Типи літератури за соціальним призначенням

Головна ознака, за якою визначають основні типи літератури – соціальне призначення. “Соціальне призначення літератури” – це комплексний критерій типологічної класифікації літератури. Він об’єднує і враховує різні конкретні ознаки. Класоутворюючою ознакою тут є відповідність типа літератури певній формі суспільної свідомості: політиці, праву, науці, мистецтву, релігії. Кожний тип літератури, згідно з цією залежністю, відбиває особливості певної форми суспільної свідомості. Але, крім того, кожний тип літератури має певне цільове та читацьке призначення, свої особливості у способі відтворення дійсності, особливості внутрішньої форми викладу матеріалу, певні галузі застосування. Інколи одна форма суспільної свідомості відображується в декількох типах літератури (як, наприклад, наука). Можливо також, що певна форма суспільної свідомості не відображується в одному особливому типі літератури, а знаходить відбиття в кількох неспецифічних типах літератури; наприклад, мораль – у художній літературі, літургійній і публіцистичний тощо.

Отже, критерій “соціального призначення” не є чітко визначеним і однозначним. При його застосуванні враховуються різноманітні ознаки і результати емпіричного поділу літератури на типи, які відрізняються один від одного за комплексним критерієм. Визначення основних типів літератури залишається дискусійним питанням типології книги.

Пропонується такий перелік основних типів літератури:

1) політичні першоджерела;

2) правові першоджерела;

3) науково-дослідна література;

4) науково-популярна література;

5) виробнича література;

6) навчальна література;

7) довідкова література;

8) рекламна література;

9) публіцистична література;

10) художня література;

11) мемуарна література;

12) літургійна література;

13) науково-інформаційна література;

14) масово-інформаційна література.

Деякі з названих основних типів літератури досліджені дуже добре. Особливо це стосується типів літератури, в яких відбивається наукова свідомість (від науково-дослідної літератури до довідкової). Особливості художньої літератури розкривалися більше у філологічних дослідженнях, ніж у книгознавчих. Мемуарна література вивчалася з погляду істориків; публіцистична і масово-інформаційна – з погляду завдань журналістики. Науково-інформаційна література як тип літературних творів вивчалася дуже мало; більше звертали увагу на особливості “інформаційних видань”. Літургійна (богослужбова) література в книгознавчих типологічних дослідженнях майже не висвітлювалася, хоча в історії книги цей тип літератури посідає важливе місце.

Поиск по сайту: