Види електропроводок і вимоги до них

По способу, виконання електропроводка може бути відкритою (стаціонарною, переносною і пересувною), якщо вона прокладена по поверхні стін і стель, по балкам, фермам та ін., і прихованою, якщо вона прокладена всередині конструктивних елементів будівель або споруд (в полах, перекриттях, стінах і т. п.).

Внутрішня електропроводка — найбільш розповсюджений тип електропроводки. Це електропроводка, яка знаходиться всередині будівель, приміщень і споруд.

Зовнішньою електропроводкою називають електропроводку, яка прокладена по зовнішнім стінам будівель і споруд і між ними, під навісами, або на опорах з трьома - чотирма прольотами довжиною до 25 м кожний, встановлених поза вулицями і дорогами.

Вводом від повітряної лінії називається ділянка, яка з’єднує зовнішню і внутрішню електропроводки, починаючи від ізоляторів, що встановлені на зовнішній стіні або даху будівлі, до ввідних пристроїв, (рис.1.1.3). Відгалуження від повітряної лінії (ПЛ) до вводу в будівлю при напрузі до 1000 В не являється зовнішньою електропроводкою і відноситься до ПЛ.

а) б)

Рис.1.1.3. Ввід проводів в будівлю: а) – скрізь стіну, б) – через дах в сталевій трубі.

Струмопроводом називається сукупність голих або ізольованих провідників з ізолято- рами і конструкціями, що відносяться до них. Він призначений для каналізації електро -енергії на галереях, естакадах, опорних конструкціях і т. п. Струмопровід може бути виконаний з шин різних профілів, стрічок і проводів.

По призначенню електропроводки поділяються на силові, освітлювальні і контрольні.

З метою безаварійної роботи, а також безпечності обслуговування струмопроводи захищають від торкання до їх струмоведучих частин і впливу навколишнього середовища. Розрізняють струмопроводи різних конструкцій: відкриті, захищені від випадкового торкання і потрапляння на них предметів, закриті суцільним коробом, пилозахищені і бризкозахищені.

Ізольовані проводи поділяють на захищені і незахищені. Захищені проводи поверх електричної ізоляції мають оболонку (металеву, пластмасову) для захисту від механічних пошкоджень.

Відстань між кріпленнями захищених проводів приймають рівним 500—700 мм.

Незахищені ізольовані проводи на ізолюючих опорах (роликах, ізоляторах та ін.) прокладають на висоті не менше 2 м від полу або площадки обслуговування в приміщен- нях без підвищеної небезпеки і при напрузі мережі вище 42 B а також в будь яких інших приміщеннях при напрузі до 42 В. В інших випадках висота прокладання має бути не менше 2,5 м. Відстань від стін, перекриттів та інших предметів, по яким або поблизу яких вони прокладаються, приймають не менше 10 мм. Найбільші відстані між точками кріплення і найменші відстані між осями проводив залежать від перерізу проводив і приводяться в довідникових таблицях.

При перетинаннях проводив, що прокладені один від другого на відстані менше, ніж приведено в табл. 1.5, на один з них надівають і закріплюють нерозрізану ізоляційну трубу або один з проводив в ізоляційній трубі закладають в борозну.

При перетинанні незахищеними і захищеними проводами різних трубопроводів їх розташовують на відстані 50 мм від останніх (від трубопроводів з горючими рідинами і газами не менше 100 мм) або прокладають або в борозні в ізоляційних, або в металевих трубах. Від гарячих трубопроводів проводи захищають теплоізоляцією, якщо вони не спеціального теплостійкого виконання.

Прохід незахищених ізольованих проводив скрізь стіни виконують в нерозрізаних ізоляційних напівтвердих трубках, які окінцевані в сухих приміщеннях ізолюючими втулками, а у вологих приміщеннях і при виході назовні — воронками, які заливають компаундом. При проході з одного, сухого приміщення в інше всі проводи одної лінії заключають в загальну ізоляційну трубу.

Прохід будь яких проводив і кабелів через міжповерхові перекриття на висоті нижче 2 м від полу або поверхні робочого майданчику прокладаються сховано або в захисті.

Внутрішня поверхня труб і коробів зачищається від зазублин та іржи, а торці оброблю- ються. Зачистка труб виконується на спеціальних верстатах з використанням відповідного інструменту (рис.1.1.4.).

а)

б) Рис.1.1.4. Верстат (а) і шарошка (б) для

очищування труб: 1- запобіжна труба,

2- пристосування для зовнішньої чистки, 3- щітка

для внутрішньої чистки, 4- зенкер.

З’єднання і відгалуження проводив виконується в з’єднувальних і відгалужувальних (розподільчих) коробках (рис.1.1.5.).

Забороняється прокладання в одній трубі, коробі або лотку взаєморезервованих ліній, а також ліній робочого і аварійного освітлення.