Фактори, що впливають на Я-концепцію

За своїм змістом «Я-концепція» може бути позитивною, негативною, амбівалентною.

Три показника – самооцінка, оцінка, яку особистість чекає та оцінка особистості групою – входять до структури особистості. Самооцінка тісно пов’язана з рівнем домагань особистості, тобто бажаним рівнем самооцінки.

Свідомість особистості, використовуючи механізм самооцінки, чутливо реєструє співвідношення особистих притязань і реальних досягнень. На початку ХХ ст. американський психолог І. Джеймс вивів формулу:

Тому людині для самоповаги треба прикласти максимум зусиль і досягти успіху, або знизити рівень домагань (пасивний психологічний захист).

За змістом самооцінка буває завищена, занижена та адекватна, саме остання сприяє розвитку людини.

Самопізнання пов’язано із самоаналізом і самокритичністю, що дають змогу кожному глибше пізнати себе самого, усвідомити духовне зростання, а також стимулювати свій розвиток. Вищий рівень саморозвитку людини включає вибір цінностей, моральних норм, образу життя, професії.

Поняття про захисні механізми розробив З.Фрейд.

З. Фрейд (1856 – 1939р.р) – австрійський лікар і психолог, професор Віденського університету, народився у Моравії (Чехія) у родині дрібного торговельника. Винахідник психоаналізу. Головним у психоаналізі було відкриття несвідомого та його спеціальне вивчення. Він вважав, що несвідоме – це айсберг, більша частина якого під водою.

Психіка поділяється на дві протилежні сфери: свідоме і несвідоме. Вони визначають характеристику структури особистості. Однак – не рівнозначні.

Несвідоме – це особлива область психіки. Це суть людської психіки. Свідоме надбудовується над несвідомим.

Структура особистості за З.Фрейдом складається з 3-х компонентів:

1. „ Я” – сфера свідомого, посередник між „Воно” та зовнішнім світом.

2. „Воно ” – глибинний шар несвідомих потреб, сфери несвідомого що визначають поведінку людини.

3. „Понад Я” – внутрішня особистісна совість, свого роду цензура, яка пропускає або не пропускає людину від несвідомого до свідомості.

Фрейд вважає, що основою несвідомого є сексуальний потяг. Свою гіпотезу від ґрунтує на міфологічних сюжетах і художній літературі.

Лібідо – сексуальний потяг, психічна енергія. Спочатку Фрейд під лібідо розуміє енергію, у вигляді якої сексуальний потяг з’являється у духовному житті людини. А потім розуміє як енергію всіх потягів, що охоплюються словом „кохання”.

Сублімація – відволікання від сексуального потягу у своїй діяльності. Фрейд вводить поняття психології мистецтва. Існує зв’язок між змістом твору і переживаннями автора.

Лібідована цивілізація – це не реалізований статевий інстинкт (карикатури, фото, стриптиз і т.і.)

Ерос – це інстинкт життя. Тонатос – це страх смерті. Вони є основою життя людини.

У процесі спілкування особистість задовольняє дві потреби:

• забезпечує свої стосунки із групою, в яку вона входить (на правах її учасника);

• усвідомлює свої внутрішньоособистісні протиріччя, що обумовлюють труднощі при спілкуванні.

П одолання внутрішньоособистісних протиріч безпосередньо пов'язане із перебудовою так званих «механізмів психологічного захисту».

Основна функція «психологічного захисту» – це низка специфічних прийомів які використовує особистість для того, щоб знизити рівень неприємних переживань. Психологічний захист розглядається як крайній засіб збереження суб'єктом душевної рівноваги. Психологічний захист проявляється не тільки в разі виникнення надзвичайних обставин, але й у повсякденні. Психологічний захист – нормальний, постійно працюючий механізм людської свідомості.

Основне в дії механізму психологічного захисту: перебудова системи установок, що спрямована на зниження емоційного напруження та недопущення психічної травми. Зміст феномену психологічного захисту полягає в тому, що він є захистом особистості від усвідомлення неприємних висновків (витісняючи неприємні висновки у підсвідоме).

Компенсаторні характеристики психологічного захисту:

1. Неусвідомлене, але сильне бажання знищити переживання, що травмують особистість, з наступною заміною на більш комфортні переживання.

2. Переміщення неприємних переживань зі сфери свідомого до неусвідомленого.

3. Акцент не на логіку, а на емоції. Як наслідок система психологічного захисту є високостійкою до критики ззовні.

3. ПОНЯТТЯ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ. СТРУКТУРА ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ РОЛЬ У СТАНОВЛЕННІ ОСОБИСТОСТІ

Діяльність – це активна взаємодія людини з середовищем, в якій вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби.

Структура діяльності людини:

1. загальна мета діяльності. Мета – це уявний результат діяльності (тобто те, заради чого діє людина).

2. мотиви (як спонукання),

3. окремі дії, навички (способи досягнення спільної мети), психічні акти,

4. результати діяльності.

5.

Дія – це відносно завершений елемент діяльності, в процесі якої досягається конкретна, усвідомлена мета. Дія має подібну діяльності психологічну структуру: мета – мотив – спосіб – результат. У залежності від психічних актів, що домінують у способах дій, розрізняють дії: сенсорні, моторні, вольові, розумові. Останні два об'єднують терміном «розумові дії».
Сенсорні дії – це дії щодо сприйняття об'єкта, наприклад, визначення розміру предмета, його розташування і переміщення в просторі, його стану. До сенсорних дій належить і оцінка настрою людини за його мімікою.

Моторні дії – це дії, спрямовані на зміну положення об'єкта в просторі шляхом його безпосереднього переміщення (руками, ногами) або безпосередньо з використанням знарядь праці (перемикання швидкості при управлінні автомобілем).
Важливу роль виконують два види процесів: інтеріоризації та екстеріоризації.

Інтеріоризація – процес переходу від зовнішнього, матеріального дії до внутрішнього, ідеальному дії. Завдяки інтеріоризації, психіка людини набуває здатність оперувати образами предметів, які в даний момент відсутні в його полі зору. Важливим знаряддям цього переходу служить слово, а засобом переходу –дія. Слово виділяє та закріплює в собі суттєві властивості речей і способи оперування інформацією, вироблені практикою людства.

Екстеріоризація – процес перетворення внутрішнього психічного дії у зовнішню дію. Процеси інтеріоризації та екстеріоризації нерозривно пов'язані в діяльності, оскільки взаємопов'язані зовнішня (фізична) і внутрішня (психічна) сторони її. Аналіз цих процесів має виняткове значення в ході професійного навчання, а також, при розвитку конструктивно-технічної творчої діяльності.
Етапи діяльності:

- постановка мети;

- планування робіт;

- виконання, здійснення діяльності, що супроводжується поточним контролем і перебудовою діяльності у разі необхідності;

- перевірка результатів діяльності, виправлення помилок, якщо вони були, зіставлення отриманих результатів із запланованими, підведення підсумків роботи та її оцінка.

4. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ (ПРАЦЯ, НАВЧАННЯ, ГРА) ТА ЇХ ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Основні види діяльності властиві усім людям. Це – спілкування, гра, навчання та праця.

Спілкування – вид діяльності, спрямований на обмін інформацією між людьми, що спілкуються, а також на встановлення взаєморозуміння, ділових і особистих взаємин, надання взаємодопомоги і впливу людей один на одного.

Гра – це такий вид діяльності, результатом якого не є виробництво чого-небудь; метою її є сама здійснювана діяльність, відпочинок, зняття напруги, а у дитини ще й реалізація його активності. Засоби цього виду діяльності являються іграшки, як предмет – знаряддя, слово, тіло тощо.

Типи ігор:

1. Індивідуальні і групові.

2. Предметні, тобто що включають в ігрову діяльність які-небудь предмети.

3. Сюжетні – розгортаються за певним сценарієм.

4. Ролеві – де поведінка людини обмежена певною роллю, яку він грає.

5. Ігри за правилами – такі, що регулюються певною системою правил.

6. Змішані типи ігор: предметно-ролеві, сюжетні ігри за правилами та ін.

Навчання– вид діяльності, метою якого є набуття людиною знань, умінь і навичок.

Головною особливістю навчання є те, що воно служить засобом психологічного розвитку індивіда. Воно може бути організованим і неорганізованим.

Праця посідає особливе місце в системі людської діяльності. Це створення і вдосконалення знарядь праці, виробництво визначених суспільно корисних продуктів – матеріальних або ідеальних (духовних).

Таблиця

Поиск по сайту: