Види, форми й методи контролю

За суб'єктом контролюючої діяльності:

· зовнішній контроль учителя за діяльністю учнів;

· взаємоконтроль учнів;

· самоконтроль.

З точки зору місця й значення контролю:

· попередній;

· поточний;

· періодичний;

· підсумковий.

За формою проведення:

· усним

· письмовим

· тестовим

· програмованим

Організаційно розрізняють контроль:

· індивідуальний

· фронтальний

· комбінований

З формальної точки зору результатом контролю є оцінка.

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, рівень розвитку інтелектуальних, загальнонавчальних і соціальних умінь, досвід творчої діяльності учнів й досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої діяльності.

Контроль й оцінювання має бути:

· систематичним;

· всебічним;

· об'єктивним;

· диференційованим;

· різнобічним;

· наочно відкритим;

· гуманним;

· враховувати психологічні та вікові особливості та ін.

Види контролю за рівнем засвоєння учнями певної сукупності знань:

1. Попередній контроль проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми на початку уроку, чверті для ознайомлення із загальним рівнем підготовленості учнів з предмета і планування подальшої організації навчально-пізнавальної діяльності.

2. Поточний контроль здійснюється педагогом у ході повсякденної навчальної діяльності (в основному під час планових занять) шляхом систематичних спостережень за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці.

3. Періодичний контроль є зазвичай плановим, заздалегідь визначеним.

4. Підсумковий контроль – це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь учнями за більш тривалий період навчання: за семестр, рік або курс навчання(заключний контроль).

Змістом перевірки рівня навчальних досягнень учня має бути не тільки виявлення суми засвоєних знань, умінь та навичок, а й сформованості й компетенції, тобто загальної здатності, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Основними групами компетенцій, яких потребує сучасне життя, є:

- соціальні, пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів суспільства;

- полікультурні – стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо;

- комунікативні – передбачають опанування важливими у роботі і суспільному житті усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;

- інформаційні, зумовлені зростанням ролі інформації у сучасному суспільстві і передбачають оволодіння інформаційними технологіями, умінням здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;

- саморозвитку та самоосвіти, пов'язані з потребою і готовністю постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті;

- компетенції, що реалізується у прагненні і здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності.

Ефективність контролю залежить від його організації: часу проведення контрольних занять, їх частоти й послідовності; характеру й форм самостійної роботи учнів (індивідуальна, групова, фронтальна); використання дидактичних і технічних засобів навчання; поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, практична, тестова, програмована перевірка); фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання.

Діагностика педагогічна – процес визначення й аргументування певного стану об'єкта (рівня здібностей, знань, розумового розвитку тощо) з метою його подальшої зміни. Найпоширеніше в процесі навчання діагностується рівень знань та конкретних умінь і навичок.

Форми перевірки знань:

- Усне опитування (фронтальне опитування, інтерв’ю);

- Письмова форма перевірки знань;

- Тестування;

- Графічна перевірка.

Дидактичні принципи контролю знань – це вихідні теоретичні положення, у відповідності до яких має будуватись практична діяльність викладача і студентів і на підставі яких визначаються зміст контролю знань, їх методи і форми організації.

Основними є шість дидактичних принципів перевірки і оцінки знань: дієвість, систематичність, індивідуальність, диференціювання, об’єктивність і єдність вимог.

Критерії якості освіти, що запропоновані Болонськими угодами:

- якість підготовки фахівців;

- зміцнення довіри між суб'єктами освіти;

- відповідність європейському ринку освіти;

- мобільність студентів та викладачів ВНЗ;

- сумісність кваліфікації на вузівському та після вузівському етапах підготовки;

- посилення конкурентоспроможності національної системи освіти. Наразі обов'язковою вважається наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю за якістю освіти.

Питання для самоконтролю

1. Дати визначення поняття «контроль успішності навчання і самонавчання»

2. Назвіть та схарактеризуйте головні функції контролю успішності навчання.

3. Які існують види контролю знань, умінь та навичок?

4. Визначте основні форми контролю.

5. Поясність сутність тестування як виду контролю успішності навчання.

6. Назвіть види тестування та види тестів.

7. Визначте головні переваги та недоліки тестування.

8. Назвіть та схарактеризуйте основні причини неуспішності у навчанні та самонавчанні.

9. Які дидактичні засоби профілактики неуспішності є найбільш ефективними?

10. Що таке студентське самоврядування?

11. Визначте структуру студентського самоврядування.

12. Яку роль відіграє студентське самоврядування у сучасному вищому навчальному закладі?

Рекомендована література

1. Варій М. Й. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. Й. Варій, В. Л. Ортинський. Київ: Центр учбової літератури, 2009. – 376 с.

2. Кузьмінський А. І. Педагогіка: Підручник / А.І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К.: Знання, 2007. – 447 с.

3. Психологія і педагогіка: Навчальний посібник. – 2-ге вид., виправ. – Львів: «Магнолія 2006», 2009. – 320.

4. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н.П. Наволокова. – Х.: Вид. Группа «Основа», 2009. – 176 с. – (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).

Поиск по сайту: