 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Прокладання проводів на ізоляторах
|
Читайте также: |
Технологія прокладання проводів на ізоляторах суттєво не відрізняється від технології прокладання проводів на роликах.
Кріплення до кінцевих опор можна виконувати, з використанням «заглушки» (рис.1.1.7).
в)
а) Рис.1.1.7. а – поворот лінії на стіні; б - поворот
б) лінії на стелі; в – заглушка.
Прив’язування проводів до ізоляторів виконується з ближчої до стіни сторони ізолятора, тому що при обриві в’язки провід утримується на гаку ізолятора до виправлення дефекту ремонтною бригадою.
При зміні напрямку траси проводки провід виводять на зовнішню сторону ізолятора, щоб в’язка не пошкодила жилу і ізоляцію проводу. На проміжних ізоляторах провід можна прив’язувати або на головках або на шийках, на кутових ізоляторах, - тільки на шийках.
Ізолятори встановлюють на гаках, штирях або на якорях (рис.1.1.8.). Стандартні розміри виробів надаються в таблиці 1.1.4.
а)
В) г)
б)
Рис.1.1.8. Вироби для кріплення ізоляторів: а – якір; б – пів’якір; в – гак; г – штир.
Таблиця 1.1.4. Стандартні розміри якорів,пів’якорів, гаків і штирів.
| Виріб | Розміри, мм | |||||
| А | а | Б | В | б | Д | |
| Якір, пів’якір, штир | 40 | 9,5 13,0 16,0 | ||||
| Гак | 9,5 13,0 18,0 20,0 |
Для закріплення ізоляторів на кріпильних виробах використовують розчин цементу і піску у співвідношенні 1:2 з додаванням 1/10 рідкого скла.
Ізолятори великих розмірив накручують з підмоткою лляним клоччям і просочуванням суриком на оліфі.
Ізолятори також можна кріпити на скобах і планках з штирями, які кріпляться до будівельних конструкцій.
Прокладання плоских проводів з полівінілхлоридною ізоляцією
Відкриті проводки на роликах не відповідають сучасним методам індустріального електромонтажного виробництва і використовуються рідко. Вони витіснені прихованими проводками, що виконуються плоским проводом ПВ (ППВ) або АПВ (АППВ).
Плоскі проводи марок АППВ, ППВ використовують для групових (розподільчих) освітлювальних мереж і дрібних силових навантажень в житлових і громадських будівлях. Прокладають їх як приховано під шаром штукатурки або всередині стін і перекриттів (без поміщення їх в будь які захисні оболонки), так і відкрито по поверхням стін і стель (без додаткової ізоляції) сухих і вологих опалених і неопалених приміщень. В санвузлах використовують тільки приховану проводку.
В прихованій горизонтальній проводці по стінам проводи укладають паралельно лінії карнизів на відстані 100—200 мм від стелі або 50—100 мм від карнизу; спуски до вимикачів, штепсельних розеток або світильників виконують вертикально по віскам. В перекриттях (під плитою перекриття, в щілинах, порожнинах і т. д.) допускається прокладання по найкоротшій відстані.
У вологих приміщеннях (кухні, ванні кімнати та ін.) довжину проводки як найбільше скорочують і розташовують проводку і вимикачі поза приміщеннями, а світильники — на стінах, суміжних з коридором. При паралельному прокладанні проводки приховано і відкрито відстань між окремими проводами 3—5 мм.
При відкритому прокладанні провід кріплять до опорної поверхні приклеюванням, цвяхами або скобками. Для механічного кріплення проводів використовують цвяхи діаметром 1,4—1,8 мм і довжиною 20—25 мм з шляпкою діаметром до 3 мм, а у вологих і неопалених приміщеннях під шляпки підкладають прокладки з ізоляційного матеріалу. Провід прибивають до опорної поверхні по середній лінії розділювальної плівки з відстанню між точками кріплення 120—200 мм легкими ударами молотка через спеціальну оправку щоб не пошкодити ізоляцію (рис.1.1.9).
б)
Рис.1.1.9. Використання оправки – а, провід,
а) закріплений скобками – б.
При прихованому прокладанні кріплення проводу цвяхами не допускається, його можна виконувати «приморожуванням» проводу алебастровим розчином в декількох місцях траси. При згинанні проводу, що прокладається приховано, «на ребро», в місці згинання (на довжині 40—60 мм) вирізають розділювальну плівку, таким чином, щоб не пошкодити ізоляцію жил, одну жилу згинають під необхідним кутом, а другу виводять всередину кута і згинають (рис.1.1.10). При відкритому прокладанні допускається наближення жил.
Прокладати плоскі проводи пучками або пакетами не допускається.
а) б)
в) г)
Рис.1.1.10. Підготовка плоского проводу для під’єднання
і згинання – а, згинання для прихованої проводки –б,
згинання для відкритої проводки – в, з’єднання і
відгалуження проводів – г.
Перед прокладанням провід при необхідності випрямляють спеціальним роликовим випрямлячем (рис.1.1.11).
Рис.1.1.11. Випрямляння плоского проводу
а) – а, схема випрямляча – б.
б)
Відміряний таким чином провід згортають в бухти і в такому вигляді доставляють до місця прокладання ліній.
Кріплення плоских проводив приклеюванням здійснюється наступним чином: підготовлений відповідно інструкції по використанню клей наноситься на заґрунтовану поверхню траси проводки, покривають основу проводу, клею дають підсохнути до підлипання, після чого провід прикладають і пригладжують до основи траси.
З’єднання проводив в коробках виконується гвинтовими затискачами, опресуванням, пайкою або зварюванням.
Прокладання кабелів
При прокладанні кабелів АСРГ, АВРГ, АНРГ та ін. трасу розмічають таким чином, щоб радіус вигину кабелів був не менше десяти зовнішніх діаметрів. Точки кріплення розмічають з таким розрахунком, щоб відстань між ними при горизонтальному і верти - кальному прокладанні не перевищувала 500 мм. Необхідно, щоб точки кріплення кабелю біля відгалужувальних коробок, проходів і апаратів відстояли від них на 60—100 мм в залежності від зовнішнього діаметру кабелю або проводу.
Кабелі кріплять до опорних поверхонь безпосередньо за допомогою стандартних скобок, що мають розміри, відповідні зовнішньому діаметру кабелю або за допомогою металевих смужок, які кріпляться на дюбелях. Проходи через міжповерхові перекриття виконують таким чином, щоб забезпечити захист кабелю від механічних пошкоджень.
При роботі в умовах низьких температур необхідно враховувати, що кабелі з пластма -совими оболонками можна розкатувати і прокладати при температурі не нижче –15° С, а кабелі з свинцевими оболонками – при температурі не нижче – 20° С. При більш низьких температурах кабелі попередньо нагрівають. При розкатці і вирівнюванні кабелі ретельно оглядають, щоб виявити зовнішні дефекти і усунути їх.
Перед закріпленням кабелів під металеві скобки підкладають прокладки з електро -картону, щоб вони виступали з-під скобок не менше ніж на 1 мм.
Кабелі в коробки і апарати вводяться разом з оболонкою.
При проходах кабельних ліній через температурні і осадові шви будівель і споруд кабелі прокладають зі слабиною у вигляді дуги.
Приєднання металевих оболонок кабелів до заземлюючої мережі виконують у групових щитків і пунктів гнучким мідним луженим проводом перерізом не менше 2,5 мм2 шляхом припаювання його до оболонок. Заземлюючий провідник приєднують до металевого корпусу припайкою або затискачем під гвинт (в цьому випадку місце приєднання повинно бути зачищено до металевого блиску). Заземлення оболонок декількох кабелів, що прокладені паралельно, виконують одним нерозірваним гнучким луженим мідним проводом, який накладається на пучок кабелів під прямим кутом і припаюється до оболонки кожного кабелю. Перемички, що з’єднують заземлені оболонки кабелів у неметалевих відгалужувальних коробок, розташовують зовні.
Приховані проводки прокладають також в ізоляційних трубках, які закладаються в борознах (штробах), що робляться в стінах за допомогою спеціальних пристосувань (рис.1.1.12) або залишаються в процесі будівельних робіт. Трубки укладаються, як правило, без проводів. Після цього вони фіксуються в борознах (штробах) алебастровим розчином і закриваються штукатуркою. Проводи затягуються після висихання штукатурки і вивітрювання вологи з трубок за допомогою стального дроту діаметром 1 – 1,5 мм.
Рис.1.1.12. Електрична фрезерувальна машина
для прорізання штробив на цегляних основах.
На дерев’яних поверхнях гумові труби прокладаються по попередньо накладеному шару штукатурки товщиною не менше 5 мм або по шару листового азбесту товщиною не менше 3 мм.
Для сучасного електромонтажного виробництва випускаються гнучкі електромонтажні труби (гофротруба) з самозатухаючого твердого ПВХ. Використовується для захисту контрольних і силових проводок. Монтаж можна виконувати на поверхні всіх ступенів горючості, а також в штробах. Витримують заливку бетоном. Для зручності протягування провідників ці труби постачаються з протяжним дротом. Марки і стандартні розміри надаються в таблиці 1.1.5.
Таблиця 1.1.5. Характеристики гнучких електромонтажних труб.
Гнучкі поліамідні електромонтажні труби APAFS i APACS не вміщують галогенів, тому при термічному впливі не виділяють отруйних сполук. Рекомендується використовувати в приміщеннях з підвищеними вимогами до небезпеки присутніх в них людей.в
Прокладання проводок в гнучких паперово-металевих трубах
Паперово-металеві гнучкі труби виготовляють шляхом навивки по спирали з напуст- кою паперові і металеві стрічки. На трубах одночасно видавлюють гвинтовий гофр. Для захисту від корозії стальну стрічку оцинковують або наносять інше антикорозійне покриття. Труби виготовляють з внутрішнім діаметром 16, 21, 27, 42, і 54 мм.
У вибухонебезпечних приміщеннях, приміщеннях з горючим пилом, в сховищах важливих фондів, театрально-видовищних закладах, будівлях, які представляють особливу архітектурну цінність, і в приміщеннях з агресивним для стальної оболонки середовищем ці труби не прокладають.
Виконувати з’єднання проводів всередині труб і використовувати металеві оболонки труб в якості заземлюючих провідників забороняється.
Відкрито труби прокладають безпосередньо по дерев’яним або іншим горючим основам з обов’язковим підкладанням під них листового азбесту товщиною не менше 3 мм або по шару штукатурки товщиною не менше 5 мм.
Відстань між кріпильними скобками повинна бути не менше 800 мм по горизонталі і 1000 мм по вертикалі, довжина прямої ділянки між коробками — 12 м, ділянки з одним кутом — 8 м і ділянки з двома кутами — 6 м.
З’єднують труби між собою за допомогою спеціальних муфт і муфт-коробок (рис.1.1.12).
За виключенням, допустимо використовувати для з’єднання труб гільз з жерсті. Труби з’єднувати слід тільки на прямих ділянках.
а)
б)
Рис.1.1.12. З’єднання паперово-металевих труб: а – муфтами; б – муфтами-коробками.
1 – гільза; 2 – упорне кільце; 3 – перемичка; 4 бандаж.
З’єднання і відгалуження проводів виконують в з’єднувальних або відгалужувальних коробках. Для з’єднання труб с металевими штампованими коробками в майстерні до коробок попередньо приварюють патрубки. Ущільнюючий шар бітуму, сурику або лаку наносять на зовнішню поверхню патрубка і на внутрішню поверхню кінця труби, який потім насувають на патрубок до упору і закріплюють бандажем (рис.1.1.13).
Рис.1.1.13. З’єднання паперово-металевих
труб з штампованими коробками.
1 – патрубок; 2 – перемичка; 3 – бандаж.
Якщо труби прокладають в приміщеннях, де по ПУЕ необхідно виконати заземлення, металеву оболонку труб приєднують до магістралі заземлення або нульовому проводу. З’єднання відрізків труб між собою і приєднання до коробок, ящиків, з’єднувальним муфтам і гільзам виконують приваркою або припайкою безпосередньо або за допомогою перемичок (рис.1.1.12, 1.1.13). Перемички виконують з мідного голого гнучкого проводу перерізом не менше 2,5 мм2.
При укладанні паперово-металевих труб в фундаменти крупних машин і верстатів використовують труби з осадженим (стиснутим) гофром. Виходи труб з фундаментів, бетонних полив і бетонних блоків захищають відрізками водо і газогінних труб. У всіх випадках повинні бути укладені таким чином щоб була можливість заміни проводив в процесі експлуатації і ремонту проводки. Тому радіус згинання труб не повинен бути менше їх шестикратного діаметру.
Тросові проводки
Тросову проводку, як правило, використовують в промислових приміщеннях зі складною конструкцією будівельної частини, де трудно виконати проводку іншого типу.
Для тросової проводки вздовж виробничого приміщення натягують стальний трос діаметром 1,95 — 6,6 мм або стальну проволоку діаметром 5—6 мм, прикріплюють їх до будівельних конструкцій, і на цих несучих опорах підвішують проводи і освітлювальну арматуру. При великій кількості або при важких світильниках, значній довжині лінії і проводах великих перерізів натягують паралельно два троси. Для тросової проводки використовують проводи марок АПР и АПВ, а також кабелі марок АВРГ, АНРГ, АСРГ, АТРГ (або їх аналоги), які прикріплюють до тросу за допомогою фарфорових роликів, клиць, ізоляторів або скобок (рис.1.1.14).
в)
б)
а)
Г) д)
Рис.1.1.14. Тросові проводки: а – на підвісних конструкціях з ізоляторами на поперечному тросі; б – на пластмасових підвісках на поздовжньому тросі; в – на поздовжньому тросі з закріпленням кабелю бандажами; г - на поздовжньому тросі з закріпленням кабелю клицами; д - на підвісних конструкціях з ізоляторами на поздовжньому тросі.
Тросову проводку заготовляють в майстернях індустріальними методами. Відрізок тросу відповідної довжини натягують між двома опорами на висоті 1—1,5 мм від полу. На закріпленому таким чином тросі підвішують проводи, монтують освітлювальну арматуру і приєднують відгалуження від лінії до затискачів світильників. На одному кінці тросу закріплюють гак, на другому гак з натяжним тендером, що необхідний для регулювання натягу троса при кріпленні. Заготовлену лінію проводки згортають в бухту і доставляють на місце монтажу. За допомогою блоків лінію піднімають на проектну висоту, закріплю -ють, регулюють натяг тросу і підключають до мережі.
При прольотах між точками кріплення 6 і 12 м стріла провисання повинна бути відповідно 100 – 150 і 200 – 250 мм.
Для заземлення несучих конструкцій проводки використовують вільний кінець тросу.
Проводки в лотках, коробах і кабель-каналах
Проводка в лотках у порівнянні з іншими видами проводок потребує значно менших затрат труда і може бути виконана в цеху, де закінчено будівництво, а також дозволяє знизити витрати стальних труб. Конструктивні елементи проводки — лотки різної конфігурації уніфіковані, виготовляються на спеціалізованих заводах, и їх можна збирати у вузли і блоки.
В електротехнічних приміщеннях лотки можуть бути розташовані на будь який висоті, а у всіх інших приміщеннях — на висоті не менше 2 м від полу або поверхні робочого майданчику. Лотки підвішують таким чином, щоб на них можна було прокладати проводи і кабелі, не протягуючи вздовж лотка (кріплення на підвісках повинні бути знімними). При перетинаннях з іншими комунікаціями або конструкціями прагнуть не робити обходів, добиваючись прямолінійності лоткової траси.
Відстані між кріпленнями лотків при горизонтальній і вертикальній установці і підві- шуванні між колонами залежать від перерізів і способів укладки в них проводів. При рядовій одношаровій прокладці проводів малих і середніх перерізів, а також при прокладанні їх пакетами і пучками ці відстані складають 2,4 м або від 1/3 до 1/4 кроку колон будівлі, при прокладанні проводив середніх і крупних перерізів, в тому числі і при багатошаровому їх прокладанні, —1,6 м або 1/4 кроку колон. Для більш точного визна -чення відстані між кріпленнями користуються графіками несучою здатності. В якості прикладу на рис.1.1.18 показаний графік для неперфорованого лотка ЛНП висотою 35 мм.
Окремі секції лотків з’єднують один з одним болтами з використанням перфорованих планок. Для надійного електричного контакту між секціями їх поверхні в місцях з’єднань зачищають до металевого блиску і змащують вазеліном. Після зборки лоткової конструкції місця з’єднання прихвачують електрозварюванням в декількох точках.
Прямолінійний лоток заземлюють не менше ніж в двох віддалених одна від одної точках, а кожне відгалуження від нього — на його кінці. На рис.1.1.15 показано, якими способами укладають проводи і кабелі в лотках.
Рис.1.1.15. Способи прокладання проводив і кабелів в лотках: а – одно і двошарова суцільна укладка; б – укладка пакетами і пучками. 1 – лоток; 2 – одношарова укладка; 3 – розділювальна обойма; 4 – пакет проводив в охоплюючий обоймі; 5 – пакет проводив в притискній обоймі; 6 – двошарова укладка.
Пучки і пакети проводив скріплюють бандажами або обоймами, укладають між роздільними обоймами і закріплюють: при вертикальному встановленні лотків — на всій довжині; при горизонтальному — на кутах і біля коробок. Всі з’єднання і відгалуження проводив виконують в коробках, що жорстко закріплені в лотку.
Промисловістю випускаються металеві перфоровані, неперфоровані і дротяні кабельні лотки з оцинкованої сталі, що призначені для монтажу і захисту силової, освітлювальної і контрольної проводки. Система кабельних прокатних лотків складається з різних комбіна- цій металевих лотків, аксесуарів, настінних і стельових підвісів, що необхідні для прокладки кабелю у всіх направленнях. Кабельні лотки виготовляються з рулонної холоднокатаної сталі, оцинкованої гарячим способом. Відкритий спосіб прокладки кабельних трас за допомогою лотків дозволяє в подальшому легко обслуговувати електричну систему і розвивати її. Приклад лоткової конструкції і її елементів (аксесуарів) показано на рис. 1.1.16.
Рис.1.1.16. Елементи лоткової конструкції:
1 - Лоток перфорований; 10 - Кронштейн замковий;
2 - Кришка на лоток; 11 - Скоба стельова;
3 - Поворот на 90°; 12 - Тримач горизонтальний VH;
4 - Розгалужувач Т- подібний; 13 - Профіль перфорований;
5 - Хрестовина; 14 - Гайка зі стопорним буртом М8;
6 - Поворот на 90° вертикальний зовнішній; 15 – Болт зі стопорним буртом М8х65;
7 - Поворот на 90° вертикальний внутрішній; 16 - Втулка в профіль перфорований;
8 - Пластина шарнірного з’єднання; 17 - Комплект з’єднувальний КС М6х10;
9 - Кронштейн настінний; 18 – Шпилька.
Рис.1.1.17. Укладка кабелів в дротяному
лотку.
Рис.1.1.18. Графік несучою здатності неперфо -
рованого лотка ЛНП висотою 35 мм.
Асортимент типорозмірів лотків і аксесуарів дозволяє спроектувати кабельну трасу будь якого ступеню складності.
Короба на відміну від лотків являють собою закриту кабельну конструкцію. При відкритому прокладанні проводив і кабелів, коли необхідний захист їх від механічних пошкоджень, використовують прокладку проводив і кабелів в коробах. Короба виготовляють в комплекті, який включає в себе секції: прямі (а), хрестоподібні, трійникові і кутові (б) з кутом горизонтальним, кутом вверх і кутом вниз, кришки торцеві, з’єднувальні скоби для з’єднання прямих секцій і опорні кутки для кріплення короба (рис. 1.1.19).
А) б)
В) г)
Рис.1.1.19. Конструкція коробів: а – пряма секція; б – вставка; в – кутова секція;
г – Т-подібна секція.
Конструкція і монтаж проводок в коробах має багато спільного з конструкцією
і монтажем лотків.
Зібрані короба встановлюють на кронштейнах по стенам або на підвісках. Причому висота установки короба не нормується. Відстань між точками кріплення короба повинна бути не менше довжини секції. Прямі секції з’єднують між собою з’єднувальними скобами за допомогою гвинтів. При з’єднанні прямих секцій з кутовими, трійниковими або хрестоподібними з’єднувальні скоби не потребуються. Закріпляють укладені, проводи і кабелі в коробах планками. Проводи і кабелі в коробах укладають так же, як і в лотках.
Для надійного заземлення коробів і забезпечення безперервності кола заземлення всі елементи коробів в місцях сполучення приварюють електрозварюванням в двох-трьох точках. В лотках і коробах допускається прокладка кабелю і захищених проводив. В сухих і вологих середовищах прокладають проводи АПВ, АПР, в жарких — АПР і АПРТО, в пильних — АПВ, АПР і АППВ. Проложені в лотках і коробах проводи і кабелі на кінцях і в місцях відгалужень маркують.
Кабель-канали призначені для прокладки інформаційних, силових і слабкострумових електричних комунікацій відкритого типу в офісних і житлових приміщеннях, виробничих і адміністративних будівлях, медичних і дитячих закладах при новому будівництві і при реконструкції.
Основні функції: забезпечення електробезпеки (додаткова ізоляція електропроводки);
захист проводки від механічних пошкоджень; виключення можливої пожежі при корот- кому замиканні; обмеження несанкціонованого доступу до проводки; спрощення монтажу електропроводки при будівництві і реконструкції будівель; забезпечення швидкого досту- пу до проводки в аварійній ситуації; можливість модернізації і доповнення проводки.
Технічні характеристики.
Матеріал - пластичний, ударостійкий, самозатухаючий ПВХ, стійкий до впливу ультра- фіолету і агресивного хімічного середовища.
Вогнестійкість: при запалюванні матеріал не дозволяє вогню розповсюджуватися.
Міцність: не менше 5 кгс/см при температурі -32 °С.
Діапазон робочих температур: від -32 °С до +90 °С.
Електричний опір: при температурі +20 °С. не менше l·lO12 Ом·м.
Температура монтажу: від -15 °С до +60 °С.
Приклад кабельної конструкції з кабель-каналу показаний на рис.1.1.20.
Рис.1.1.20. Елементи конструкції кабель-каналу: 1 – поворот 90°; 2 – коробка універсальна;
3 – Т-подібний кут; 4 – заглушка; 5 – з’єднувач на стик; 6 – внутрішній кут; 7 – зовнішній кут.
Система напільного і плінтусного кабель-каналів показана на рис.1.1.21.
Рис.1.1.21. Елементи конструкції напільного і плінтусного кабель-каналу:
1 - заглушка; 2 - коробка установочна одномісцева; 3 - з’єднувач на стик; 4 - адаптер для напільного кабель-каналу. 5 - розподільча коробка;
6 - Внутрішній змінний кут;
7 - зовнішній змінний кут;
8 - Поворот 90°.
По умовам монтажу визначеного типу електроустановок в будь яких кабельних конструкціях на певну кількість проводив в джгуті закладаються резервні проводи, що дозволяє швидко відновити лінію при пошкодженнях в процесі експлуатації.
Прокладання проводок по станинам машин
Проводки пo станинам машин (рис.1.1.22) виконують в стальних водо-газогінних або тонкостінних трубах, безпосередньо в каналах станин, в металевих і гумотканинних рукавах або полівінілхлоридних трубках, стійких до впливу масла і емульсій. Такого типу проводки також мають назву «машинні проводки». Проводку до рухомих частин станин машин здійснюють гнучкими проводами в гумотканинних або металевих рукавах. Переходи з рухомих панелей управління виконують джгутами гнучких проводив з запасом в вигляді петлі. Одночасно з затягуванням проводив в труби або рукава, а також при в’язці джгутів закладають резервні проводи в кількості 8—10% від загальної кількості жил.
Рис.1.1.22. Верстат з машинною проводкою в трубах.
Труби, рукава і джгути кріплять до станин скобками через кожні 800—1000 мм для труб и 500—700 мм для рукавів і джгутів. Кріплення також слід виконувати біля кінців проводки, у входу в апарати і коробки. З’єднання і відгалуження проводив виконують в коробках або клемних шафах. З’єднання проводив всередині труб або рукавів не допускається.
Монтаж трубопроводів і рукавів на станинах виконують з використанням ущільнюючих прокладок, стійких до впливу масла і емульсії, а різьбові з’єднання ущільнюють шляхом змащування різьби суриком або масляною фарбою. Виконання проводок до рухомих вузлів здійснюється гнучким кабелем або проводом, який закладають в гумотканинний або металевий рукав.
Металорукав - це гнучкий трубопровід, призначений для захисту електропроводив і кабелів від механічних пошкоджень; негативного впливу навколишнього середовища; створення захисного екрану від електромагнітних завад. Металорукав також використовують при створенні вентиляційних систем. Промисловістю випускаються металорукава типу Р3 і Д1 з оцинкованої сталевої або з неіржавіючої стрічки, з одинар -ним і подвійним замком, зі звичайним і термостійким ущільненням і без ущільнення.
Кріплення металорукавів здійснюється за допомогою монтажних металевих скоб типу СММ. Конструкція металорукавів і скоб показана на рис.1.1.23.
Поиск по сайту: