|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Стиль спілкування визначає три типи вчителів: «проактивний», «реактивний» і «надактивний»Культура спілкування вчителя як соціально зумовлений показник його здібностей і особистого вміння спілкуватися з учнями для досягнення цілей педагогічної діяльності – поняття моральне. Його не можна зводити лише до технології спілкування, що сама опосередковується особистісними характеристиками педагога. Крім здатності до комунікації, що уможливлює обмін інформацією, вчитель – справжній майстер своєї справи – має володіти ще й перцептивними й інтерактивними здібностями, без яких неможливе розуміння партнера зі спілкування і психологічний вплив на нього. Культура педагогічного спілкування передбачає не тільки наявність у вчителя психолого-педагогічних знань, а й всебічний розвиток і вияв його особистості. Діяльність і спілкування – це основний шлях до розвитку своєї особистості і водночас найбільш ефективний спосіб для прищеплення учням певних особистісних якостей, набуття ними комунікативних вмінь. Навчальне співробітництво з учнями передбачає додержання педагогом низки правил. Зокрема, вчителю, який прагне забезпечити демократичний і водночас продуктивний стиль спілкування слід: · дотримуватися позиції «на рівних» з учнем, що означає обстоювати право дитини, незважаючи на її вік і недосвідченість; · створити у навчальній групі дух товариськості при додержанні певної дистанції, атмосферу емпатійності, доброзичливих взаємин з учнем при збереженні впевненості в діях, твердості голосу й інтонаційної переконливості, аби не вдаючись до засобів тиску, дати зрозуміти дитині, що останнє слово лишається за дорослим; · використовувати різноманітні засоби для підтримання інтересу до знань, які він передає учневі, як-от – емоційна насиченість повідомлення, створення проблемних ситуацій, вплив своєї особистості тощо; · забезпечити активну роль учня в організованій педагогом навчальній діяльності через створення умов для само-актуалізації учня в процесі навчальної взаємодії, вияву творчості і самостійності при виконанні навчальних завдань, для виходу (вивільнення) емоцій у спілкуванні, а також для розвитку ініціативності у вирішенні власних комунікативних проблем. Культура спілкування визначає шанобливе і доброзичливе ставлення вчителя і учня один до одного, закладає основи взаємин співпраці і взаємодопомоги Розв'язання проблем педагогічного спілкування, пов'язаних з підвищенням його культури, можливе лише в умовах додержання принципу спілкування вчителя "від учня", що дає змогу точніше відображати його особистість, враховувати його потреби, інтереси та комунікативні можливості. Культура педагогічного спілкування включає загальну культуру людини, психолого-педагогічні знання, вміння та навички, відповідний емоційний настрій та спрямованість педагога на ефективну діяльність. Такт (доторкання) – норма прояву моральності в спілкуванні. Педагогічний такт – форма функціонування педагогічної етики, норма моральної поведінки вчителя. Вимоги педагогічного такту: · максимум інформації про педагогічну ситуацію; · уміння оцінювати ситуацію; · урахування характеру взаємодій, особливостей учнів, об'єктивні і суб'єктивні обставини тощо; · передбачення ефективності результату, наслідків впливу · особлива чуйність до “важких” дітей; · витримка, об'єктивність, гуманізм, педагогічний оптимізм; · уміння “піднятися до рівня дитини” (Я.Корчак).
Вимоги до культури педагогічного спілкування: - виправдовувати довіру держави, суспільства; - дотримуватися педагогічної етики; - поважати людей; - бути готовим до діалогу з людиною у кожній ситуації; - розвивати фізичну й духовну витривалість, загальну культуру спілкування. Правила спілкування: 1) єдність слова і справи; 2) вимогливість до себе та інших; 3) зібраність у справах, вчинках, словах; 4) чесність, обов'язок, педагогічна і громадська відповідальність; 5) увага, чуйність, терпіння, наполегливість; 6) самоаналіз ефективності педагогічного впливу; 7) самокритичність, вміння виправляти власні помилки; 8) педагогічний оптимізм, відвага в педагогічній творчості, мудра влада над вихованцями.
Питання для самоконтролю
5. Що таке вербальна та невербальна комунікації? 6. Визначте роль мовлення у процесі спілкування людей.
8. Поясність сутність поняття «педагогічне спілкування». 9. Визначте функції педагогічного спілкування. 10. Схарактеризуйте ознаки педагогічного спілкування на суб’єкт-суб’єктному рівні.Що такефункціонально-рольове та особистісно орієнтоване спілкування? 11. У чому полягає культура педагогічного спілкування? 12. Визначте стадії педагогічного спілкування. 13. Що таке педагогічний такт? 14. Визначте основні стилі спілкування. 15. У чому полягають особливості спілкування людей у групах? 16. Назвіть та схарактеризуйте основні види груп. 17. Визначте типологію груп за рівнем розвитку. 18. Що таке колектив? 19. Назвіть методи виявлення міжособистісних стосунків у групах. 20. Що таке конфлікти у групах? Схарактеризуйте головні шляхи їх розв’язання. Рекомендована література 1. Варій М. Й. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. Й. Варій, В. Л. Ортинський. Київ: Центр учбової літератури, 2009. – 376 с. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |