МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ

Однією з первинних форм результату наукової праці студента напряму підготовки „Психологія управління” є реферат, що містить елементи наукової творчості, теоретичної та практичної новизни. Студентові надається право вибрати тему реферату з тих, які затверджені кафедрою державного управління у рамках опанування відповідного навчального курсу, або запропонувати свою тему, обґрунтувавши необхідність її розроблення.

Як особливий вид наукової роботи студента, реферат повинен відповідати наступним вимогам:

1) актуальність теми, відповідність її сучасному стану психології управління та інформаційної діяльності й перспективам їхнього розвитку;

2) об’єктивність дослідження;

3) коротка характеристика історії досліджуваної проблеми, її сучасного стану, а також передового досвіду роботи у відповідній галузі;

4) чіткість характеристики об’єкта, предмета, мети, завдань і методів дослідження;

5) відповідність фактичного матеріалу методологічним нормам;

6) обґрунтованість висновків і практичних рекомендацій;

7) бездоганність тексту з погляду законів і правил логіки, граматики та пунктуації.

Реферат виконують відповідно до завдання-графіка з дисципліни, затвердженого кафедрою державного управління. Цей процес контролює викладач-консультант.

Основні етапи виконання реферату:

1) обрання теми;

2) визначення об’єкта, наукової проблеми та предмета;

3) окреслення мети і завдання;

4) пошук і опрацювання тематичної літератури, джерел з теми;

5) розроблення плану дослідження, композиції та рубрикації;

6) розкриття змісту питання, теорії та методики;

7) формулювання висновків;

8) оформлення списку джерел і літератури;

9) здійснення літературного редагування й технічного оформлення.

Обсяг реферату визначається специфікою досліджуваного питання і змістом матеріалів (документів), їх науковою цінністю та практичним значенням. Оптимальний обсяг реферату складає 15–20 сторінок. Реферат має відповідати вимогам до оформлення рукопису кваліфікаційної роботи: вступ і висновки в сумі не повинні перевищувати 20% від її загального обсягу; текст друкується через 1,5 інтервали на одній сторінці стандартного аркуша з такими полями: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм; всі сторінки нумеруються: загальна нумерація починається з титульного аркуша, проте порядковий номер на ньому не проставляється.

На титульному аркушеві реферату вказують офіційну назву навчального закладу, інституту, кафедри; прізвище, ім’я, по батькові автора реферату, повна назва теми, прізвище, ініціали наукового керівника, його науковий ступінь і вчене звання; місто, де знаходиться навчальний заклад і рік написання реферату. Після титульного листа подається зміст реферату з точною назвою кожного розділу (параграфу) і вказуванням його сторінок.

Список джерел і літератури складається з дотриманням загальновизнаних вимог до праць подібного формату. До списку джерел і літератури мають бути включені лише безпосередньо використані в рефераті в абетковому порядку. Монографії і збірники, що не мають па титульному аркуші прізвища автора (авторів), включаються до загального списку за абетковим розміщенням заголовку.

Структура реферату:титульний аркуш; зміст (план); перелік умовних позначень; вступ; розділи (вони часто поділяються на параграфи); висновки; список джерел і літератури; додатки.

У вступі реферату обґрунтовується актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на розвиток науки та практики або науково-методичної діяльності. Необхідно також подати аналіз використаних джерел, вказавши при цьому авторів, які вивчали дану тематику, визначити сутність основних чинників, що вплинули та розвиток явища або процесу, які досліджується, та є недостатньо дослідженими, з’ясувати причини їх слабкої аргументації.

Основну частину реферату складають логічно поєднані між собою розділи. Виклад матеріалу в рефераті має бути логічним, послідовним, без повторів. Слід використовувати синтаксичні конструкції, характерні науковому стилю, уникати складних граматичних зворотів. Необхідно уникати також незвичних термінів і символів або пояснювати їх при першому згадуванні в тексті реферату. Терміни, окремі слова й словосполучення можна замінювати абревіатурами і сприйнятливими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту реферату. Недопустимо використання цитат без посилання на автора. При цитуванні будь-якого фрагменту джерела недопустимі неточності. Взагалі, цитатами не слід зловживати, особливо громіздкими. Якщо якийсь важливий документ потребує наведення його в тексті реферату в повному обсязі, то краще винести його в додатки.

У рефераті необхідно визначити і викласти основні тенденції дослідження, підкріпити їх найтиповішими прикладами. Також мають бути відображені сучасні ідеї та гіпотези, методики та методичні підходи до вивчення проблеми. Доцільно зупинитися на якомусь дискусійному моменті і спробувати проаналізувати позиції сторін, спробувати, приєднавшись до однієї з них, або висловити власну думку на певну проблему та визначити перспективи її вирішення. Кожен розділ реферату повинен завершуватись короткими висновками, чіткими і лаконічними, де узагальнено оцінки та практичні рекомендації. Можна стисло вказати на перспективи подальшого дослідження даної проблеми.

Реферат оцінюється за такими критеріями: актуальність; наукова та практична цінність; глибина розкриття теми, вирішення поставлених завдань; повнота використання рекомендованої літератури; обґрунтування висновків; грамотність; стиль викладу; оформлення реферату; обсяг виконаної роботи; завершеність дослідження.

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Адаир Дж. Психология лидерства: Концепция непререкаемого лидерства / Пер. с англ. – М.: Эксмо, 2005. – 352 с.

2. Алексеев А.А., Громова Л.А. Психогеометрия для менеджеров. - Л.,1971.

3. Алёхина И. Имидж и этикет в бизнесе. – 2-е изд. – М.: Дело, 2005. – 112 с.

4. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В.Психология управления. – Харьков: Фортуна-пресс, 1998. – 464 c.

5. Бодди Д., Пэйтон Р. Основы менеджмента: Пер. с англ. – СПб: Питер, 1999. М.: МГУ, 1986.

6. Винославська О.В., Малигіна М.П. Людські стосунки: Навчальний посібник. – К.: КВІЦ, 2001. – 83 с.

7. Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2000. – 464 с.

8. Дафт Р.Л.Менеджмент / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2000. – 832 с.

9. Дизел Пол М, Мак-Кинли Раньян. Поведение человека в организации. —М., 1993.

10. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління: Навч. посібн. – К.: Центр навч. літ-ри. 2005 – 456 с.

11. Егоршин А.П.Управление персоналом: Учебник для вузов. – 3-е изд. – Новгород: НИМБ, 2001. – 720 c.

12. Замановская Е.В. Руководство по управлению личным имиджем. – СПб.: Речь, 2005. – 144 с.

13. Зандер Р.С., Зандер Б. Искусство возможности / Пер. с англ. – М.: ИД «Вильямс», 2004. – 256 с.

14. Зеер Э.Ф.Психология профессий: Учебное пособие для студентов вузов. – 2-е изд, перераб., доп. – М.: Академический проэкт; Екатеренбург: Деловая книга, 2003. – 336 с.

15. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. – К.: МЗУУП, 1993. – 384 с.

16. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посібник. – К.: Київський міжнародний університет, 2002. – 268 с.

17. Кетс де Врис Манфред. Мистика лидерства. Развитие эмоционального интеллекта / Пер. с англ. – 2-е изд. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 312 с.

18. Кипнис М. Тренинг лидерства. – М.: Ось-89, 2004. – 144 с.

19. Кирхлер Э., Майер-Пести К., Хофманн Е. Психологические теории организации: психология труда и организационная психология / Пер. с нем. – Х.: Гуманит. Центр, 2005. – 312 с.

20. Китов А. Й. Экономическая психология. — М_., 1987.

21. Ключников С. Искусство управления собой. – СПб.: Питер, 2003. – 192 с.

22. Коломінський Н.Л.Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект): Монографія. – К.: МАУП, 2000. – 286 с.

23. Кристофер Є.Ю., Смит Л. Тренинг лидерства. – СПб.: Питер, 2001. – 320 с.

24. Кредісов А. І., Панченко Є. Г., Кредісов В. А. Менеджмент для керівників. К.: Знання, 1999.

25. Кхолл И. Эффективность управленческих решений. – М.: Прогресс, 1975.

26. Лебедев Е Й. Психология и управление —М., 1990

26.Лемберт Т. Ключові проблеми керівника. 50 перевірених способів вирішення проблем: Пер. з англ. – К.: Всеувито, Наукова думка, 2001. – 303 с.

27. Ложкін Г.В., Спасєніков В.В., Комаровська В.Л. Економічна психологія: Навч. посібн. – К.: Професіонал, 2004. – 304 с.

28. Лозниця В.С. Психологія менеджменту. Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 1997.

29. Машков В.Н. Психология управления.: Учебн. пос. – 2-е изд. СПб.: Изд-во Михайлова В.А. 2002. – 254 с.

30. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер.с англ. – М.: Дело, 1992. – 702 с.

31. Морозов А.В. Управленческая психология: Учебн. пособ. для студ. высших и средн.-спец. учебн. заведен. – 2-е изд. – М.: Академ. Проект; Трикота, 2005. – 288 с.

32. Орбан-Лембрик Л.Е.Психологія управління: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – 695 с.

33. Основи психолого-управлінського консультування / За наук. ред. Л.М. Карамушки. – К.: МАУП, 2002. – 136 с.

34. Осовська Г.В. Комунікації в менеджменті: Навч. посібн. – К.: Кондор, 2003. – 218 с.

35. Панфилова А.П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности. – 3-е изд.: Учебн. пособ. – СПб.: ИВЭСЭП, Знание, 2005. – 495 с.

36. Психологическая энциклопедия / Под ред. Р. Корсини, А. Ауэрбаха. – 2-е изд. – СПб.: Питер, 2006 – 1096 с.

37. Психология работы с персоналом в трудах отечественных специалистов: Хрестоматия / Сост и общ. ред. Л.В. Винокурова. – СПб.: Питер, 2001. – 512 с.

38. Психология управления персоналом: Пособие для специалистов, работающих с персоналом / Под ред. А.В. Батаршева, А.О. Лукьянова. – М.: Изд-во Инст. Психотерапии, 2005. – 624 с.

39. Савельєва В.С. Психологія управління: Навч. посібн. – К.: Професіонал, 2005. – 320 с.

40. Савельєва В.С., Єськов О.Л. Управління персоналом: Навч. посібн. – К.: Професіонал, 2005. – 336 с.

41. Третьяченко В.В. Колективні суб'єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка. – К.: Стилос, 1997. – 585 с.

42. Управління персоналом: Навч. посібн. / М.Д. Виноградський та ін. – К.: Центр навч. літ-ри, 2006. – 504 с.

43. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М.Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М.: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Институт психотерапии, 2002. – 490 с.

44. Урбанович А.А. Психология управления. Учеб. пособие.- Минск, Харвест, 2007.

45. Шапиро С.А. Управление человеческими ресурсами. – М.: Гросс Медиа, 2005. – 304 с.

46. Щекин Г. В. Практическая психология менеджмента. — К., 1994.

47. Шипунов В. Г., Кишкель А. Н. Основи управленческой деятельности. — М.,

1996.

48.Шпалінський В.В., Помазан К.А. Психологія управління. Навчальний посібник.-Х., Вєста, 2002.

49. Шпалінський В.В., Помазан К.А. Психологія управління. Навчальний посібник.-Х., Вєста, 2002.

50.Швалб Ю.М., Данчева О.В. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К.: Лібра, 1998. – 270 с.

Додаткова

1. Абрамович С.Д., Чікарьова М.Ю. Мовленева комунікація: Підручник. – К.: Центр навч. літератури, 2004. – 472 с.

2. Адаир Дж. Психология лидерства: Концепция непререкаемого лидерства / Пер. с англ. – М.: Эксмо, 2005. – 352 с.

3. Васильев Н.Н. Тренинг профессиональных коммуникаций в психологической практике. – СПб.: Речь, 2005. – 283 с.

4. Веснин В. Р. Основы менеджмента. — М., 1996.

5. Волков Й. П. Руководителю о человеческом факторе. — Л., 1989.

6. Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2005. – 464 с.

7. Драккер П. Управление, нацеленное на результат: Пер. с англ. – М.: Технолог. школа бизнеса, 1994.

8. Змановская Е.В. Руководство по управлению личным имиджем. – СПб.: Речь, 2005. – 144 с.

9. Иванова Е. Самопрезентация за 15 минут. – Ростов-н/Д: Феникс, 2005. – 185 с.

10. Карлоф Б. Деловая стратегия: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1991.

11. Красникова Е.А.Этика и психология профессиональной деятельности: Учебник. – М.: Форум; ИНФРА-М, 2005. – 208 с.

12. Коломинский Я. Л. Человек: психология. — М., 1980.

13. Крегер О., Тьюсон Дж. М.Типы людей и бизнес: Как 16 типов личности определяют ваши успехи на работе: Пер. с англ. – М.: Персей, 1995.

14. Ленд П. Менеджмент — искусство управлять. — М., 1995.

15. Мескон М., Альберт М,, Хедоури Ф. Основи менеджмента. — М., 1997.

16. Рогов Е.И. Психология общения. – М.: ВЛАДОС, 2004. – 336 с.

17. Русинов Ф. М., Никулин Л. Ф., Фаткин Л. В. Менеджмент и самоменеджмент в системе рыночных отношений. — М., 1996.

18. Секреты умелого руководителя / Под ред. К. М. Ладензак. — М., 1986.

19. Практические советы деловым людям / Под ред. В. Е. Хруцкого. — К., 1991.

20. Чалдини Р. Психология влияния. – СПб.: Питер, 2004. – 286 с.

21. Чернов Ю.В. и др. Управленческое консультирование: Учебн. пособ. – Херсон: ОЛДИ-плюс, 2003 – 272 с.

22. Чикер В.А.Психологическая диагностика организации и персонала. – СПб.: Речь, 2003. – 176 с.

РЕСУРСИ

Поиск по сайту: