Зміст та класифікація господарських резервів

Одним із завдань економічного аналізу є пошук можливостей підвищення ефективності виробництва. Результат розв’язання такого завдання – виявлення господарських резервів.

У спеціальній літературі та практиці економічного аналізу термін «резерви» використовується в подвійному значенні:

1) як запаси матеріальних ресурсів, які необхідні для непе- рервного здійснення процесу виробництва;

2) як вимірювані, ще не використані можливості розвитку та вдосконалення основного або інших видів діяльності відносно вже досягнутого рівня, тобто можливості підвищення ефективності виробництва.

Економічна сутність резервів як невикористаних можливостей полягає в забезпеченні стійкого розвитку суб’єкта господарювання в конкурентному середовищі. Саме про господарські резерви піде мова далі.

Для організації комплексного й цілеспрямованого пошуку резервів їх класифікують за різноманітними ознаками (табл. 7.1).

За місцем утворення виділяють резерви:

· внутрішньогосподарські – резерви, що виявляються та можуть бути використані лише на підприємстві, що досліджується; їх групують на резерви, що виникли в цеху, на виробничій ділянці, робочому місці;

· галузеві – резерви, що можуть бути виявлені лише на рівні галузі; пошук таких резервів належить до компетенції міністерств, відомств, асоціацій, концернів;

· регіональні – можуть бути виявлені та використані в межах певного географічного району;

Таблиця 7.1 – Класифікація господарських резервів

· національні – можуть бути виявлені шляхом проведення заходів на загальнодержавному рівні (наприклад, зміна форм власності, системи управління економікою тощо); виявлення та використання таких резервів не залежить від суб’єктів господарювання на мікрорівні, але може істотно впливати на результати їх діяльності.

За видами ресурсів виділяють резерви, пов’язані з підвищенням ефективності використання:

· трудових ресурсів – поліпшення використання робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів, зростання продуктивності праці тощо;

· засобів праці – зміна застарілого устаткування, його модернізація, скорочення часу на ремонти, зменшення простоїв, підвищення продуктивності устаткування тощо;

· предметів праці – зменшення втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва, скорочення браку, допустима заміна сировини та матеріалів тощо.

Найважливішою умовою практичної реалізації резервів є їх збалансованість за всіма видами ресурсів. Це означає, що виявлені резерви повинні бути пов’язані між собою. Якщо ж за будь-яким ресурсом резервів не вистачає, то в розрахунок приймається найменша величина виявлених резервів.

За часом використання резерви поділяються на:

· поточні (короткострокові) – резерви, які можуть бути реалізовані протягом року (місяця, кварталу, півріччя тощо);

· перспективні (довгострокові) – резерви, які можуть бути реалізовані за проміжок часу, що перевищує один рік.

За стадіями життєвого циклу резерви поділяються на:

· передвиробничі – резерви, які виявляються на передвиробничій стадії; в процесі науково-дослідницьких та дослідно-конструк-торських робіт (НДДКР) виявляються резерви застосування більш досконалих конструкцій, технологій, матеріалів, розв’язується проблема зниження витрат на виробництво й експлуатацію виробів;

· виробничі – резерви, які виробляються на стадії виробництва продукції; тут можуть бути виявлені невикористані можливості скорочення втрат сировини, матеріалів, підвищення продуктивності праці за рахунок поліпшення організації виробництва, впровадження заходів науково-технічного прогресу тощо;

· експлуатаційні – резерви, які виявляються на стадії експлуатації виробів споживачем, наприклад, скорочення витрат на експлуатацію виробу.

За характером впливу на результати діяльності резерви поділяються на:

· резерви екстенсивного типу – резерви, що пов’язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів (матеріальних, трудових, природних тощо); до них належать:

1) збільшення часу використання ресурсів (засобів праці, робочої сили, тривалості обороту оборотних засобів);

2) збільшення кількості ресурсів (кількості засобів праці, предметів праці, чисельності робочої сили);

3) усунення непродуктивного використання ресурсів;

· резерви інтенсивного типу – резерви, що пов’язані з найбільш повним і раціональним використанням наявного виробничого потенціалу; при цьому результати виробництва зростають швидше, ніж затрати на нього. Резервами інтенсивного типу є:

1) удосконалення якісних характеристик ресурсів (засобів праці, предметів праці, робочої сили;

2) удосконалення процесу функціонування ресурсів (технології виробництва, організації виробництва та праці, організації управління).

За способом виявлення резерви поділяються на:

· явні – резерви, які легко виявити за даними бухгалтерського обліку. Це очевидні втрати і перевитрати, які поділяються на:

1) безумовні – резерви, пов’язані з недопущенням безумовних втрат сировини, матеріалів, робочого часу (брак, недостача та псування продукції, виплачені штрафи тощо);

2) умовні втрати – перевитрачання ресурсів порівняно з чинними нормами на підприємстві;

· приховані – резерви, що можуть бути виявлені в результаті аналізу шляхом порівняння з іншими об’єктами.

За змістом резерви поділяються на:

· організаційно-технічні – резерви, пов’язані з удосконаленням техніки, технології, конструкції виробів, організації виробництва, праці, управління тощо;

· економічні – резерви, які передбачають зміни обсягу, структури, асортименту продукції, цін, тарифів тощо;

· соціально-психологічні – резерви, які пов’язані з рівнем освіти працівників, культурою виробництва, станом техніки безпеки тощо.

За ознакою стабільності можна виділити:

· стабільні резерви – вони повторюються з певною періодичністю, а відтак, вважаються постійно діючими;

· випадкові резерви – вони з’являються нерегулярно, від випадку до випадку, а тому називаються епізодичними.

Розглянута класифікація не вичерпує всі ознаки групування і види резервів. Вона лише систематизує підхід до їх пошуку. Наявність видів резервів залежить від конкретних умов діяльності й завдань кожного підприємства.

Поиск по сайту: