Правовий статус суб’єктів господарювання

Відповідно до ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Ч.2 ст.55 ГК розрізняє такі категорії суб’єктів:

1) господарські організації, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Обсяг правосуб'єктності (прав та обов'язків) і суб'єктів господарювання залежить від низки чинників, у т. ч. від правового титулу майна, від основного виду діяльності та відповідно - можливості чи неможливості здійснювати інші види господарської діяльності

Права та обов'язки суб'єктів господарювання можна поділити на дві категорії — загальні права та обов'язки, які притаманні всім суб'єктам господарювання, і спеціальні - які характерні лише для певних видів суб'єктів господарювання.

Права та обов’язки суб’єктів господарювання:

1) Загальні права та обов’язки

2) Спеціальні права та обов’язки

До загальних прав відносяться:

1)право вибору видів господарської діяльності (з дотриманням вимог закону)

2)право вибору контрагентів та укладення з ними господарських договорів

3)право розпорядження отриманим прибутком та іншим майном (відповідно до закону та установчого документа)

4)право на визначення внутрішньої структури господарської організації та створення філій, представництв, інших відокремлених підрозділів та ін.

5)право на захист своїх прав та законних інтересів у разі їх порушення з боку будь-яких осіб (інших суб’єктів господарювання, органів господарського керівництва та ін.)

Загальні обов’язки:

1) Отримати ліцензії, патенти та ін. дозволів для здійснення тих видів господарської (підприємницької) діяльності чи господарських операцій, щодо яких закон передбачає необхідність отримання таких дозволів (ліцензій) в порядку, визначеному ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»

2) Ведення бухгалтерського обліку та подання статистичної звітності

3) Сплачувати податки та інші обов’язкові платежі

4) Дотримуватися вимог антимонопольно-конкурентного законодавства

5) Не завдавати шкоди довкіллю

6) У разі зміни в параметрах господарської діяльності своєчасно вносити зміни до відомостей державної реєстрації

7) Виконувати правила пожежної, радіаційної, санітарно-епідеміологічної та ін. безпеки

8) Дотримуватися вимог трудового законодавства щодо найманих працівників.

Спеціальні права необхідні суб'єктам господарювання з виключними видами діяльності (банківські операції, страхування, спільне інвестування, біржові операції) і передбачаються у відповідних законах - “Про банки і банківську діяльність”, “Про страхування”.

Правовою підставою створення суб’єкта господарювання є рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян. При цьому можуть застосовуватися різні шляхи (способи) створення – заснування нового чи реорганізації діючого (діючих) суб’єкта (суб’єктів) господарювання. Суб’єкт господарювання може бути створений шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб’єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Створення суб’єкта господарювання має здійснюватися з обов’язковим додержанням вимог господарського законодавства, включаючи антимонопольно-конкурентне щодо запобігання економічній концентрації.

18. Поняття підприємства та його основні ознаки.

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентними органами державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб, шляхом систематичного здійснення виробничої науково-дослідної, торговельної іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством.

На відміну від Цивільного кодексу, Господарський кодекс визначає підприємство самостійним суб'єктом господарювання, якому притаманні такі риси:

- належність до основної ланки економіки;

- безпосереднє здійснення виробничої, науково-дослідницької і комерційної діяльності та іншої господарської діяльності - як комерційної (підприємницької), так і некомерційної;

- можливість функціонування на будь-якій формі власності: державній (державні та казенні підприємства), комунальній (комунальні підприємства), колективній (підприємства у формі виробничих кооперативів, господарських товариств, колективних підприємств), приватній (приватні підприємства);

- установчий документ - зазвичай статут, якщо інше не встановлено законом (так, для підприємств, що діють у формі повного чи командитного товариства, установчим документом буде засновницький договір - ч. 1 ст. ГК 82);

- функціонування на базі відокремленого майна, що знаходить вираз у наявності самостійного балансу та рахунку в банку; це майно може бути закріплено за підприємством на праві власності, праві господарського відання, праві оперативного управління, праві користування;

- наявність господарської правосуб'єктності, в тому числі статусу юридичної особи з одночасною забороною мати у своєму складі інших юридичних осіб;

- індивідуалізація підприємства як самостійного суб'єкта господарювання забезпечується наявністю у нього власного найменування (фірмової назви), що відображається в його вихідних документах, печатці; як платник податку підприємство повинно мати ідентифікаційний код;

- порядок управління підприємством залежить від типу підприємства - унітарного (управління здійснюється одноособовим керівником, що призначається власником майна підприємства) чи корпоративного типу (управління здійснюється за допомогою створених учасниками органів: збори учасників, виконавчий та контрольний органи);

- ступінь самостійності підприємства (обсяг його прав та обов'язків) залежить від правового режиму майна підприємства.

Поиск по сайту: