграми, графіки і т. п.); або через умовні знаки – сигнали, які спрощено позначають поняття, уявлення, образи (ноти, формули і т. п.).

Твори можуть існувати також у формі, незафіксованій на матеріальному носії, який не змінюється з перебігом часу. Це, наприклад, вірш або пісня (в усному виконанні), танок або вистава і т. п. Це – твори, що не зафіксовані в документальній формі. Сучасні засоби запису інформації дозволяють зафіксувати їх звукове або візуальне відображення у формі аудіального чи аудіовізуального документа.

Існують також твори, виражені у речовій формі (тривимірного матеріального об’єкта): твори скульптури, архітектури, декоративно-ужиткового мистецтва; вироби матеріального виробництва. Вони також можуть бути відображені засобами запису інформації у документальній формі. З іншого боку, самі документи (або книги) є творами людських рук і думки як речові вироби, спеціально призначені для передавання інформації у суспільстві.

Літературний твір – це різновид творів, який відрізняється словесним способом вираження. Літературний твір може існувати в думці автора, у його пам’яті, але така форма існування є суб’єктивною, недоступною для сприйняття іншими людьми. Об’єктивну форму літературний твір набуває в тому випадку, коли він потрапляє у систему суспільної комунікації через усне виконання або письмове фіксування. В усному виконанні словесний твір ще не має літературної форми, бо “літера” (від латинського lit(t)era) – це графічний знак для передачі на письмі звука (фонеми) як частини слова. Літературний твір стає таким саме у письмовій формі. Літературний (словесний) твір може належати до будь-якого виду творчості: наукової, художньої, публіцистичної і т. д. Літературний твір (або “ твір літератури”) – це не обов’язково “твір художньої літератури”, або “красного письменства”, “белетристики”; це просто літературний (текстовий або вербальний) документ.

Наступна категорія книги - “ література” - трактується як сукупність літературних (словесних) творів, що мають не вузько-особисте, а суспільне значення [11]. Існує також інше, вузьке значення слова “література”, що дорівнюється поняттю “художня література”, але для книгознавства воно не є характерним. У книгознавстві літературою може бути названа будь-яка сукупність літературних творів, що мають спільний зміст або цільове та читацьке призначення: “природничонаукова література”, “довідкова література”, “дитяча література” і т.п.. Крім того, іноді літературою називають сукупність нелітературних творів, виражених графічними знаками. Наприклад: “нотна література”. Останній вираз можна вважати жаргонним, неточним використанням терміна “література”.

Щільно пов’язане з поняттям “літературний твір” поняття “твір писемності”. Іноді останнє використовують як синонім першого. Але в ньому є певний відтінок, що дозволяє розуміти його ще як літературний твір, виконаний лише рукописним способом. З іншого боку, поняття “писемність” охоплює не тільки словесні (літературні) твори, але й образотворчі (малюнки, мініатюри і т.п.), і нотні, і картографічні. Тоді “писемний твір” (або “твір писемності”) – це не тільки літературний (словесний) твір у рукописній формі, але й будь-який рукописний твір, виражений графічними знаками.

Дуже поширеним у книгознавстві є поняття “твір друку”. На перший погляд, у ньому відображено тільки те, що він позначає твір, виконаний способом друку. “Друк” як спосіб виготовлення документів – це використання певного пристрою для одержання багатьох однакових відбитків з однієї форми. Але способом друку можна одержати найрізноманітніші вироби, а не тільки документи. Наприклад: тканини, шпалери, паперові гроші і т.д. Навіть продукція поліграфічної промисловості складається з двох груп: видань і акцидентної продукції, або акциденції. Акциденція – це поліграфічне відтворення бланків, анкет, запрошень, об’яв, афіш, конвертів і т.п. друкарських виробів. Твори друку у книгознавчому значенні цієї категорії – це ті твори, що відтворилися у виданні, або ввійшли до його складу.

Для того, щоб усунути полісемію терміна “твір друку”, пропонується будь-який виріб поліграфічного виробництва називати “поліграфічним виробом”, їх сукупність – “ поліграфічною продукцією”, а твори, що увійшли у видання – творами друку, друкованою продукцією.

Категорія “видання” – одна з основних у сучасній книжковій справі. ДСТУ 3017-95 “Видання. Основні види. Терміни та визначення” визначає видання як “документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання” [12]. У такому визначенні не вказано точно на спосіб виробництва документа, тому виданнями можна вважати не тільки твори друку, але й платівки, магнітофонні стрічки, фотоплівки, слайди, аудіо- та відеокасети, дискети тощо при відповідному їх опрацюванні та оформленні.

Разом з тим друкування залишається головним способом виготовлення видань. Тому поняття “видання” частіше за все використовують по відношенню до друкованих (поліграфічних) видань, визначаючи його таким чином: “друкований виріб, що призначений для розповсюдження вміщеної в ньому інформації, пройшов редакційно-видавниче оброблення, поліграфічно самостійно оформлений та має вихідні відомості” [13].

Отже, друковані видання – це спосіб існування творів друку. Але ці поняття не зовсім збігаються, тому що одне видання може або дорівнюватися одному твору друку, або може містити кілька творів друку. Крім того, існують інші значення понять “твір друку” і “видання”, що згадувалися вище, і кожне з них примушує по-іншому вирішувати проблему співвідношення понять “твір друку” і “видання”.

Сукупність видань називають “видавничою продукцією”, яку можна розглядати як сукупний результат діяльності видавництва або видавництв, видавничої справи в цілому.

Типологія книги повинна розробити класифікації різних категорій книги: творів літератури, творів друку, видань та ін. Жодна з цих категорій не збігається з іншою або з головною категорією “книги” повністю і потребує окремого розгляду. На схемах 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 пропонуються варіанти розгляду співвідношень між окремими категоріями: “літературні твори” і “твори писемності”, “література” і “твори друку”, “література” і “видання”, “видання” і “друковані видання”. Запропоновану характеристику обсягу кожного з перелічених понять слід враховувати в типологічних дослідженнях книги. У цілому типологічна класифікація книги, на наш погляд, неможлива без попереднього розгляду кожної з перелічених категорій.

Поиск по сайту: