Розслідування та облік нещасних випадків і професійних захворювань

Розслідування та облік нещасних випадків і професійних захворюваньпроводяться у разі раптового погіршення стану здоров'я пра-цівника або особи, що забезпечує себе роботою самостійно, отримання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних пошкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного і інших отруєнь, отримання теплового удару, опіку, обмороження, у разі поразки електричним струмом, блискавкою і іонізуючим випромінюванням, отримання інших пошкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, обвали, повені, урагани і т. д.), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, який призвів до втрати працівником працездатності на один робочий день або більш або до необхідності переводу його на іншу (більш легку) роботу не менш ніж на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).

До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь відносяться захворювання і отруєння, викликані дією небезпечних факторів, шкідливих речовин не більш ніж протягом однієї робочої зміни.

Гострі професійні захворювання є слідством дії хімічних речовин, іонізуючого і неіонізуючого випромінювання, значного фізичного навантаження і перенапруження окремих органів і систем людини. До них відносяться також інфекційні, паразитарні, алергічні захворювання.

Гострі професійні отруєння є слідством дії в основному шкідливих речовин гостроспрямованої дії.

Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що відбулися з працівниками при виконанні трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, які відбулися в період:

перебування на робочому місці, на території підприємства або у іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його від'їзду, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого і наднормового часу, або виконання завдань працедавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові і неробочі дні;

підготовки до роботи і приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування територією підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

проїзду на роботу або з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому працедавцем;

використовування власного транспортного засобу на користь підприємства з дозволу або за дорученням працедавця у встановленому останнім порядку;

виконання дій на користь підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не відносяться до трудових обов'язків

працівника (надання необхідної допомоги іншому працівнику, дій з попередження аварій або рятування людей і майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням працедавця);

ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, які використовуються підприємством;

надання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних з попередженням нещасних випадків з іншими особами в процесі виконання трудових обов'язків;

надання підприємством шефської допомоги;

перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язано з виконанням потерпілим трудових обов'язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;

проходження працівника до об'єкту (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до якого-небудь об'єкта за дорученням працедавця;

проходження до/або з місця відрядження згідно зі встановленим завданням;

раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобуток корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів і інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) або після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком;

здійснення самогубства працівником плавсоставу на суднах морського, річкового і рибопромислового флоту у разі перевищення обумовленого колективним договором терміну перебування в рейсі або його смерті під час перебування в рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних або шкід­ливих виробничих факторів. Не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, які відбулися з працівниками:

за місцем постійного мешкання на території польових і вахтових селищ;

під час використовування ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, які належать або використовуються підприємством (окрім випадків, які відбулися внаслідок їх несправності);

внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними або отруйними речовинами, а також внаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця і т. п.) за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов'язано із застосуван­ням таких речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки з їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який знаходився у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп'яніння, до нещасного випадку був усунений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;

у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного, токсичного або наркотичного сп'яніння, не зумовленого виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних і організаційних причин його настання;

при здійсненні ними злочину, який встановлено звинувачувальним вироком суду;

у разі смерті або самогубства вказаних вище.

Роботодавець на підставі інформації про нещасний випадок терміново повинен скласти наказом комісію з розслідування нещасного випадку, до складу якої включаються керівник (фахівець) служби охорони праці або посадовець, на якого працедавцем покладено виконання функцій фахівця з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому відбувся нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювання (далі - Фонд) за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якого є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

При настанні нещасного випадку з важкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства.

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де відбувся нещасний випадок.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, обслуговуючої підприємство, і робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцез­находженням підприємства.

Комісія на підставі розслідування має:

скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох екземплярах, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, заформою Н-1 у шести екземплярах, якщо цей нещасний випадок, пов'язаним з виробництвом, або акт про нещасний випадокне пов'язаний з виробництвом, (форма НПВ, якщо цейнещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом)і передати їх на затвердження працедавцю;

у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом» окрім акту форми Н-1, скласти також в чотирьох екземплярах карту обліку професійного захворювання (отруєння) форми П-5.

Акти форми, Н-5 і Н-1 (або форма НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгода зі змістом вказаних актів член комісії письмово висловлює свою особливу думку, яка додається до акту форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Н-5.

Усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь підлягають розслідуванню.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі фахівців спеціалізованої лікувально-профілактичної установи відповідно до переліку, який затверджується Мінохоронздоров'я.

При необхідності до роботи експертної комісії притягуються фахівці (представники) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки.

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається установою державної санітарно-епідеміологічної служби, обслуговуючої підприємство, де працює хворий, за участі фахівців (представників) підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, і робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. Санітарно-гігієнічна характеристика видається за запитом керівника лікувально-профілактичної установи, яка обслуговує підприємство, або фахівця з професійної патології міста (області, Автономної Республіки Крим), завідуючого відділенням професійної патології міської (обласної, Автономної Республіки Крим) лікарні.

Порядок складання і вимоги до санітарно-гігієнічної характе­ристики умов праці затверджуються Мінохоронздоров'я.

Спеціалізовані лікувально-профілактичні установи проводять амбулаторне і стаціонарне обстеження працівників за відповідними напрямами. Відповідальність за встановлення діагнозу про хронічні професійні захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, покладається на керівників цих установ.

Перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних установ, що мають право встановлювати діагноз про професійні захворювання, через кожні п'ять років переглядається і затверджується Мінохоронздоров'я.

У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа звертається в Інститут медицини праці Академії медичних наук (м. Київ), У разі незгоди хворого або працедавця з рішенням Інституту зі встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з дією шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржено в судовому порядку.

За результатом розслідування скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, в якому відобразити заходи щодо попередження розвитку професійного захворювання і забезпечення нормалізації умов праці, а також встановити осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

нещасні випадки зі смертельним наслідком;

групові нещасні випадки, що відбулися одночасно з двома і більш працівниками, незалежно від ступеня важкості ушкодження їх здоров'я;

випадки смерті працівників на підприємстві;

випадки зникнення працівників при виконанні трудових (посадових) обов'язків;

нещасні випадки з важкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держнаглядохоронпраці).

Віднесення нещасних випадків до таких, які стали причиною важких наслідків, у тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем важкості, який затверджується Мінохоронздоров'я.

Розслідування і облік аварій проводиться в тому випадку, якщо відбулася:

1) аварія першої категорії, внаслідок якої:

загинуло 5 або травмовано 10 і більш чоловік;

зроблено викид отруйливих, радіоактивних і небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

збільшилася концентрація забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі більш ніж у 10 разів;

зруйновано будівлі, споруди або основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства або населення;

2) аварія другої категорії, внаслідок якої:

загинуло до 5 або травмовано від 4 до 10 чоловік;

зруйновано будівлі, споруди або основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, ділянки підприємства з чисельністю пра­цюючих 100 чоловік і більш.

Поиск по сайту: