Прокладання кабелів всередині приміщень

Всередині приміщень прокладають тільки броньовані кабелі без зовнішнього горючого покриття і неброньовані кабелі з негорючою оболонкою. В приміщеннях з агресивним середовищем використовують кабелі в оболонках, стійких до впливу цього середовища.

Кабелі всередині будівель, в тому числі і у виробничих приміщеннях, прокладають безпосередньо по стенам, стелям, балкам, фермам та іншим будівельним конструкціям або по встановленим на опорні поверхні кабельним конструкціям або лоткам. У всіх випадках кабелі повинні бути доступними для огляду і ремонту при експлуатації.

При прокладанні кабелів відстань між рядом лежачими силовими кабелями приймають рівною 35 мм, але не менше діаметру прокладеного кабелю. Відстань між контрольними кабелями і кабелями зв’язку не нормують.

При прокладанні кабелів по кабельним конструкціям відстань по вертикалі між горизонтальними конструкціями при кількості кабелів на цій конструкції до чотирьох приймають рівною 150—200 мм, а при кількості більше чотирьох — не менше 0,6 довжини консолі конструкції.

До опорних поверхонь безпосередньо кабелі кріплять скобами, хомутами, на підвісках та іншими способами. На кабельних конструкціях кабелі укладають вільно без кріплень.

На прямих горизонтальних ділянках вздовж траси кабелі до опорних поверхонь кріплять через рівні проміжки 800—1000 мм. Прокладені горизонтально кабелі також закріплюють в кінцевих точках, безпосередньо біля кінцевих муфт, з обох кінців вигинів і біля з’єднувальних муфт.

При вертикальному прокладанні кабелі кріплять через кожні 1000 – 2000 мм, кріплення повинне бути жорстким і виключати можливість переміщення в ньому кабелю. На поворотах кабель закріплюють в точках початку вигинів кабелю. Радіуси вигинів кабелів приймаються такими ж, як і при прокладанні в землі. По дерев’яним не оштукатуреним поверхням кабелі прокладають на кронштейнах так, щоб відстань між кабелем і поверхнею була не менше 50 мм. По дерев’яним горищам неброньовані кабелі з метою захисту їх від механічних пошкоджень і можливості в зв’язку з цим створення іскри прокладають в стальних трубах або коробах з негорючих матеріалів. Броньований кабель прокладають на кронштейнах таким чином щоб він не торкався дерев’яних конструкцій. Джутове покриття з кабелю видаляють.

Між неброньованими кабелями зі свинцевою або алюмінієвою оболонкою і метале- вими опорними конструкціями або скобами прокладають еластичні прокладки з перга- менту або руберойду товщиною 2 мм. Для захисту від корозії голу броню, а також

свинцеву або алюмінієву оболонку кабелів і кабельні конструкції, лотки і кріпильні деталі покривають лаками або фарбою.

По свіжо цементованим або штукатуреним (з додаванням вапна) поверхням, а також безпосередньо по сирому бетону кабелі не прокладають, тому що під впливом сирості в місцях контакту свинцевої або алюмінієві оболонки кабелю з бетоном або вапном вони будуть поступово руйнуватися. Для запобігання оболонок від руйнування поверхні, по яким прокладають кабель, покривають гідроізолюючим лаком або кабель прокладають на опорних конструкціях, скобах, клицах або кронштейнах на відстані від стіни 20 мм.

В полу або перекриттях, а також в фундаментах машин кабелі прокладають в трубах або каналах, через стіни – у відрізках труб.

При розкочуванні кабелю зверху вниз (рис.1.3.5, а) використовують лебідку з тросом, що спущений через блок. Для дотримання допустимого радіусу вигину кабелю встанов- люють допоміжний барабан. Кабель через кожні 3 – 5 м кріплять до підтримуючого тросу спеціальними затискачами. Кабель з тросом опускають за допомогою лебідки. Спосіб розкочування кабелю знизу вверх за допомогою безперервного тросу, який намотаний на шків приводу, показано на рис.1.3.5, б.

Рис.1.3.5. Схема розкочування кабелю при вертикальному прокладанні:

1 – лебідка; 2 – підтримуючий трос; 3 – блок; 4 – барабан з кабелем; 5 – допоміжний барабан; 6 – затискач; 7 – кабель; 8 – шків; 9 – редуктор.

Прокладання кабелів в каналах.