Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

З розвитком виробництва у світі з'являються не відомі раніше шкідливі фактори, нові невідомі раніше форми енергії: електрич­на, хімічна, кінетична, атомна, носії якої можуть створювати небезпеку, негативно впливають на оточуюче середовище, що збільшує кількість випадків заподіяння шкоди життю, здоров'ю та майну.

Після появи першого автомобіля на вулицях Лондона місцева влада зобов'язала його власника рухатися зі швидкістю не більше 6 миль на годину за умови, що вдень попереду транспортного засобу буде знаходиться людина з дзвоником, а вночі — з ліхтарем. Але ці застороги не завадили "відзначити" нещодавно століття з дня заги­белі першого пішохода під колесами автомашини... Законодавець намагається правовими засобами захистити суспільство від руйнівної сили таких ДПН. Заподіяння шкоди ДПН законодавець традиційно виокремлює як спеціальний делікт, оскільки умови відповідальності за таку шкоду, як і спосіб (механізм) її заподіяння, мають певні особливості.

На відміну від інших деліктних інститутів, за шкоду, запо­діяну ДПН, відповідає володілець джерела, незалежно від своєї вини, тобто це цивільно-правовий інститут відповідальності без вини.

Специфіка конструкції відповідальності зумовлює необхід­ність з'ясування понять:

•ДПН;

• володілець ДПН;

• умови відповідальності.

Даючи визначення поняттю ДПН, законодавець виходить з того, що це певний вид небезпечної діяльності. Тому зміст поняття ДПН становлять з два елементи:

• діяльність, яка може заподіяти шкоду;

• матеріальний носій (або об'єкт), з яким пов'язана ця ді­
яльність.

У ЦК до матеріальних об'єктів, пов'язаних з підвищеною небезпекою, віднесено: транспортні засоби, механізми та об­ладнання, хімічні, радіоактивні, вибухо- і вогненебезпечні та інші речовини, диких звірів, службових собак та собак бійців­ських порід тощо (ст. 1187).

Цей перелік не є і не може бути вичерпним, оскільки розвиток науки та техніки неминуче зведе будь-який перелік нанівець.

Водночас, розглядаючи справу, суд повинен виходити з певних вихідних даних, які б дозволили в кожному конкрет­ному випадку прийняти рішення стосовно того, чи має місце заподіяння шкоди саме ДПН. Такими загальними критеріями, які дозволяють прийняти обґрунтоване рішення, є ознаки ДПН:

• наявність шкідливих властивостей;

• непідконтрольність людині.

З огляду на це доцільно звернутися до класифікації ДПН за формами енергії, яку в свій час запропонували російські вчені:

1) фізичні:

а) механічні (залізниця, транспорт, промислове устаткування,
сільськогосподарські машини, будівельні агрегати, панцерники);

б) електричні (електростанції, енергосистема, щитові);

в) теплові (устаткування гарячих металургійних цехів, мар­
тенівські печі);.

2) фізично-хімічні:

а) промислові об'єкти, експлуатація яких може створювати небезпеку радіоактивного забруднення (атомні електростанції, двигуни на атомному паливі);

б) науково-дослідні установки цієї ж категорії;

3) хімічні:

а) отруйні (отрути);

б) вибухові (боєприпаси, вибухівка та її складові);

в) вогненебезпечні (бензин, керосин, денатурат, ефір);

4) біологічні:

а) зоологічні (дикі тварини, собаки службових порід, птахи,
плазуни);

б) мікробіологічні (штами мікроорганізмів, віруси, бактерії).
Звичайно, що така класифікація не є ідеальною, оскільки

грунтується на якісних показниках і не враховує кількісні. Так, цистерна спирту зазвичай є ДПН, а пляшка того ж спирту навряд чи становить істотну загрозу. Водночас такий перелік може бути корисним, оскільки виступає певним орієнтиром для прийняття судового рішення і для засвоєння навчального матеріалу студентами.

Поиск по сайту: