ОРГАНІЗАЦІЯ І ФОРМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Головне в організації самостійної роботи студентів в коледжі - створення умов високої активності, самостійності, відповідальності студентів у аудиторії та за її межами під час всіх видів навчальної діяльності.

Основне завдання організації самостійної роботи студентів полягає у створенні психолого- дидактичних умов розвитку інтелектуальної ініціативи й мислення під час занять будь-який форми..

Мета самостійної роботи - навчити студента осмислено і самостійно працювати спочатку з навчальним матеріалом, потім із наукової інформацією, закласти основи самоорганізації і самовиховання. Тому треба організувати самостійну роботу з урахуванням розуміння структури вивчення тем дисципліни (рисунок 2).

Рисунок 2 - Схема структури навчально-методичного комплексу інформатики

Під час вивчення інформатики організація СРС повинна представляти єдність трьох взаємозалежних форм:

- аудиторна самостійна робота, яка здійснюється під керівництвом викладача;

- позааудиторна самостійна робота;

- творча, зокрема науково-дослідницька, науково-практична робота.

Організація аудиторної самостійної роботи

Організація лекційних занять

Аудиторна самостійна робота може бути реалізована під час лекційних занять, проведення практичних занять, семінарів.

Лекційний матеріал призначається для спрямування студентів у найбільш раціональному напрямі щодо вивчення навчальної дисципліни і акцентуванні уваги на найбільш складних, вузлових питаннях навчальної дисципліни.

Переконливі переваги має викладання інформатики в аудиторії, обладнаної мультимедійними засобами (мультимедійним проектором і сенсорним екраном). Водночас з демонстрацією студентам прийомів роботи з користувальницьким інтерфейсом програми це дає змогу використовувати різні види самостійної роботи. Наприклад, використання інтерактивних тестів, виконання студентом завдань на ПК з коментуванням групи студентів та інші.

Під час лекційного курсу активно використовую навчальні комп’ютерні програми, у тому числі гіпертекстові, мультимедіа, інтелектуальні, які дозволяють навчатися у двох режимах – інформаційно-довідковому та контрольно-навчальному.

Для активізації пізнавального інтересу студентів, зокрема їх позитивної мотивації, використовується проблемна ситуація «Умови виконання», яка відображає суперечності між тими знаннями, що є у студента, і тими, що потрібні для розв'язання запропонованого завдання. Цей прийом перед виконанням кожного завдання носить спонукальний характер, ілюструє зв'язок меж суспільною практикою та теоретичним матеріалом. Коли студент опиняється у проблемній ситуації, то він, зазвичай, прагне будь-що вийти з неї, подолати перешкоду, ускладнення, і тому активно розумово діє.

Для контролю засвоєння матеріалу застосовую проведення експрес - опитувань з конкретних тем, тестового контролю за навчанням, опитування студентів у формі гри «Що? Де? Коли?» тощо.

Для проведення занять маю великий банк завдань, для виконання усіма студентами разом і завдань для самостійного виконання, причому ці завдання можуть бути диференційовані за рівнем складності. Оцінювання виконання завдань можна здійснювати таким чином:

- Давати певну кількість завдань для самостійного виконання, рівних труднощів, а оцінку ставити за кількість виконаних за певний час завдань.

- Видавати завдання різної труднощі й оцінку ставити за труднощі розв'язаних завдань.

За матеріалами модуля чи розділу видаю студентам підсумкове домашнє завдання й на останньому практичному занятті у розділі чи модулю підбиваю підсумки вивчення (наприклад, проводжу контрольну роботу загалом по модулю), обговорюю оцінки кожного студента, видаю додаткові завдання тим студентам, які хочуть підвищити оцінку.

Також наприкінці теми ефективно використовую «ділові ігри». Тематика гри має бути пов'язана з конкретними виробничими проблемами чи носити прикладної характер, включати завдання ситуаційного моделювання з проблем тощо. Мета ділової гри – у імітаційних умовах дати студентові можливість розробляти й приймати рішення.

Організація практичних занять

Організація практичних занять містить багато можливостей застосування активних методів навчання і організації самостійної роботи з урахуванням індивідуального підходу. Це робить процес навчання більш цікавішим і сприяє підвищенню творчої активності студентів.

На практичних заняттях значна частина часу відводиться на самостійне виконання завдань. Практичні заняття зазвичай будую таким чином:

1. Ввідне слово викладача (мети заняття, основні питання заняття).

2. Різні форми опитування з попередньої теоретичної підготовки до практичного заняття.

3. Розгляд плану виконання роботи.

4. Самостійне виконання завдань.

5. Розбір типових помилок під час вирішення (наприкінці поточного заняття або на початку наступного).

Оцінка попередньої підготовки студента до практичного заняття може бути визначена шляхом експрес-тестування (тестові завдання закритою форми) протягом п'яти, максимум - десяти хвилин. Отже, при інтенсивної роботі можна на кожному занятті кожному студентові поставити по крайній мері дві оцінки.

Наприклад,

- оцінка експрес-тестування;

- оцінка практичної роботи студента і отримані ним дані;

- оцінка за звіт.

Будь-яка практична робота має включати глибоке самостійне опрацювання теоретичного матеріалу, вивчення методики виконання завдань, плану практичної роботи, обробку та інтерпретацію отриманих даних. Завдання деяких практичних робіт містять додаткові елементи досліджень, що сприяє активізації творчого потенціалу.

Активність роботи студентів на звичайних практичних заняттях може бути підсилена виконанням завдань із порівнянням результатів. Їх сутність полягає у тому, що усі студенти отримують однотипні види завдань з різними початковими умовами згідно індивідуального завдання (варіанту). Наприклад, розробка програми з використанням зазначеного оператора, вирішення задачі з різними початковими умовами та ін. Таким чином, вихідні дані у всіх студентів будуть різні. Перед початком виконання завдання даю лише рекомендацію - загальні методичні вказівки (загальний порядок виконання завдання, при розробці програм - тип алгоритму, наявні довідкові матеріали тощо).

Інша форма самостійної роботи на практичних заняттях може полягати у самостійному опрацюванні наданих блок-схем алгоритмів, програм тощо, які викладач видає студентам разом із контрольними питаннями, на які студент повинен відповісти протягом заняття.

Виконання самостійної роботи під час практичних занять з перевіркою результатів викладачем привчає студентів грамотно й правильно виконувати завдання, користуватися прикладеними програмами, довідковими даними. Це також мотивує студентів глибше засвоювати навчальний матеріал, оскільки від розуміння теорії дисципліни залежить успішність виконання завдань практичних робіт.

Завдання до практичних занять зазвичай розподілені за двома рівнями складності: основні і підвищеної складності, що передбачає диференційований підхід.

Під час проведення практичних занять студенти можуть виконувати самостійну роботу як індивідуально, так і малими групами (творчими бригадами), кожна з яких розробляє свій проект (завдання). Виконаний проект (рішення проблемної завдання) потім рецензується іншою бригадою по кругової системі.

Публічне обговорення, захист свого варіанта підвищують відповідальність за результати виконання самостійної роботи і посилюють прагнення її якісного виконання.

Ця система організації занять дозволяє вводити до заняття науково-дослідні елементи, спрощувати чи ускладнювати завдання.

Поиск по сайту: