Загальна характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління

Незважаючи на багаторазове використання в чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення терміну «встановлений порядок управління», законодавчого визначення цього поняття немає. Інколи це поняття змішують з поняттям державного управління в цілому, хоча, очевидно, що це неправильно. Державне управління як різновид державної діяльності значно ширше від поняття «встановлений порядок управління». Останнє – тільки одна із складових частин державного управління. Встановлений порядок управління охоплює систему суспільних відносин, що забезпечують нормальну діяльність державного апарату, інших державних і недержавних організацій у сфері управління, а також чітке дотримання у цій сфері спеціальних правил (у т.ч. техніко-юридичних, режимного характеру та ін.).

Широке коло суспільних відносин, що стосуються встановленого порядку управління у найрізноманітніших сферах державного управління, і виступає родовим об'єктом цієї групи адміністративних правопорушень.

Безпосередніми ж об’єктами правопорушень цієї групи є конкретні відносини або їх більш звужене коло в даній сфері (скажімо, суспільні відносини, пов’язані з функціонуванням паспортної системи, дозвільної системи).

З об’єктивної сторони ця група правопорушень характеризується тим, що протиправні діяння можуть вчинятися у найрізноманітніших формах – як шляхом протиправних дій (наприклад, злісна непокора, самоуправство, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції), так і шляхом бездіяльності (наприклад, окремі порушення паспортних правил, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду або подання судді, прокурора, слідчого, органу дізнання).

Більшість правопорушень цієї групи утворюють формальні склади – наявності шкідливих наслідків при цьому не потрібно. Нерідко на кваліфікацію скоєного впливають і такі ознаки об’єктивної сторони, як місце (скажімо, прикордонна зона), час (наприклад, порушення правил адміністративного нагляду, порушення строків реєстрації), характер та спосіб вчинення правопорушення (наприклад, контрабанда). Частина проступків цієї групи можуть бути триваючими (наприклад, проживання без реєстрації, ухилення від реєстрації).

Суб’єктами адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, окрім загальних суб’єктів, виступають особи, які мають також додаткові специфічні ознаки, пов’язані з віком, професійною чи службовою належністю, правовим статусом – спеціальні суб’єкти. Наприклад, до спеціальних суб’єктів належать:

1. керівники, начальники, посадові особи, головні спеціалісти, інші посадові особи, повноваження яких мають юридично значущий характер (185², 185⁵, 185⁶);

2. свідки, потерпілі, експерти, перекладачі які ухиляються від явки до органів досудового слідства або дізнання (185⁴);

3. особи що порушують порядок подання або використання даних державних статистичних спостережень (ст. 186³);

4. особи, які порушують правила адміністративного нагляду (ст. 187);

5. посадові особи банків та інших фінансово-кредитних установ (ст. 188³);

6. громадяни, які мають дозвіл на зберігання вогнепальної, холодної, пневматичної зброї (ст. 191-194);

7. особа, яка зобов’язана мати паспорт, проживає без паспорта (ст. 197);

8. іноземні громадяни, особи без громадянства які порушили правила перебування в Україні (ст. 203);

9. капітан іноземного судна (ст. 207);

Поиск по сайту: