Поняття та засоби захисту права власності

Захист і охорона власності є однією з найголовніших функцій держави. Принцип охорони власності закріплений в Україні конституційно.

Це та інші положення Основного Закону щодо охорони права власності знайшли свій розвиток і втілення в різних галузях українського законодавства — в кримінальному, адміністратив­ному, земельному, фінансовому, цивільному праві. Серед галузей права, які захищають право власності, особливу роль відіграють норми цивільного права. Саме вони забезпечують правове регулювання і охорону відносин власності в тих ви­падках, коли правомочності власника не порушуються.

Захист права власності — це сукупність передбачених зако­ном цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нор­мальне господарське використання майна (тобто вони забезпе­чують захист відносин власності в їх непорушеному стані), а по-друге — застосовуються для поновлення порушених право­відносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, за­подіяних власнику.

Якщо мета кримінального чи адміністративного захисту права власності полягає насамперед в покаранні порушника за вчи­нене протиправне діяння, то головна мета цивільно-правового захисту — відновлення порушеного права, попереднього май­нового стану особи, права якої були порушені.

Судовий захист права власності здійснюється шляхом роз­гляду справ за позовами:

• про визнання права власності на майно;

• про витребування майна з чужого незаконного володіння;

• про відшкодування його вартості;

• про поділ спільного майна або виділ з нього частки;

• про визначення порядку володіння, користування та роз­
порядження майном, що є спільною власністю;

• про визнання недійсними правочинів про відчуження
майна;

• про визнання незаконними актів державних органів, орга­
нів місцевого самоврядування про неправомірне втручання у

здійснення власником правомочностей щодо володіння, корис­тування та розпорядження майном;

• про переведення прав та обов'язків покупця за договором
купівлі-продажу, укладеним учасником спільної часткової влас­
ності щодо своєї частки з порушенням права іншого учасника
цієї спільної власності на привілеєву купівлю;

• про передачу в приватну власність майна, яке за законом
підлягає відчуженню, та ін.;

• про визнання недійсними правочинів про відчуження
квартир з громадського житлового фонду з порушенням, наприк­
лад, права наймача на придбання цього приміщення у влас­
ність або переведення на нього прав та обов'язків набувача за
цією угодою;

• про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків,
завданих особі порушенням її права власника (включаючи і
неодержані доходи);

• про виключення майна з опису тощо.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виокремлюють речові та зо­бов'язально-правові засоби захисту.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав, що покликані захищати ці права від безпосереднього неправо­мірного впливу будь-яких осіб. До речових позовів належать:

• вимоги неволодіючого власника до незаконного володільця
про витребування майна (віндикаційний позов);

• вимоги власника щодо усунення порушень права власності,
які не пов'язані з володінням (негаторний позов);

• вимоги власника про визнання права власності.
Зобов'язально-правові позови базуються, як правило, на дого­
ворах, але можуть грунтуватися і на недоговірних зобов'язаннях.

До зобов'язально-правових належать позови про:

• відшкодування збитків, які настали внаслідок невиконання
чи неналежного виконання договору;

• повернення речей, які були надані у володіння (за договором
зберігання, застави, перевезення);

• визнання правочинів недійсними;

• захист права власності в деліктних зобов'язаннях;

• повернення безпідставно набутого чи збереженого майна
та ін.

Положення про захист права власності поширюється не тільки на власника, а й на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві оперативного управління, повного

господарського відання чи на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (застава, оренда, зберігання).

Чинне законодавство захищає також право на володіння майном правомочною особою — комісійним магазином, під­рядником, перевізником.

15.2. Віндикаційний позов як засіб захисту права власності

Віндикаційний позов є найважливішим цивільно-правовим засобом захисту права власності. В юридичній літературі під віндикаційним позовом традиційно розуміють вимогу неволоді­ючого власника до незаконного володільця про витребування свого майна в натурі. Цей позов був відомий ще римському цивільному праву {vindico — вимагати, actio sei vindicatio — віндикаційний позов).

У ст. 387 ЦК віндикаційний позов визначено такою форму­лою: "Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним".

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, а й вже фактично нею не володіє, та незаконний фактич­ний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Тобто змістом віндикаційного позову є витребування саме тієї речі, яка вибула із законного володіння власника.

Слід звернути увагу на такі ознаки віндикаційного позову:

1) віндикаційний позов може бути пред'явлений лише сто­
совно індивідуально визначених речей (загублена парасолька,
вкрадений автомобіль тощо). Тобто, як правило, за таким
позовом неможливо витребувати з чужого незаконного воло­
діння річ, яка визначається лише родовими ознаками (100 л
бензину, 50 т пшениці тощо). Проте немає ніяких підстав для
недопущення в певних випадках віндикації речей, які визнача­
ються родовими ознаками, але за умови що цю спірну річ
можна було б так чи інакше індивідуалізувати чи ідентифіку­
вати. Якщо в конкретному випадку є можливість виділити річ
з родовими ознаками з маси однорідних речей (наприклад, вкра­
дена картопля ще залишилася в мішках, цегла з вантажівки ще
не розвантажена тощо), то можлива і її віндикація;

2) цей позов може бути пред'явлений щодо речі, власником
якої є позивач і яка перебуває у володінні відповідача. Так,
якщо хтось придбав вкрадену чи загублену власником річ, а

потім заставив її, то відповідачем за віндикаційним позовом виступатиме заставодержатель як фактичний володілець речі, а заставодавець буде притягнутий до справи як третя особа;

3) власник може вимагати повернення свого майна за цим
позовом лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його
майном незаконно, наприклад, громадянин знайшов чужу річ і
відмовляється її повернути. Якщо ж володілець володіє чужим
майном на законних підставах, то власник не може витребувати
свою річ з такого володіння шляхом пред'явлення віндикацій-
ного позову. Водночас якщо підстава володіння змінюється, то
це цілком можливо.

Цікавою у зв'язку з цим є справа, розглянута Печерським районним судом м.Києва. Органами міліції був затриманий влас­ник автомобіля БМВ-316 rp-н К. Як з'ясувалося, номер кузова автомобіля було перебито, а сам автомобіль значився як вкрадений в республіці Польща. В порушенні кримінальної справи проти К. було відмовлено, а автомобіль поставлений на штрафний майдан­чик. Через півроку потому К. звернувся з позовом до Печерського РВВС м.Києва про витребування свого майна з чужого незаконно­го володіння, мотивуючи свою вимогу тим, що він став власником автомобіля на підставі належно укладеного договору купівлі-прода-жу, за півроку до нього з позовом про вилучення автомобіля ніхто не звернувся, і як добросовісний набувач він вимагає повернення йому автомобіля. Позов було задоволено;

4) захищати своє право власності віндикаційним позовом
власник має можливість лише в тому випадку, коли майно
збереглося в натурі. За своїм змістом віндикаційний позов ста­
новить собою вимогу про поновлення у власника права воло­
діння річчю, яка йому має належати, тому не допускається
заміна цієї речі іншою. Тобто якщо втрачена власником річ
спожита, перероблена в процесі виробництва, виготовлення,
будівництва тощо, то вимога власника про захист права влас­
ності за своєю суттю вже не буде віндикаційним позовом, а
розглядатиметься як позов зобов'язального характеру про на­
дання власникові іншої речі і відшкодування збитків.

Незаконний володілець може бути як добросовісним, так і недобросовісним. У недобросовісного володільця, тобто у на­бувача, який самовільно заволодів чужим майном, вкрав або присвоїв річ, або, набуваючи річ, знав про неправомірність її придбання, власник має право в усіх випадках витребувати своє майно.

Вирішуючи питання про добросовісність чи недобросовіс­ність набувача, суд повинен врахувати всі обставини, за яких відбувалося укладання угоди: місце, час, предмет, ціна та інші

умови. Так, якщо відповідач придбав у незнайомої особи вночі на вокзалі за півціни годинника, то, звичайно, в нього була можливість передбачити, що годинник може виявитися вкра­деним.

Колективне сільськогосподарське підприємство уклало бартер­ну угоду, за якою обміняло 10 т цукру на вантажний автомобіль одного з малих підприємств. Як було встановлено, мале підприєм­ство отримало автомобіль у заставу від одного з кооперативів без належного оформлення документів. У свою чергу КСП перефарбу­вало вантажівку, поставило на неї номери, які були зняті з аварій­ного автомобіля, і користувалося нею. Звичайно, що і в цьому випадку (порушено встановлений порядок відчуження транспорт­них засобів та їх реєстрації) про добросовісність відповідача також йтися не може.

Незаконним добросовісним володільцем є особа, яка не зна­ла і не повинна була знати про те, що особа, у якої придбано майно, не мала права його відчужувати, тобто володілець був упевнений, що він володіє своєю річчю, а не чужою. Скажімо, особа законно придбала річ у комісійному магазині.

У добросовісного володільця власник не завжди має право вимагати повернення свого майна. Так, у випадках, коли річ вибула з володіння власника з його волі внаслідок незаконних дій особи, яка є стороною за договором найму, оренди, зберіган­ня, і оплатно опинилася у володінні добросовісного володіль­ця, то власник речі позбавлений права вимагати повернення цієї речі.

Якщо ж майно набуте добросовісним володільцем безоплат­но від особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його в усіх випадках.

Від добросовісного набувача не можуть бути витребувані гроші і цінні папери на пред'явника (навіть якщо власник за­писав номери грошових купюр, акцій, облігацій тощо).

У добросовісного володільця, який придбав річ оплатно, власник має право витребувати своє майно лише в тому ви­падку, коли воно вибуло з його володіння не з його волі (викра­дене, загублене). Так само вирішується питання про витребу­вання майна, яке вибуло з володіння особи, якій власник пере­дав річ за договором. Тобто якщо така річ вибула з володіння зазначеної особи проти її волі, вона також повертається влас­никові.

Чому задоволення віндикаційного позову законодавець поста­вив в залежність від того, вибуло майно з володіння власника з його волі чи ні?

Якщо майно опинилося у добросовісного набувача, то не може не виникнути колізії між його інтересами та інтересами власника майна.

Передаючи за договором майно у тимчасове володіння іншій особі, власник несе ризик вибору контрагента, якому він ви­рішив довірити своє майно. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросо­вісного набувача, але йому надається можливість вимагати від­шкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Цим і пояснюється позиція законодавця, який, захищаючи інтереси добросовісного набувача, позбавляє власника права віндикації, водночас надаючи йому можливість вимагати від­шкодування збитків від недобросовісного контрагента в по­рядку зобов'язально-правового позову.

Віндикаційний позов може мати наступний вигляд.

В Автозаводський районний суд М.Кременчука Позивач: Плюшкін Степан Іванович, прож. М.Кременчук, вул.Георгіївська, 7 Відповідач: Собакевич Михайло Семенович, прож. М.Кременчук, вуя.Локомотивна 2 Позовна заява про витребування майна з чужого незаконного володіння

В травні 1967р. мною було куплене на ярмарку відро оцинковане, десятилітрове, яким я користувався для господарським потреб. Під­твердити це можуть моя куховарка Настя та ключниця Марфа. В минулому році у відрі з'явилася дірка і лудильник Кузьма його приміт­но запаяв.

На святі іменини відбув до дочки своєї Олександри погостювати в Потоки, а повернувшись 20 числа, з жалем виявив відро своє на подвір 7у сусіда свого Собакевича М.С., який повернути його катего­рично відмовляється, посилаючи на те, що придбав його третього дня у циган нетутешніх.

Мої мирні наміри у відповідача розуміння не знайшли. Узв 'язку з відсутністю у господарстві речі такої необхідної потерпаю я в злид­нях і несу збитки щодня нечисленні.

Відповідно до cm. 387 ЦК України прошу зобов 'язати відповідача повернути належне мені відро.

Підпис: Плюшкін С І.

Майно власника за час перебування у іншої особи могло приносити незаконному володільцю певні доходи. Як же вирі­шується питання щодо доходу, який був отриманий чи міг бути отриманим від майна за час його перебування в чужому незаконному володінні?

Відповідь на це запитання залежить від того, був володі­лець добросовісним чи недобросовісним.

Недобросовісний володілець зобов'язаний повернути всі доходи, які він отримав чи повинен був отримати за час не­законного володіння. Якщо ж плоди чи доходи неможливо повернути в натурі, незаконний володілець відшкодовує влас­никові їх вартість.

Добросовісний володілець повинен повернути лише ті до­ходи, які він отримав або повинен був отримати з того часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про неправомір­ність свого володіння або коли він отримав повістку за позо­вом власника про повернення майна. До цього моменту всі отримані доходи належать володільцю, і він не зобов'язаний відшкодовувати власникові вартість отриманих, відчужених чи спожитих доходів.

Володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний) у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування понесених ним витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи від майна.

Необхідними вважаються витрати на утримання речі і під­тримання її в нормальному стані (витрати на поточний і капі­тальний ремонт, техобслуговування тощо).

Оскільки від добросовісного набувача доходи можуть бути витребувані лише з того часу, коли він дізнався чи повинен був дізнатися про неправомірність свого володіння, то необхідні витрати до цього моменту повинні покриватися за рахунок отриманого доходу.

За час володіння і добросовісний, і недобросовісний воло­ділець можуть вийти за межі необхідних витрат і поліпшити стан речі, підвищити її вартість, покращити якість. Добросо­вісний володілець має право залишити за собою зроблені ним поліпшення, якщо їх можна відділити від речі без її пошкод­ження. Якщо ж це зробити неможливо (наприклад, гараж обк­ладено цеглою), то добросовісний набувач має право вимагати відшкодування таких витрат, але за умови, що їх розмір не перевищує вартості самої речі.

15.3. Негаторний позов і позов про визнання права власності як засоби захисту права власності

При негаторному позові власник, який звертається за за­хистом, зберігає майно у своєму володінні. Права та інтереси власника можуть бути порушені і в тих випадках, коли майно

не вибуває з його володіння, але треті особи створюють пе­решкоди в користуванні чи розпорядженні майном. У таких випадках власник може захистити своє право власності від порушень (не пов'язаних з позбавленням права володіння) по­зовом, який у науці цивільного права називають негаторним (actio negatoria).

Відповідно до Закону України від 7 лютого 1991 р. "Про власність" формула негаторного позову має такий вигляд: "Влас­ник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням воло­діння, і відшкодування завданих цим збитків" (ч. 2 ст. 48).

Тобто негаторний позов це позов володіючого власника до будь-якої особи про усунення перешкод, які вона створює у користуванні чи розпорядженні майном.

Негаторний позов характеризується такими ознаками:

1) на відміну від віндикаційного позову, власник, який звер­
тається за захистом, зберігає майно у своєму володінні. Пору­
шення права власності полягає найчастіше в тому, що треті
особи створюють власникові певні перешкоди в користуванні
належним йому майном (будинком, автомобілем, земельною
ділянкою тощо), або внаслідок певних обставин власник не
може фактично розпоряджатися належним йому за законом
майном, маючи це майно у своєму володінні.

З негаторним позовом може звертатися як власник, так і титульний володілець, причому останній — як проти третіх осіб, так і проти власника. Наприклад, після укладення до­говору суборенди нежитлового приміщення власник не дозво­ляє суборендареві ним користуватися (вимкнув опалення, світло та ін.).

Так, судовій практиці відомі численні випадки, коли після передачі земельних ділянок у власність чи в оренду колишні землекористувачі не дозволяли новим власникам (орендарям) користуватися земельними ділянками відповідно до їх призна­чення, створювали штучні перешкоди в землекористуванні;

2) суттю вимог за негаторним позовом є усунення пору­
шення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом.
Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо строків
позовної давності, оскільки з негаторним позовом можна звер­
нутися в будь-який час, поки існує правопорушення. Якщо ж
перешкоди в користуванні чи розпорядженні майном усунуті,
то відповідно, відсутні підстави і для звернення з негаторним
позовом.

Так, Н., позивач у справі, придбав у С. квартиру, а коли вирі­шив її заселити, з'ясувалося, що в квартиру самовільно вселився і проживає Д., її колишній власник, який свого часу уклав кредит­ний договір з банком, заставивши свою квартиру. Після того, як Д. кредит не повернув, його виселили з квартири, а останню в раху­нок боргу продали С, який в свою чергу продав її Н. У цьому випадку позивач, власник квартири, незважаючи на наявну мож­ливість розпоряджатися належним йому майном (продати, подару­вати), був позбавлений можливості безпосередньо користуватися ним, оскільки треті особи перешкоджали йому в цьому. Позов Н. про усунення порушень прав власника був задоволений, а відпові­дач зобов'язаний звільнити приміщення;

3) власник має право вимагати усунення порушення його прав, якщо дії третіх осіб мають неправомірний характер. Так, власник може вимагати від сусіда прибрати будівельні матеріали, якщо вони заважають користуватися автомобілем (неможливо виїхати з гаража). Проте якщо сусідський будинок зведено згідно із затвердженим проектом, з додержанням будівельних норм та правил забудови, то навіть якщо цей будинок затінює земель­ну ділянку і вікна будинку сусіда, останній як власник не може посилатися на порушення його права користування земельною ділянкою чи будинком.

Негаторний позов не може бути пред'явлено, якщо дії від­повідача ґрунтуються на відповідному чинному законі чи на договорі. З вимогами про усунення порушень у користуванні майном у більшості випадків звертаються громадяни. Це пояс­нюється тим, що, як правило, перешкоди, які створюють треті особи, підпадають під категорію адміністративних чи криміналь­них діянь (самоуправство, самовільне будівництво, зловживання владою чи посадовим становищем).

У більшості випадків власник звертається з негаторним по­зовом, щоб усунути перешкоди в користуванні належним йому майном. Але негаторний позов може бути і засобом захисту права розпорядження власністю.

Різновидом негаторного позову є позов про виключення майна з опису.

Серед вчених немає єдності щодо того, до якої категорії нале­жить цей позов. Одні класифікують його як негаторний, другі — як різновид віндикаційного, треті — як самостійний речово-правовий позов.

З вимогою про виключення майна з опису може звернутися як безпосередній власник майна, так і особа, яка володіла ним на підставі закону чи договору (наприклад, отримала в заставу, на зберігання тощо).

Негаторний позов як засіб захисту права власності застосо­вується, якщо сторони не перебувають у договірних відносинах. За наявності договору порушення права власності захищається нормами зобов'язального права.

Так, при самовільному заселенні житлового приміщення, що належить конкретному власнику, останній звертається до особи, яка самовільно зайняла житлове приміщення, з негаторним по­зовом. Якщо ж після закінчення договору найму житлового при­міщення наймач відмовляється виселитися з житлового приміщення, то позивач повинен посилатися на норми зобов'язального права, оскільки відповідач порушує умови укладеного договору найму житлового приміщення.

Негаторний позов може бути пред'явлений поряд з іншими засобами захисту: так, вимога про виселення з самовільно зайня­того приміщення може бути поєднана з вимогою про відшко­дування збитків тощо.

До речових позовів про захист прав власності належить позов про визнання права власності. Таким позовом власник захи­щається, якщо інша особа порушує чи оспорює права власника, а правовстановлювальні документи не мають безспірного харак­теру, втрачені чи відсутні.

Так, громадянин П. звернувся з позовом про визнання за ним права власності на коня. Відповідач С, посилаючись на укладений між ними договір про відгодівлю коня, відмовився повернути ху­добу. Оскільки у справі були відсутні докази договірних відносин, а позивач навів докази належності йому спірної худоби, суд визнав за позивачем право власності на коня і повернув йому худобу.

15.4. Інші цивільно-правові засоби захисту права власності

Порушене право власності власник не завжди може захистити речово-правовими позовами. Але це не означає, що порушене право не підлягає захисту взагалі.

Серед цивільно-правових засобів захисту права власності важливе місце посідають зобов'язання, що випливають з по­рушення договору, та зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Законодавець зобов'язує особу, яка порушила договір чи завдала шкоди, відшкодувати шкоду в повному обсязі. Пору­шені зобов'язання повинні бути виконані в натурі, тому при заподіянні шкоди особа, яка відповідає за вчинену шкоду, зо­бов'язана відшкодувати її в натурі (тобто надати річ такого ж роду, такої ж якості, виправити недоліки речі тощо), або у випадку, коли це зробити неможливо, повністю відшкодувати збитки.

Особа може укласти ряд цивільно-правових договорів, за якими в її власність (оперативне управління, повне господар­ське відання) може переходити майно — купівля-продаж, міна, бартер, контрактація, поставка тощо.

Так, у разі невиконання продавцем свого обов'язку надати якісну річ покупець відповідно до ст. 14 Закону України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів" (в редакції Зако­ну від 15 грудня 1993 р.) має право вимагати від продавця або виготівника:

а) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування
витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

б) заміни на аналогічний товар належної якості;

в) відповідного зменшення його купівельної ціни;

г) заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним
перерахуванням купівельної ціни;

д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він
зазнав.

Після прийняття Закону України від 4 березня 1992 р. "Про приватизацію державного житлового фонду" в судовій практиці стали поширеними позови про порушення прав покупців за договорами купівлі-продажу квартир. Досить типовою є справа, розглянута Мін­ським районним судом м.Києва за позовом Н. до П. про усунення недоліків у користуванні власністю. На підставі договору купівлі-продажу Н. став власником квартири, але її колишній хазяїн з квар­тири не виписався, внаслідок чого позивач не лише ніс додаткові витрати, пов'язані з оплатою комунальних послуг, а й повною мі­рою не міг реалізувати своє право на зазначену квартиру, оскільки П. вважався її наймачем. Суд задовольнив вимоги Н. і поклав на паспортний відділ обов'язок виписати відповідача з квартири. Хоча у наведеному прикладі позивач акцентував увагу в своїй заяві на усуненні перешкод в користуванні майном, проте це був не не­гаторний позов, а зобов'язально-правовий, оскільки відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки як продавець. За договором поставки продукції у разі поставки продукції, яка не відповідає стандартам, технічним умовам, зразкам (ета­лонам) чи умовам договору, замовник за договором може стяг­нути з постачальника штраф у розмірі 20% від суми неякісної продукції, а також має право вимагати заміни продукції чи відмовитися від її прийняття і оплати, а якщо вона оплачена — вимагати повернення сплачених сум.

За договором застави заставодержатель зобов'язаний вжива­ти заходів, необхідних для збереження предмета закладу, і від­повідає перед заставодавцем за втрату чи недостачу предмета закладу у розмірі втраченого майна.

Отже, застосування цивільно-правових засобів захисту прав власника у вигляді зобов'язальних позовів залежить як від пред­мета договору, порушеного договірного зобов'язання, так і від конкретного виду договору.

Цивільне право забезпечує захист права власності насам­перед шляхом витребування власності з чужого незаконного володіння в натурі, а якщо це неможливо, то заміною його майном, рівноцінним і такого ж роду. З цією метою, як вже вказувалося, застосовуються як речові, так і зобов'язальні по­зови (речові — про повернення майна власнику з чужого неза­конного володіння, договірні — про повернення індивідуально визначеного майна, договірні і недоговірні — про поновлення речового складу майна).

Тільки в тих випадках, коли у відповідача відсутнє майно або його неможливо витребувати, або у встановленому судово­му порядку майно недоцільно повернути чи замінити майном такого ж роду, вступає в дію зобов'язально-правовий інститут відшкодування збитків, пов'язаних із неправомірним знищен­ням, використанням або відчуженням майна.

Наприклад, якщо трикотажна фабрика (відповідач) отримала по­милково адресовану їй тканину і виготовила з неї відповідні то­вари, то може йтися лише про відшкодування збитків, пов'язаних з неправомірним використанням чужого майна у зв'язку з немож­ливістю повернення його в натурі.

За своїм фактичним і правовим результатом віндикація і надання власникові такої само речі з родовими ознаками дуже схожі. Різниця полягає в тому, що при віндикації поверта­ється та сама річ, а не подібна. Можливе також поєднання речових і зобов'язальних позовів: власникові повертається річ і водночас боржник зобов'язаний відремонтувати її і відшко­дувати збитки, пов'язані з несвоєчасним поверненням.

Поиск по сайту: