Інтерфейс «користувач-система»

Комп'ютерні системи підтримки прийняття рішень призначені розв'язувати завдання, а тому невіддільною складовою їхньої роботи має бути точне викорис- тання параметрів, отриманих від користувача, і подання йому результатів роботи системи. При цьому, якщо система працює коректно, але подає результати у не- зручний для користувача спосіб, то роботу її не можна вважати задовільною (люд-

ському фактору при створенні СППР надається головна увага). Загальна вимога користувачів полягає в тому, щоб із складними інформаційними системами мож- на було працювати успішно, оминаючи довгочасний і дорогий етап навчання. Усе це зумовлює ряд вимог до особливостей побудови користувацького інтерфейсу СППР.

Інтерфейс "користувач-система" забезпечує зв'язок ОПР зі СППР та її

компонентами. При проектуванні й розробці інтерфейсу необхідно додержувати певного еталона, який має три ключові аспекти:

· мову дій - що може робити користувач під час спілкування із СППР.

Мова дій охоплює операції від звичайного користування клавіатурою чи функціональними клавішами та сенсорними панелями до джойстика й усних команд;

· мову відображення - що бачить користувач у результаті роботи систе- ми. Варіанти щодо вибору мови відображення досить різноманітні:

використання знакових чи рядкових принтерів, екранів, графічних засо- бів, кольору, графопобудовачів, звукового виводу тощо;

· базу знань - що необхідно знати користувачеві, щоби вести діалог із сис- темою. Базу знань може знати користувач чи вона може мати вигляд посіб- ника і бути доступною як сукупність діалогових команд підказування (із за- стосуванням навчальних засобів) чи деяка комбінація перелічених компо- нентів.

Діапазон засобів користувацького інтерфейсу охоплює шість поколінь роз- витку механізму людино-машинної взаємодії.

Розробляючи інтерфейс, потрібно звернути значну увагу на його ергономі- ку, ставлячи за мету забезпечити комфортну й ефективну взаємодію користувачів зі складною системою обробки інформації, а також досягти повноти системи знань, які залучаються до цього процесу.

Можна вирізнити три центральні механізми для організації взаємодії кори-

стувачів із СППР:

· формальний діалог, що грунтується на «кмітливості» комп'ютера з ура- хуванням його структури як віртуальної машини;

· природна мова, відображає особливості мислення конкретної людини, в результаті Чого реалізується лінгвістична основа знань, комунікації (зв'я- зку) і логічного висновку;

· графічний діалог, що відтворює задану предметну сферу, зокрема із за- стосуванням піктограм (графічних зображень об'єктів і дій). Останні ма-

ють деякий сенс для користувача, а для комп'ютера - це просто положен- ня маркера.

Комп'ютер «надає перевагу» модальності формального діалогу. Найперші обчислювальні системи розроблялися виключно для експертів з обчислювальної техніки;. такі системи не мали ознак «дружності до користувача» і вимагали від нього знань однієї чи кількох мов програмування. Проте людям зручніше працю- вати з простими в користуванні формальними засобами мовного інтерфейсу-

меню, заповнення форм тощо, а також із графічними інтерфейсами і звичайною мовою.

Формальна мова, природна мова і графіка, а також різні гібриди цих елемен- тів становлять собою альтернативи для створення користувацьких інтерфейсів. До

окремих інтерфейсних механізмів і критеріїв належать: вибір із меню, транзакції (кульковий маніпулятор керування за допомогою команд голосом, підказування голосом, клавішні керування курсором), клавіші фіксованих функцій, скролінг (вертикальні чи горизонтальні переміщення зображень у вікні екрана), керування вікнами на екрані диспле я, використання динамічних (електронних) таблиць, миша, визначені користувачем функціональні клавіші, сенсорні екрани.

Питання про те, який конкретний метод чи пристрій користувацького інтер- фейсу необхідний для мов, дій і відображень у СППР, може вирішуватись з двох поглядів - принципів і керуючих вказівок із проектування інтерфейсів інтеракти- вних інформаційних систем і врахування потреб потенційних користувачів.

У розпорядженні розроблювачів СППР перебувають різні керівні вказівки з проектування інтерфейсів, існують сотні загальних принципів і докладних спе- цифікацій. Зокрема, Сміт і Моз'єр склали 689 вказівок щодо розробки програмного

забезпечення користувацького інтерфейсу інформаційних систем у такому плані:

1. Введення даних.

2. Відображення даних.

3. Послідовність керування.

4. Керівництво користувача.

5. Передача даних.

6. Захист даних.

Оскільки принципи застосування користувацького інтерфейсу мають, як правило, узагальнений характер, то при виконанні практичної роботи зі створен- ня СППР необхідно враховувати також і потреби потенційних користувачів. Типи користувачів, завдань і ситуацій, пов'язаних із прийняттям рішення, мають ви- значити специфічні особливості всього процесу розробки користувацького ін- терфейсу. Для керівників вищої ланки управління потрібна і доречна зовсім ін- ша, ніж для керівників середньої ланки, техніка користувацького інтерфейсу; СППР, орієнтовані на швидкість реакції або на кризові ситуації, мають зовсім інші вимоги до інтерфейсу, ніж системи підтримки довгострокового планування; альте- рнативні контексти завдань (наприклад, чи передбачається використання СППР для підтримки структурування завдання або для одержання прогнозів) також потрібно враховувати у процесі синтезу або добору формальних засобів та ін- струментів для компонування мов дій і мов відображень людино-машинного ін- терфейсу.

Отже, підтримка прийняття рішень у контексті побудови людино- м а ш инних інтерф е йс ів м ає ха ра кт ер, зор іє нто ва ний на яко ст і (специфіку роботи) користувача. Потрібно також зазначити, що сама проблема розуміння ролі СППР з боку користувача є неоднозначною, зокрема розрізняють пасивне й активне розуміння цієї системи.

Пасивне розуміння СППР стосується критерію простоти (дружнього став- лення) в користуванні або механізму користування системою, тобто роботи термі-

налу, процедур вводу і виводу, синтаксису використовуваного діалогу; активне ро- зуміння передбачає жорсткіші стандарти оцінки системи, зокрема ця форма розу- міння потребує ставлення до СППР з погляду спроможності надання допомоги в рішеннях проблеми, а також визначає ті характеристики інтерфейсу, які дійсним і придатним до вимірювання способом підвищують можливості керівників у прийн- ятті рішень.

При оцінці СППР важливо аналізувати інтеграцію аспекту керування з боку користувача з процесом прийняття рішень за допомогою системи. Тому з ме- тою створення ефективних інтерфейсів користувача СППР потрібне вдоскона- лення в на прямі обох форм розуміння. Більш того, СППР може бути дружньою з погляду комфортності роботи користувача чи навіть фактичного використання системи, але не впливати на якість прийнятих рішень. Можна також уявити ситу- ацію, коли СППР покращує ефективність процесу прийняття рішень (особливо, коли процедура і правила роботи без систем и є суб 'єктивним и або мають очевидні дефекти), але при цьому дістає негативну оцінку з боку користувача.

Дослідження і роботи зі створення користувацького інтерфейсу провадяться в багатьох країнах, і тому можна очікувати появи досконаліших механізмів взає- модії користувача і системи. На даний час найбільшої уваги заслуговують чо- тири конкретні альтернативні варіанти користувацького інтерфейсу: інтерфейс,

що грунтується на меню; адаптивний інтерфейс; інтерфейс із застосуванням пр и- родної мови; графічні засоби для удосконалення діалогу "користувач-система".

Поиск по сайту: