Форма введення бухгалтерської операції

Спроба введення в журнал операцій нового рядка приведе до того, що на екрані розгорнеться нове вікно, що містить поля для введення реквізитів операції і складових її проводок.

У вікні маються дві області введення реквізитів. У верхній частині вводяться реквізити, що є загальними для всіх проводок операції. У їхній склад входять:

· Дата - дата здійснення господарської операції;

· Номер - номер операції. Номера операцій є фактично номерами документів, яким вони належать. Операції уведені вручну, відповідно мають окрему нумерацію, як приналежним документам спеціального виду "Операція";

· Сума операції - сума операції. Числове значення, що відображає загальну чи основну суму операції. Дане значення довільне задасться користувачем при введенні операції чи автоматично визначається при формуванні операції. Сума операції ніяк не впливає на бухгалтерські підсумки і служить тільки як додатковий коментар до операції;

· Зміст операції - короткий опис операції.

У нижній частині вікна вводяться проводки. Оскільки одна операція може породжувати безліч проводок, те нижня частина побудована у виді багаторядкової, багатографної таблиці і розрахована на введення довільного числа проводок. Кожна проводка описується набором реквізитів, причому не завжди потрібно заповнювати всі реквізити. Проте, розглянемо найбільш повну структуру проводки.

1. № - порядковий номер проводки, що входить в операцію. Нумерація виробляється програмою автоматично, але при необхідності може бути змінена користувачем вручну;

2. Дт - рахунок дебету проводки;

3,4,5. Субконто ДТ - у цю графу вводяться субконто дебетуемого рахунка. У даній графі реально може бути присутнім кілька стовпчиків чи рядків у залежності від максимальної кількості вимірів аналітичного обліку, установленого при конфігурірованні системи. У розглянутій конфігурації графа містить три рядки, що свідчить про те, що кожен рахунок може мати до трьох аналітичних вимірів. При введенні проводки бухгалтер повинний визначити конкретні значення для всіх субконто, прикріплених до дебетуємого рахунка. Якщо на рахунку не передбачений аналітичний облік, то реквізити 3, 4, 5 не вводяться, якщо на рахунку передбачено менш трьох аналітичних розрізів, те незадіяні субконто не заповнюються;

6. Кт - рахунок кредиту проводки;

7,8,9. Субконто КТ - уводяться субконто кредитуємого рахунка. Дані реквізити мають той же зміст і призначення, як і у випадку субконто дебетуемого рахунка;

10. Валюта - валюта проводки, вводиться в тому випадку, якщо в проводці задіяні валютні рахунки;

11. Курс - поточний курс валюти на дату операції. Він вводиться автоматично з довідника валют при визначенні попереднього реквізиту, при бажанні може бути введений бухгалтером вручну;

12. Кол-во - кількість, заповнюється, якщо в проводці на одному з рахунків ведеться кількісний облік,

13. Вал.Сум - сума у валюті, вводиться в тому випадку, якщо в проводці задіяні валютні - рахунки;

14. Сума - сума операції в базовій валюті (гривнева сума). Даний реквізит уводиться чи вручну розраховується автоматично на підставі раніше введених реквізитів, наприклад, при уведенні валютних операцій сума може бути розрахована як добуток валютної суми на курс, також, якщо в проводку введене кількість, то сума може бути розрахована шляхом множення кількості на ціну.

15. Коментарій - уводиться текст, що пояснює зміст проводки;

16. Фірма - указується фірма, по якій буде проводитися операція;

17. № Ж - уводиться номер журналу, що представляє собою довільну комбінацію букв і цифр. У наступному цей номер може бути використаний як додаткова группировочая ознака, використовувана для швидкого пошуку і добору проводок.

Поиск по сайту: