Соціологічна концепція М.Вебера

Макс Вебер (1864-1920), німецький соціолог, автор праць «Протестантська етика та дух капіталізму», «Господарство і суспільство», «Політика як покликання і професія». Проводить розмежування предмету природничих та гуманітарно-соціальних наук. Перші досліджують живу та неживу природу, другі – людину та творене нею суспільство. Відмінні методи дослідження. В основі методів природничих наук лежать опис і пояснення, в основі соціогуманітарних наук – розуміння. Тому соціологічну концепцію М.Вебера називають розуміючою соціологією. Розуміючий підхід: оскільки людина є свідомою істотою, здатною діяти осмислено, метою соціології є розуміння, чому люди діють саме так, а не інакше. Це стосується і поведінки груп, і суспільства в цілому. Соціальна дія – дія людини (незалежно від того, має вона зовнішній або внутрішній характер, зводиться до невтручання або до терпеливого прийняття), яка за передбачуваним діючою особою чи діючими особами смислом співвідноситься з дією інших людей або орієнтується на неї. Моменти соціальної дії: внутрішня мотивація та зорієнтованість на інших. Типи соціальної дії:

· Традиційна (визначається звичкою).

· Афективна (визначається емоціями та почуттями).

· Ціннісно-раціональна (визначається свідомою вірою у певну етичну, естетичну, релігійну цінність, незалежно від успіху/неуспіху внаслідок цієї дії).

· Цілераціональна (визначається очікуванням певної поведінки інших, використання цього очікування для досягнення раціонально визначеної цілі; орієнтована на успіх).

Найбільш придатна до розуміння дослідника – цілераціональна дія.

Індивід – суб»єкт соціальної дії. Суспільство в цілому, великий колектив є лиш об»єктами, на які соціальна дія спрямовується. Людина – центр суспільного життя, суспільство та його організація є вторинними та похідними. Держава, право, нація, релігія мають досліджуватися соціологією лиш в контексті їх цінності для індивідів і тією мірою, якою на них скеровані дії індивідів. Якщо соціальні інститути та інституції втрачають зв»язок з індивідами, вони відмирають.

Концепція політики і влади. Влада та панування пов»язані з взаємним очікуванням індивіда: хто наказує, очікує, що його накази виконуватимуться, хто отримує наказ – очікує наказ, який йому слід виконувати. Забезпечують владу винагороди за добре виконання наказів та покарання за невиконання. Чисті типи панування:

· Легальне (влада лідера заснована на законних процедурах приходу до влади та на слідуванні закону).

· Традиційне (переважала в давніх суспільствах, базувалося на традиційних діях, звичаях поведінки).

· Харизматичне (засноване на вірі у особливі властивості лідера).

В капіталістиному суспільстві характерне раціонально-легальне панування, до якого суспільство іде поступовим, нереволюційним шляхом.

Соціологічна концепція М.Вебера:

Природа ≠ суспільство

↑

Індивід

Поиск по сайту: