Система та структура господарського права України

Як випливає з вищенаведеиого, наукові суперечки довкола господарського права продовжуються і в умовах переходу до ринкової економіки, і в цьому немає нічого дивного. Навпаки, в суперечці, як кажуть, народжується істина Але суперечки не повинні переростати в заклики до заборон у науці. Так, Г. К. Матвеев у згаданій вище статті пропонував заборонити науку господарського прана, вимагав, щоб ию наукову спеціальність було відмінено. Він запропонував відмінити також викладання цієї дисципліни в інститутах та університетах з посиланням нате, шо всі питання господарського права всебічно вивчаються в курсі цивільного права. Та с права в тому, шо в цьому курсі нони розглядаються лише з позицій регулювання відносин рівноправних сторін, в курсі ж господарського права ці питання пов'язуються з господарсько-управлінськими відносинами, тобто охоплюється весь комплекс правового регулювання господарської та підприємницької діяльності. Такий курс необхідний майбутнім юристам, які працюватимуть в умовах ринкової економіки.
Це визнають і цивілісти як українські, так і «близького зарубіжжя». Є. А. Суханов, наприклад, вважає, що не слід змішувати систематизацію правових галузей, результати законотворчості і навчальний план юридичного вищого навчального закладу. В останньому, як відомо, завжди викладалися ДИСЦИПЛІНИ, які не тільки не є галузями права, але й взагалі виходять за межі правових явищ (судова медицина, судова психологія тощо).

Як і інші галузі права та навчальні дисципліни, господарське прапо являє собою певну систему. В науковій та навчальній літературі під системою розуміють комплекс чи сукупність компонентів, шо так чи інакше взаємодіють і тому створюють певну цілісність. Зв'язок між компонентами (елементами) системи теж повинен бути вельми певним. Це обумовлено тим, що для об'єднання компонентів у єдине ціле (систему) береться єдина класифікаційна ознака.
Як правило, галузь права, а також навчальний курс поділяють на загальну та особливу частини, хоча це певною мірою є умовним поділом.
До загальної частини віднесено: поняття господарського права, його форми, суб'єкти, їх майнові права, правове регулювання господарських відносин, народно господарські програми, індикативне планування, їх правова регламентація, планування господарської діяльності підприємствами, правовий режим підприємницької діяльності, законодавство про оподаткування, стимулювання державою розвитку виробництва та господарського обігу, правові засоби розвитку конкуренції суб'єктів господарської діяльності, правова регламентація господарських ризиків, банкрутства, інформації та звітності в господарській діяльності, правові

11
основи господарських зобов'язань, господарських договорів, відповідальності за їх порушення, зовнішньоекономічної діяльності, захисту прав суб'єктів господарювання.
До особливої частини входить правове регулювання відносин, які складаються при здійсненні окремих видів господарської діяльності. Зокрема, це правова регламентація реалізації продукції, купівлі-прода-жу засобів виробництва, поставок товарів, постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, інвестиційної діяльності та капітального будівництва, виконання проектних та розвідувальних робіт, інноваційної діяльності та діяльності з виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, діяльності, пов'язаної з наданням послуг (перевезенням вантажів та інше).

Господарське законодавство має комплексний характер, що

обумовлюється комплексним характером його джерел. До системи

правовідносин, що регулюються господарським законодавством поряд із

господарсько-правовими правовідносинами входять певною мірою

цивільно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові,

фінансово-правові, земельно-правові та інші правовідносини, що обумовлює

включення до його джерел відповідних нормативних актів з інших галузевих

правових наук, які сприяють реалізації господарсько-правових відносин.

Так, наприклад, правовідносини, що виникають при використанні земельної

ділянки для здійснення господарської діяльності регулюються Земельним

кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та деякими іншими,

що дозволяє віднести відповідні положення цих актів до джерел

підприємницького права. Далі, Глава 12 Кодексу України про

адміністративні правопорушення містить норми щодо правопорушень у галузі

господарської діяльності, отже й цей нормативно-правовий акт належить до

джерел підприємницького права тощо. Тому правомірним є й такий висновок,

що господарське законодавство є системою економічних та правових норм,

які регулюють різноманітні сторони функціонування народногосподарського

комплексу України. Більша частина цих нормативних актів містить норми

трьох і більше галузей права. Крім того, це обумовлює й те, що норми

господарського законодавства (господарсько-правові норми), будучи за

своїм характером багатогранними, містять практично всі наявні в теорії

права групи та види правових норм4.

Сучасна структура Господарського законодавства України включає

в себе різноманітні за своєю юридичною силою джерела (законодавчі та

нормативно-правові акти). Серед них - Конституція України та

конституційні закони; чинні закони України; постанови Верховної Ради

України, укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України,

нормативно-правові акти міністерств та відомств, рішення органів

місцевої влади та органів місцевого самоврядування тощо. Сукупність

зазначених нормативно-правових актів загалом формує систему

законодавства України й зокрема систему господарського законодавства,

Поиск по сайту: