ВЕДЕННЯ ТАБЕЛЯ ОБЛІКУ РОБОЧОГО ЧАСУ

Табель обліку робочого часу (далі — Табель) — це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. Кожному працівникові надається табельний номер, який зазначається в усіх документах з обліку праці та оплати.

Звернути увагу
У разі звільнення працівника або переведення в інший цех (відділ) його колишній табельний номер не можна присвоювати іншому працівникові протягом трьох років.

Табель ведеться на обліковий склад пра­цівників усіх категорій, прийнятих на постійну, тимчасову, сезонну роботу, а також учнів, прийнятих на період виробничої практики або канікул з оплатою праці. Вносити до Табеля заново прийнятих працівників і вилучати з нього звільнених треба лише на підставі первинних документів з обліку руху персоналу установи.

Табель складається в одному примірнику за два-три дні до початку розрахункового періоду на підставі Табеля за минулий місяць.

Типова форма № П-5 складається з двох частин.

Перша частина — Табель обліку використання робочого часу. У ньому наведено умовні позначення елементів робочого часу з визначеними літерними та цифровими кодами.

Другач астина — Табель обліку робочого часу, в якому кожному працівникові відводиться рядок, поділений на дві частини:

-уверхню щодня вносять відомості про відпрацьовані години або неявки на роботу;

-унижнійчастині умовними позначеннями (кодами) відзначають характеристики відпрацьованих годин (надурочні, нічні, години роботи у вихідні та святкові дні тощо) та причини нез’явлень на роботу — види відпусток, тимчасова непрацездатність, прогули, простої, страйки, переведення на неповний робочий день, інше. Наприклад:

• нічні години роботи — РН;
• години роботи працівників, яким встановлено неповний робочий день (тиждень) — РС;
• основна щорічна відпустка — В;
• простої — П;
• масові невиходи на роботу (страйки) — С;
• тимчасова непрацездатність — ТН тощо.

Якщо працівника направлено у відрядження, в табелі за ці дні не проставляють кількість відпрацьованих годин, а проставляють відповідний код — ВД. Оплачується виконана робота під час відрядження відповідно до частини третьої ст. 121 КЗпП України.

У додатку1 наведено умовний приклад обліку робочого часу працівника, зайнятого при 5-денному робочому тижні на підприємстві з перервним процесом виробництва; ранкова та вечірня зміни — 8-годинні, нічна зміна — 7-годинна. У передвихідні та передсвяткові дні кількість годин роботи у зміну не скорочується.

Підставою для внесення до Табеля того чи іншого коду причин неявок на роботу є підтвердні документи: накази роботодавця щодо направлення у відрядження, про відпустку, листки непрацездатності, медичні довідки, пояснювальні записки тощо.

Якщо невідомо, через які причини відсутній працівник, графа Табеля «Відмітки про явки та неявки за числами місяця» залишається незаповненою, поки працівник вийде на роботу й подасть підтвердні документи.

Якщо до здавання Табеля в бухгалтерію працівник не з’явився, у рядку проставляють код НЗ — неявки із нез’ясованих причин. Після пред’явлення потрібного документа (листка непрацездатності або ін.) проставляється відповідний код, наприклад ТН (оплачувана тимчасова непрацездатність) або НН (неоплачувана тимчасова непрацездатність). У такому разі наприкінці місяця Табель треба переоформити.

Наприкінці місяця за Табелем підраховують загальну кількість надурочних і нічних годин, вихідних і святкових днів. Визначають загальну кількість днів та годин неявок на роботу, які розшифровують за причинами.

Звернути увагу
Дні невиходів, дозволені законодавством (як-от, виконання державних обов’язків, відрядження), входять до загального підсумку відпрацьованих днів і їх окремо не підраховують.

Табель обліку робочого часу, оформлений належним чином і засвідчений підписами осіб, відповідальних за його заповнення, у встановлений строк передають до відділу кадрів (іншого профільного структурного підрозділу). Перевіривши правильність заповнення (відповідність наказам, розпорядженням тощо), працівник із кадрів також підписує Табель і передає його до бухгалтерії для нарахування заробітної плати.

Звернути увагу
Табель є однією з головних підстав для нарахування заробітної плати, складання статистичної і податкової звітності. Відповідно до стат­ті 315 наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України «Про затвердження Переліку типових документів» від 20 липня 1998 року № 41 табелі мають зберігати 3 роки. Виправлення в них не допускаються.

Радимо працівникам, які ведуть Табель обліку робочого часу, обов’язково залишати у своєму відділі копії Табеля з усіма підписами, а оригінали здавати в бухгалтерію з усіма підписами під розписку на копії.

На підприємствах з великою кількістю працівників штатним розписом передбачено посаду табельника, яка функціонально входить до кадрової служби. В інших випадках наказом призначається працівник, відповідальний за ведення Табеля, а також розмір доплати за це.

Слід зауважити, що форма Табеля обліку робочого часу має рекомендаційний характер, тобто допускається включення до неї граф і кодів, які конче потрібні, зважаючи на особливості діяльності підприємства. Але при цьому мають зберігатися всі передбачені затвердженою формою показники.

Скажімо, жінка в період перебування у відпустці для догляду за дитиною може працювати на умовах неповного робочого дня (ст. 179 КЗпП). При такій ситуації в Табелі у відповідному рядку проставляють код ВП — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та прочерки щодо відпрацьованих годин. Крім того, вводять два додаткових рядки: в одному проставляють літерний код РС — години роботипрацівників, яким установлено неповний робочий день, у другому — тривалість роботи. Таким чином, збережуться дані щодо статистичної звітності й обліковані години для нарахування заробітної плати (додаток 2).

Поиск по сайту: