Прийом контрольних запитань

Прийом контрольних запитань застосовується для психологічної активізації творчого процесу. Його мета – за допомогою додаткових запитань підвести до розв’язання завдання. Прийом може використовуватися як в індивідуальній роботі, коли дослідник сам собі задає питання та шукає на них відповідь, так і при колективному обговоренні проблеми, наприклад, при «мозковому штурмі». Прийом доцільно застосовувати для збору додаткової інформації або впорядкування вже наявної в умовах проблемної ситуації.

Питання, що задаються, є стимулом для формування стратегії і тактики розв’язання завдання, розвивають інтуїцію, формують алгоритм мислення, наводять людину на ідею розв’язання, спонукають до правильних відповідей. Питання залежать від специфіки об’єкта, що розглядається, від цілей та завдань економічного аналізу.

Методика застосування прийому контрольних запитань уключає такі елементи:

- принципові вимоги;

- рекомендації для керівника;

- рекомендації для членів групи;

- пошук ідеї та розроблення плану розв’язання;

- контроль і самоконтроль сформованого рішення.

І. Принципові вимоги:

- необхідно знижувати проблемність завдання до оптимального рівня або знижувати невизначеність проблеми;

- за допомогою питань намагатися розділити проблему на підпроблеми; кожне нове питання повинно формувати стратегію, модель розв’язання проблеми.

ІІ. Рекомендації для керівника:

- питання повинно стимулювати думку, а не підказувати розв’язання проблеми;

- у питаннях повинна бути мінімальна інформація;

- при постановці низки питань необхідно: знижувати рівень проблемності завдання; ставити питання логічно пов’язані, цікаві за формою;

- необхідно стимулювати як емпіричне аналітичне, так і діалектичне (творче) мислення.

ІІІ. Рекомендації для членів групи:

- запам’ятовувати найбільш характерні питання та намагатися систематизувати їх;

- ставити перед собою питання, які спрощують проблему, дозволяють осмислити її з нової сторони, стимулюють використання наявних знань і набутих навичок, поділяють проблему на підпроблеми, спонукають до самоорганізації, самоконтролю;

- поетапна постановка питання, яка стимулює розв’язання проблеми, підвищує її визначеність.

ІV. Пошук ідеї та розроблення плану вирішення:

- Як знайти зв’язок між даними та невідомими?

- Чи відоме рішення схожого завдання?

- Чи можливо ним скористатися?

- Чи можливо сформувати завдання по-іншому, простіше?

- Чи можливо придумати більш доступне завдання?

- Чи можливо розв’язати частину завдання, задовольнити окремі умови?

- Чи всі дані та умови використані?

V. Контроль та самоконтроль сформованого рішення:

- Чи можливо перевірити результати?

- Чи можливо перевірити хід рішення?

- Чи можливо отримати той самий результат інакше?

- Чи можливо перевірити правильність отриманого результату?

- Чи можливо в якомусь іншому завданні використовувати отриманий результат?

- Чи можливо розв’язати завдання, протилежне даному?

Поиск по сайту: