Кваліфікація адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку

Охорона громадського порядку адміністративно-правовими засобами і, зокрема, за допомогою інституту адміністративної юрисдикції складає одне з головних напрямів функціонування органів внутрішніх справ. Це вихідне положення знайшло своє нормативне закріплення в Законі України «Про міліцію», де в п. 3 ст. 2 говориться, що «охорона і забезпечення громадського порядку» є основними завданнями міліції.

КУпАП надає досить широкі права посадовим особам органів внутрішніх справ як щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення за посягання на громадський порядок і громадську безпеку (ст. 255), так і щодо розгляду справ зазначеної категорії (ст. 222).

Громадський порядок як стан соціальної урегульованості формується з вольових відносин людей, різноманітних їхніх спільнот (колективів). Ці відносини реалізуються в їхній поведінці, вчинках, діях, взаєминах один з одним, колективом, сім'єю, суспільством, державою. Громадяни на свій розсуд обирають той чи інший варіант поведінки, що в усіх випадках має співвідноситися з інтересами громадського порядку.

Хоча громадянам і «дозволено все, що не заборонено законом», проте держава, надаючи людині волю обрання того чи іншого варіанта поведінки в суспільстві, водночас впливає на поведінку членів суспільства, «підказує» позитивні його форми, встановлюючи відповідні правила в офіційних юридичних нормах.

Дуже поширеним видом адміністративного правопорушення, що посягає на громадський порядок, є адміністративно каране діяння - дрібне хуліганство, відповідальність за яке настає відповідно до ст. 173 КУпАП.

Об'єктом дрібного хуліганства є відносини громадського спокою і суспільної моральності. Невеликий екскурс в історію питання дозволяє відзначити, що ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966 року, де давалося поняття дрібного хуліганства, виводить поняття громадського спокою ніби за рамки громадського порядку, розглядаючи громадський спокій і громадський порядок у різних площинах.

У дійсності ж, якщо порушення громадського спокою є завжди порушенням громадського порядку, то далеко не всі порушення громадського порядку є порушеннями громадського спокою.

Громадський спокій, як один станів соціальної упорядкованості, пов'язаний з забезпеченням умов, що гарантують нормальну діяльність підприємств, установ, організацій усіх форм власності, суспільну зайнятість у них людей, нормальний відпочинок громадян, нормальний стан побутових відносин і зв'язків, що забезпечують стан соціальної урегульованості.

Громадський спокій, таким чином, є умовою нормального функціонування будь-якої спільноти членів суспільства - колективів, сімей і т. ін. Тому боротьба за забезпечення громадського порядку є насамперед боротьбою за забезпечення стану громадського спокою.

Громадський спокій тому є найбільш чітко вираженим об'єктом адміністративно караних посягань на громадський порядок.

Об'єктом складу дрібного хуліганства є і відносини суспільної моральності, хоча тут об'єкт проглядається не так чітко, як при аналізі громадського спокою.

У меншому ступені дрібне хуліганство посягає на відносини людської гідності, хоча останні так само можуть бути об'єктом аналізованого складу. Людська гідність як об'єкт адміністративно караних посягань у більшій мірі визначається у посяганні на неї при таких адміністративних порушеннях, як розпиття пива, алкогольних і слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції та ін.

З об'єктивної сторони дрібне хуліганство являє собою нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян і інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Вказівка закону на «інші подібні дії» дозволяє розглядати як дрібне хуліганство по суті всі дії, що за ступенем суспільної небезпеки нижче простого кримінально караного хуліганства (ч. 1 ст. 296 КК України).

Таке формулювання дозволяє правозастосувальникам «підганяти» під «інші подібні дії» найрізноманітніші відхилення від загальноприйнятих норм поведінки, що пов’язано з серйозними труднощами при кваліфікації відповідної поведінки, а іноді з порушенням законності з боку окремих посадових осіб.

Правозастосовча практика свідчить, що органи внутрішніх справ найчастіше притягають до адміністративній відповідальності як за дрібне хуліганство за:

1. дебоші в комунальних квартирах і приватних будинках;

2. бешкетування в сім'ї;

3. співання непристойних пісень у громадських місцях;

4. привселюдне розповідання непристойних анекдотів;

Поиск по сайту: