Зміст лекції. Психіка людини – якісно більш високий рівень, ніж психіка тварин

1. ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОЇ ПСИХІКИ

Психіка людини – якісно більш високий рівень, ніж психіка тварин. (Homo sapiens – людина розумна).

Психіка властива й тваринам, але на більш низькому рівні. Проходячи ряд етапів, психіка тварин має: елементарні відчуття; предметні сприйняття; відображення міжпредметних зв’язків. Третій етап інтелекту тварини характеризує можливість обходити перешкоди, “винаходити” нові способи розв’язування двохфазних задач, але на рівні умовних рефлексів, що характерно для багатьох хижаків, особливо людиноподібних мавп та дельфінів.

Свідомість, розум людини розвивалися в процесі трудової діяльності. І хоча видові біолого-морфологічні особливості людини стійкі вже на протязі 40 тисячоліть, саме в процесі продуктивної (тобто такої, яка створювала продукт) трудової діяльності проходив розвиток психіки та свідомості. У процесі історичного розвитку та трудової діяльності людина змінює способи та методи поведінки, трансформує природні задатки й функції в вищі психічні функції – специфічно людські, суспільно-історично обумовлені форми пам’яті, мислення, сприйняття через використання допоміжних засобів, мовних знаків.

Наявність свідомості суттєво відрізняє поведінку людей, яка набуває характер діяльності, від поведінки тварин, які у останніх залишаються тільки діями.

2. ПСИХІКА ЯК ОБ'ЄКТ ПСИХОЛОГІЇ. МОЗОК І ПСИХІКА.

Схема психіки

Психіка людини включає щонайменше три складові частини:

- відображення зовнішнього світу, природи;

- повноцінну діяльність мозку;

- взаємодію з людьми, активну передачу новим поколінням людської культури, людських здібностей.

У психології є напрямки, які ототожнюють психічні та фізіологічні процеси, або роз’єднують, протиставляють їх. Наприклад, теорія психіко-фізіологічного паралелізму трактує ці процеси як такі, що відповідають один одному, але зовсім між собою не взаємодіють. Одна з ланок цієї теорії визнає існування душі, яка живе в тілі, але за власними законами. Інша теорія механічного ототожнення стверджує, що психічні процеси за своєю суттю є фізіологічними і мозок виділяє психіку, як печінка – жовч.

Теорія єдності стверджує, що психічні та фізіологічні процеси виникають одночасно, але вони якісно різні. Психічне співзвучне не якомусь окремому нейрофізіологічному процесу, а йому відповідає ціла система таких процесів.

Цікаво, що серед різних психологічних шкіл по-різному вирішується питання про те, кому властива психіка.

Так: 1) антропопсихізм (Декарт) – психіка властива тільки людині;

2) панпсихізм (французькі матеріалісти) – загальна духовність природи, тобто психіка присуща всьому світу;

3) біопсихізм – психіка властива тільки живій природі (в т. ч. й рослинам);

4) нейропсихізм (Дарвін) – психіка властива тільки організмам, які мають нервову систему і т. д.

Мозок – це орган, спеціально пристосований для того, щоб допомагати окремим особам здійснювати головні життєві акти. Це, можливо, найскладніша з живих структур у Всесвіті.

Мозок міститься всередині черепа і є складовою центральної нервової системи (ЦНС). Другою такою складовою є спинний мозок, що знаходиться всередині хребетного стовпа.

Дії, які контролюються мозком

Основний інструмент психіки – головний мозок

Функціональна асиметрія головного мозку

В основі ВНД лежать умовні та складні безумовні рефлекси. Для ВНД людини характерна не тільки наявність 1-ї сигнальної системи, а й 2-ї, пов'язаної з мовою. Вчення про ВНД розробив Іван Петрович Павлов (1849-1936).

Природа психічних явищ

3. ОНТОГЕНЕЗ ТА ФІЛОГЕНЕЗ. РОЗВИТОК ПСИХІКИ У ФІЛОГЕНЕЗІ.

Філогенез (від грец. «філе» – плем'я, рід; «генезис» – походження) розвиток психіки у хребетних, що мають кору головного мозку, яка ускладнюється (від риб до людини).

Рефлекс – закономірний зв'язок зовнішнього або внутрішнього подразника за допомогою нервової системи з тією чи іншою діяльністю. Психіка виникає і розвивається у тварин саме тому, що інакше вони не могли б орієнтуватися в середовищі й існувати.

У процесі історичного розвитку суспільства людина змінює способи і прийоми своєї поведінки, трансформує природні задатки та функції в «вищі психічні функції» – специфічні і людські, суспільно історично зумовлені форми пам'яті, мислення, сприйняття (логічна пам'ять, абстрактно-логічне мислення), опосередковані застосуванням допоміжних засобів, мовних знаків, створених у процесі історичного розвитку. Єдність вищих психічних функцій утворює свідомість людини.

Відмінні особливості психіки людини ще більшою мірою проявляються в онтогенезі.

Онтогенез (від грец. «онтос» – суще; «генезис» – походження) – розвиток психіки індивіда, починаючи з внутрішньоутробної стадії до смерті від старості. Індивідуальний розвиток, так само як і розвиток людства, має свої закономірності, свої періоди, стадії і кризи.

Вікові щаблі розвитку можна було б порівнювати з історичними ступенями у розвитку органічного життя і геологічними епохами в історії розвитку Землі.
Віковому розвитку притаманні дві властивості – метричний і топологічний..
Метрична властивість означає тривалість протікання тих чи інших психологічних процесів і станів у психіці, які відбуваються протягом життя людини. Метричні властивості вимірюються часовими інтервалами (дні, місяці, роки).

Не менш важливим, ніж метричний, є топологічна властивість вікового розвитку. Воно означає визначеність того чи іншого стану, фазу або період становлення індивіда. Кожен період онтогенетичного розвитку характеризується певними віковими особливостями. Вікові особливості – це специфічні властивості психіки індивіда, що закономірно змінюються в процесі зміни вікових стадій. Вікові особливості утворюють певний комплекс різноманітних властивостей, включаючи перцептивні, пізнавальні, мотиваційні, емоційні та інші характеристики індивіда.

4. ОСОБЛИВОСТІ Й ФОРМИ ПРОЯВУ ПСИХІКИ В ПОВЕДІНЦІ: ІНСТИНКТИ, НАВИЧКИ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПОВЕДІНКА.

Можна визначити чотири типи поведінки живої істоти: інстинкти, навички, простіші форми розумної поведінки та свідома поведінка. Чим вищий рівень розвитку нервової системи живої істоти, тим більша кількість типів поведінки для неї є характерною.

Інстинкт (від лат. «інстинктус» – спонукання) – сукупність при­роджених компонентів поведінки і психіки тварин та людини. В основі інстинктів знаходяться безумовні рефлекси, тобто природжені форми реагування організму, що виникають у процесі природного добору як результат нагромадження і закріплення в ньому тих властивостей, які допомагають йому пристосуватися до певних умов навколишнього се­редовища.

Навички – це дії тварин, що фундуються на умовних зв'язках, які функціонують автоматично. Таку форму поведінки тварини засвоюють в індивідуальному досвіді за умови неодноразового повторення змінених явищ природи. Навички виробляються в основному у тварин, які вже мають кору великого мозку. Прикладом навичок є пристосування тварин до місцевості.

Уже на стадії тваринного світу виникають задатки складнішої поведінки – інтелектуальної.

Проста форма розумової поведінки (і нтелектуальна поведінка) полягає у здатності тварини відображати складні зв'язки між окремими предметами або їх властивостями. Вона характеризується тим, що тварина може "знаходити" нові способи розв'язання завдань, що виникають перед нею, використовуючи при цьому зовнішні предмети як знаряддя.

Свідомість (свідома поведінка) – найвищий рівень психічного ві­дображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Свідомість пов'язана, передусім, із знанням людини про світ. Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається (як у філогенезі, так і в онтогенезі) лише в людському суспільстві.

Питання для самоконтролю

1. Дати визначення поняття «психіки» як об’єкта психології.

2. Проаналізуйте основні теорії з проблеми виникнення психіки: антропоморфізм, панпсихізм, нейропсихізм.

3. Яку роль відіграє нервова система у виникненні та розвитку психіки?

4. Як побудована нервова система людини?

5. У чому полягає вища нервова діяльність?

6. Що таке перша та друга сигнальні системи?

7. Назвіть основні процеси та закони вищої нервової діяльності.

8. Розкрийте сутність понять: іррадіація, концентрація і взаємна індукція нервових процесів, збудження і гальмування.

9. У чому полягає рефлекторний характер психіки?

10. Поясніть сутність понять «умовні рефлекси» та «безумовні рефлекси».

11. Що таке онтогенез?

12. Дайте визначення поняття «філогенез».

13. Як відбувається розвиток психіки у філогенезі?

14. Поясніть сутність понять: подразливість, тропізми, таксиси, елементарна чутливість, предметне сприймання, інтелект.

15. У чому полягають особливості прояву психіки?