МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА

(примірні тестові завдання)

1.Яка із відомих теорій „лідерство” досліджувала як процес міжособистісних відносин у групі, а лідера - як суб’єкт керівництва.

А) ситуаційна; Б) харизматична; В) синтетична.

2. Соціальна роль – це:

А) місце людини в сис­темі суспільних відносин, що встановлюється за її правами, обов'язками і при­вілеями;

Б) це реалі­зована поведінка, очікувана від індивіда, який має певний статус;

В) система вимог до особистості, яка прийняла на себе певну роль.

3.Управлінські ролі керівника Л.Е.Орбан-Лембрик розподіляє так:

А) міжособистісні, інформаційні, пов’язані з прийняттям рішення;

Б) лідер, новатор, вихователь;

В) управління організацією, спеціаліст, керівництво персоналом.

4. У зовнішній сфері відносин свою організацію представляє:

А) керівник; Б) неформальний лідер;

5. Процес соціально-психологічного впливу, коли індивід свідомо діє на інших із метою структурувати дії та відносини в групі, організації - це:

А) керівництво; Б) лідерство.

6. Основними показниками стилю керівництва (традиційної концепції) вважаються:

А) відношення до роботи, до персоналу, до себе;

Б) методи виконання функціональних обов’язків, методи впливу на підлеглих, методи підведення підсумків роботи;

В)спосіб прийняття рішення; спосіб розподілу функцій; форми контролю; оцінювання виконаних завдань; розподіл відповідальності.

7. Невисока активність, небажання і нездатність керівника приймати будь-які рішення, намагання уникнути будь-яких інновацій, перекладання виробничих функцій та відповідальності на інших керівників і підрозділи характеризують такий стиль:

А) авторитарний; Б) демократичний; В) ліберальний; Г) змішаний.

8. Американські дослідники Р.Блейк і Д.Моутон запропонували модель управлінської мережі, яка дає змогу описати такі стилі керівництва:

А) невтручання, керування завданнями;

Б) золотої середини, командний;

В) усі наведені варіанти;

Г) ні один із наведених варіантів.

9. Якому типу керівників (із традиційної типізації управлінської культури) належать наступні якості – ідентифікація себе з організацією, усвідомлення власної психологічної слабкості, прагнення до підпорядкування себе іншим, дбання більше про безпеку ніж про успіхи?

А) майстрам; Б) борцям із джунглів; В) людям компанії; Г) гравцям.

210 Влада – це:

А) можливість однієї людини панувати над ін­шою, впливати на неї, здійснювати свою волю у взаємодії;

Б) здатність і можливість здійснювати певний вплив на ді­яльність, поведінку людей за допомогою різних засобів — волі, права, авторитету, насилля;

В) реальний вплив однієї частини явища на іншу, що свід­чить про виникнення владних відносин.

11. Референтна влада – це:

А) здатність отримати бажа­ну згоду під тиском і страхом покарання, тобто догани, по­ниження посади, звільнення з посади, інколи фізичного насилля;

Б) влада, яка базується на привабливих особистісних рисах керівника;

В) влада, яка проявляється у визнанні, що індивід наділений недоступними для інших спеціальними знаннями;

12. До основних психологічних способів управлінського впливу керівника на підлеглих відносяться такі:

А) імідж, авторитет, місце в ієрархії;

Б) переконання, навіювання, наслідування, зараження;

В) відповідний зовнішній вигляд, впевнений та твердий голос;

Г) емоційна привабливість, культура, авторитет.

13. Авторитет управлінця характеризують:

А) відношення до роботи, до підлеглих, до себе;

Б) широта (кількісна озна­ка), глибина (якісна озна­ка), стабільність (часова характеристика);

Г) рівень морально-психологічного клімату в організації.

14. До основних компонентів структури авторитету керівника слід віднести:

А) психологічний статус, соціальна роль, соціальні очікування;

Б) визнання вищестоящим керівництвом, повага з боку підлеглих, приклад для колег;

В) професійні знання, морально-психологічні особливості, стиль управління;

Г) порядність, чесність, твердість, лідерство.

15. Авторитет резонерства – це:

А) авторитет, який полягає в прагненні керівника шляхом демонстрації переваги у правах, безперервних погроз скориста­тися владою, тримати підлеглих у постійному збудженні, стані страху пе­ред можливістю покарання;

Б) коли керівник вважає, що постійні бесіди повчального характеру посилюють його вплив на людей (замість того, щоб де потрібно застосувати владу або обмежитися лаконічним зау­важенням);

В) схильність до суціль­ного контролю, дрібниць, яка, як правило, характерна некомпетентним керівникам, які не мають професійної довіри серед підлеглих;

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Предмет, об'єкт і завдання психології управління.

2. Основні категорії та поняття психології управління.

3. Історія та сучасний стан розвитку психології управління.

4. Класифікація функцій управління. Психологічні особливості функції планування.

5. Психологічна структура управлінської діяльності. Морально-психологічні засади управлінської діяльності.

6. Психологія професіоналізму управлінської діяльності. Соціокультурний і етнопсихологічний контексти управлінської діяльності.

7. Психологічні особливості делегування повноважень.

8. Психологічні особливості тактики виконання управлінських завдань, коли виникає конфлікт в організації.

9. Психологічні особливості прийняття управлінських рішень.

10. Переваги та недоліки групового прийняття управлінського рішення.

11. Психологія взаємодії керівництва з посадовими особами, причетними до прийняття рішення.

12. Психологічні особливості ефективних управлін­ських рішень в умовах групи.

13. Психологічні особливості індивідуального прийняття управлінських рішень.

14. Психологічні механізми організації управлінської діяльності.

15. Способи координації та регуляції керівником діяльності підлеглих.

16. Теорії мотивації працівників організації.

17. Особливості застосування мотивації як важливої функції управління.

18. Місце та значення контрольної функції в управлінні. Психологія ефективного контролю.

19. Сутність управлінського спілкування, його компоненти.

20. Когнітивно-інформаційний компонент управлінського спілкування.

21. Регулятивно-поведінковий компонент управлінського спілкування.

22. Соціально-перцептивний та афективно-емпатійний компоненти управлінського спілкування.

23. Функції управлінського спілкування на інтегральному та локальному рівнях.

24. Комунікативний потенціал особистості керівника.

25. Ділове спілкування як засіб управлінського впливу. Етнокультурні та етнопсихологічні особливості ділового спілкування.

26. Психологічна характеристика групи як структурного елемента організації. Формальні та неформальні відносини в групі.

27. Поліструктурність організації. Характеристика структур різних типів груп в організації.

28. Основні теоретичні підходи щодо розуміння походження лідерства.

29. Психічне вигорання у менеджерів. Синдром психічного вигорання та його симптоми.

30. Моделі вивчення психічного вигорання. Виробничий стрес та синдром вигорання.

31. Особистісні та професійні чинники професійного вигорання.

32. Профілактика вигорання і психологічна допомога.

33. Управлінські ролі керівника (підходи Г.Мінцберга, С.Манічева, Л.Е. Орбан-Лембрик)

34. Відмінності між керівником і лідером проявляються у таких аспектах: до спільних рис керівника й лідера належать.

35. Психологічні особливості стилів керівництва (традиційна концепція).

36. Стилі керівництва згідно моделі Р.Блейка і Дж. Моутона.

37. Психологічні типи керівників за теоріями К.Юнга (залежно від способів сприймання інформації й процесу прийняття рішень) та Ю.Красовського (за результатами професійного емпіричного досвіду керівника).

38. Влада як психологічне явище. Джерела влади керівника.

39. Психологічний механізм утвердження влади в управлінні.

40. Основні психологічні способи управлінського впливу керівника.

41. Чинники ефективності психологічного впливу керівника на підлеглих.

42. Авторитет керівника – суб'єктивний компонент управління.

43. Природа, причини виникнення та види псевдоавторитетів.

44. Індивідуально-психологічні особливості менеджера (загальнолюдські особливості, соціально-специфічні риси, індивідуально-неповторні якості).

45. Психологічні типи неідеальних працівників.

46. Сутність і елементи іміджу. Ефективне управління іміджем.

47. Інтелект та креативність керівника.

48. Здоров'я як фактор ефективної діяльності керівника.

49. Стрес і ризик у діяльності керівника. Профілактика стресів. Заходи протидії стресу та першочергової самодопомоги.

Поиск по сайту: