|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема 6. Управління поточним функціонуванням операційної системи118. Що з переліченого є сутністю сукупного планування? а) перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для короткотермінового періоду; б) перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для довготермінового періоду; в) перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для середньострокового періоду; г) перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів на поточний період.
119. Виробнича стратегія, що передбачає узгодження темпу виробництва з обсягом замовлень чи наймання (звільнення) робочої сили в залежності від зміни обсягу замовлень носить назву стратегії: а) гнучкого використання робочого часу; б) відстеження; в) постійного рівня виробництва; г) оптимальних витрат.
120. Виробнича стратегія, при якій змінною величиною, що компенсує коливання попиту є робочий час при змінній чисельності працюючих носить назву: а) відстеження; б) постійного рівня виробництва; в) гнучкого використання робочого часу; г) оптимальних витрат.
121. Система, яка складається з оперативно-календарного планування та регулювання виробництва включає комплекс методів, організаційних форм та техніко-економічних розрахунків по доведенню до кожного виконавця виробничого завдання підприємства – це: а) стратегічне управління; б) оперативне управління; в) управління виробництвом; г) диспетчеризація.
122. Система оперативного управління виробництвом охоплює такі підсистеми: а) переробки, забезпечення, планування та контролю; б) функціональну, елементну та організаційну; в) жорсткі та гнучкі; г) локальні та глобальні.
123. На чому ґрунтується позамовна система оперативного управління? а) на встановленні та дотриманні наскрізних циклових графіків підготовки кожного замовлення до виробництва і його поетапного виконання; б) на узгодженні роботи всіх виробничих підрозділів через розподіл календарного фонду часу планового періоду; в) на формуванні квартальної та місячної подетальних програм та графіків запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей чи картотеки забезпечення; г) на узгодженості роботи всіх ланок виробництва.
124. Система безперервного контролю і оперативного регулювання ходу виробництва з метою забезпечення виконання виробничого завдання (плану) відповідно до календарного графіка і формування ритмічного поточного виробничого процесу на робочих місцях, дільницях, у цехах та підприємстві в цілому називається: а) оперативне управління; б) оперативно-календарне планування (ОКП); в) диспетчеризація; г) оперативний аналіз.
125. Виробнича система «точно в термін» є: а) «витягаючою», адже дільниці розташовані на наступних етапах виробничого циклу, як би витягують необхідну їм продукцію з попередньої дільниці; б) «виштовхуючою», адже дільниці розташовані на попередніх етапах виробничого циклу, як би виштовхують свою продукцію на наступні дільниці; в) випереджаючою, адже вона створює умови для задоволення всіх потреб, які можуть виникнути під впливом зовнішнього середовища; г) простою, гнучкою, економічною, надійною.
126. Традиційна система організації виробництва за своєю сутністю є: а) витягаючою; б) виштовхуючою; в) такою, що не передбачає проведення оперативно-календарного планування (ОКП); г) такою, що потребує обов’язкового створення запасів сировини та готової продукції.
127. Виробнича інфраструктура – це комплекс: а) основних та обслуговуючих виробництв; б) обслуговуючих та допоміжних виробництв; в) основних та допоміжних виробництв; г) основних, обслуговуючих та допоміжних виробництв.
128. За своєю сутністю «ремонт» – це: а) заміна зношених частин устаткування; б) процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання; в) процес усування дрібних несправностей засобів праці; г) процес підвищення технічного рівня устаткування.
129. Капітальний ремонт – це: а) мінімальний за обсягом ремонт, при якому заміною деталей або регулюванням механізмів досягається нормальна робота обладнання; б) часткова заміна основних вузлів обладнання; в) повний ремонт базових деталей, заміна зношених деталей та вузлів; г) гарантоване забезпечення нормального функціонування устаткування.
130. Основними елементами структури ремонтного господарства з переліченого є: а) допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний ін.), обслуговуючі господарства (складські, транспортні та ін.); б) служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці); в) обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо) та допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін.); Г) допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін.), обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо), служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці).
131. Організація стабільного забезпечення цехів, дільниць і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості та асортименті при мінімальних затратах на його проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення і утилізацію є метою функціонування: а) інструментального господарства; б) ремонтного господарства; в) складського господарства; г) транспортного господарства.
132. Згідно з загальновизнаною класифікацією ремонтів їх поділяють на: а) малі (поточні), середні та капітальні; б) середні та малі; в) капітальні та середні; г) поточні, малі та капітальні.
133. Що зі вказаного є основними елементами структури енергетичного господарства? а) інженерні мережі, споживачі енергії, тепло -, силове господарство, електросилове господарство; б) дільниця контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, електромонтажний цех, дільниця в цехах складського господарства, водопостачання та каналізація; в) теплосилове господарство, водопостачання та каналізація, газове господарство, електросилове господарство, слабкострумне господарство, інженерні мережі, споживачі енергії, дільниця контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, електроремонтний цех та дільниці в цехах, складське господарство; г) теплосилове господарство, електросилове господарство, слабкострумне господарство, інженерні мережі, споживачі енергії.
134. Норми енерговикористання бувають: а) цехові та загальнозаводські; б) загальнозаводські, інструментальні та базові; в) диференційні та укрупнені (середні); г) на вид продукції, на виробництво 1000 грн. продукції.
135. До транспорту безперервної дії відносять: а) підйомні механізми; б) залізничний транспорт; в) конвеєри; г) безрейковий транспорт.
136. Системи перевезення вантажів поділяються на: а) лінійну та функціональну; б) перервну та безперервну; в) внутрішню та зовнішню; Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |