Порівняння систем передачі з ВЗЗ і систем передачі при використанні коригувальних кодів за комплексною характеристикою

Аналіз залежностей швидкості передачі і правильності, представлений вище, призводить до висновку про те, що жодна з їх окремо не дає повної інформації, необхідної для вибору типу протоколу. Мабуть, правильне рішення можна прийняти за комплексною характеристикою, зокрема за ефективністю Е СПД, яка б дорівнювала добутку відносної швидкості на правильність інформації:

Е = R∙Р_{оц .}

Тоді для системи передачі даних з найкращою з ВЗЗ

Е = (m/n)∙(1 - λ∙ t_к)∙(1 - 2^{-(n - m )}) ≈ (m/n)∙(1 - λ∙ t_к), (7.3)

а для СПД з коригувальним кодом:

Е = (m_k/n)∙(1 − 2^{−(n − mk)})∙(1 + λ∙ t_к)∙exp (− λ∙ t_к) ≈

≈ (m_k/n)∙(1 + λ∙ t_к)∙exp (− λ∙ t_к). (7.4)

Рис. 7.2. Залежність комплексної ефективності СПД від стану каналу: 1 - СПД з коригувальним кодом, 2 - СПД з ВЗЗ

Залежності комплексної ефективності СПД від стану каналу, наведені на рис. 7.2, з якого видно існування, як і раніше, порогового значення інтенсивності завад. При перевищенні цього порогового значення СПД з коригувальним кодом стають ефективніше систем передачі даних з ВЗЗ.

З виразів (7.3, 7.4) можна визначити і ту надлишковість, за якою використання коригувальних кодів дає більшу ефективність порівняно з ВЗЗ для будь-яких значень інтенсивностей спотворень. Очевидно, це можливо при

Е_к > Е_ВЗЗ,

Тобто при

(m_k / n)∙(1 + λ∙ t_к)∙exp (- λ∙ t_к) > (m / n)∙(1 - λ∙ t_к),

звідси:

m_k > m ∙(1 - λ∙ t_к)∙exp (λ∙ t_к) /(1 + λ∙ t_с) ≥ m ∙ f (λ∙ t_к).

Поиск по сайту: