Управлінські органи в школі

1. Управлінські органи в школі

З метою оптимізації управління життєдіяльністю шко­ли створюють органи управління, діяльність яких дає змо­гу враховувати потреби учасників навчально-виховного процесу. Наявність розгалуженої структури управлінсь­ких органів у школі вимагає організації їх взаємодії, ко­ординації роботи всіх підрозділів.

До структури управлінських органів у школі належать:

— органи колегіального управління школою (конфе­ренція, рада школи, педагогічна рада, нарада при дирек­торі, його заступниках);

— адміністрація школи (директор, його заступники з навчальної, наукової, виховної, господарської роботи);

— органи громадського самоврядування (учнів (учком), учителів (профком, методична рада), батьків (батьківсь­кий комітет).

Органи колегіального управління школою:

Органами колегіального управління школою є конфе­ренція, рада школи, педагогічна рада, нарада при дирек­торі, його заступниках. Їх діяльність координується за­лежно від потреб колективу і завдань школи.

Конференція є вищим колегіальним органом громадсь­кого самоврядування школи (в малочисельних школах — загальні збори шкільного колективу). Делегатів конферен­ції з правом голосу обирають збори учнів II та III ступенів, збори вчителів та інших працівників, збори батьків і пред­ставників громадськості в однаковій кількості від кожної категорії. Конференція затверджує статут, вносить корек­тиви, розробляє напрями розвитку школи, підвищення ефе­ктивності навчально-виховного процесу, здійснює пошуки

додаткового фінансування, зміцнення матеріально-технічної бази. За необхідності створює тимчасові, постійні комісії з різних напрямів діяльності школи, визначає їх повнова­ження. Скликається радою школи один раз на рік.

Кожна школа на основі типового Статуту з урахуван­ням соціальних, економічних, національних та регіональ­них особливостей розробляє свій статут.

Статут школи — сукупність норм і правил життя колективу з ураху­ванням його особливостей і перспектив розвитку. %

Він не повинен суперечити основним державним доку­ментам про школу, обмежувати права учасників навчаль­но-виховного процесу (вчителів та учнів). Затверджуєть­ся її засновником та реєструється відповідним органом державного управління освітою.

Раду школи обирають на конференції або на загаль­них зборах школи.

Рада школи — орган колегіального управління шкільними справа­ми. вирішення найважливіших питань щодо удосконалення навчаль­но-виховного процесу.

До складу ради обирають представників педколективу, учнів II та III ступенів, батьків (або осіб, які їх замінюють) і громадськості. Очолює її директор школи. На чергових виборах склад ради оновлюють не менш ніж на третину.

Рада школи займається управлінськими проблемами, які раніше перебували в одноосібній компетенції дирек­тора. Вона реалізує рішення конференцій шкільного ко­лективу; представляє інтереси школи в державних і гро­мадських органах, забезпечує соціальний захист неповно­літніх; визначає зміст, методи, форми організації навчання й виховання; встановлює режим роботи школи; здійснює контроль за роботою, проводить атестацію педагогічних працівників, вносить пропозиції щодо кваліфікаційної ко­місії про присвоєння вчителям кваліфікаційних катего­рій; контролює витрату бюджетних асигнувань на школу, формує власний матеріальний фонд школи; заслуховує зві­ти про роботу директора, його заступників, учителів, ви­носить пропозиції щодо продовження або припинення їх повноважень; захищає працівників школи й адміністра­цію від необґрунтованого втручання в їх професійну та посадову діяльність.

Протягом року основну роботу в раді виконують педаго­гічний, батьківський та учнівський сектори, які збираються раз на чверть, заслуховують відповідальних за певні ділян­ ки роботи, намічають шляхи виконання прийнятих рішень. Президія ради, до якої входять адміністрація та керівники секторів, здійснює оперативне керівництво школою.

За рішенням конференції або ради школи створюють опікунську раду з представників органів виконавчої вла­ди, підприємств, установ, навчальних закладів, організа­цій, окремих громадян. Опікунська рада вживає заходів для зміцнення матеріально-технічної та навчально-мето­дичної бази, залучення додаткових джерел фінансування, поліпшення організації навчально-виховного процесу, сти­мулювання творчої праці педагогічних працівників.

Педагогічну раду створюють для розгляду складних питань організації навчального процесу, підвищення ква­ліфікації та професійної майстерності педагогів. До її скла­ду входять учителі, вихователі груп подовженого дня, ад­міністрація школи. Очолює її директор школи.

Роботу педагогічної ради планують у довільній формі відповідно до потреб школи. Члени ради мають право ви­носити на її розгляд усі питання навчально-виховного про­цесу. Кількість засідань педагогічної ради визначається їх доцільністю, але вона повинна збиратися не менше чо­тирьох разів на рік. При педагогічній раді створюють під­звітні їй методичні секції.

Нараду при директорі використовують для вирішен­ня термінових питань, пов'язаних з організацією навчаль-но-вихрвного процесу (аналізу успішності учнів, дисцип­ліни в школі, для організації позакласної діяльності). Ін­коли нарада розглядає роботу окремих учителів, виконання стандартів освіти тощо. Участь у них є обов'язковою для викладачів, адміністрації. Періодичність проведення ви­значає директор школи.

Наради при заступниках директора розглядають по­точні проблеми, що стосуються їх адміністративної ком­петенції. Періодичність проведення визначається планом роботи школи.

Управлінська діяльність адміністрації школи

Управління сучасною школою є складною системою з багатьма внутрішніми взаємозв'язками. Його ефективність багато в чому залежить від правильного розподілу обо­в'язків в адміністрації школи, до якої належать дирек­тор, заступники з навчальної, виховної, наукової та гос­подарської роботи.

Директор школи. Його діяльність регламентується По­ложенням про загальноосвітній навчальний заклад, згід­но з яким директором може бути тільки громадянин Укра­їни, який має вищу педагогічну освіту на рівні спеціаліс­та або магістра, стаж педагогічної роботи не менше 3 років, успішно пройшов атестацію керівних кадрів освіти у по­рядку, встановленому Міністерством освіти і науки Укра­їни. Він є найвищою посадовою особою в школі, діє від імені школи, представляє її в усіх організаціях, розпоря­джається її майном і коштами, укладає договори, видає фінансові доручення, відкриває у банку рахунок, розпо­ряджається кредитами, видає накази по школі, його вка­зівки є обов'язковими для її учнів та учителів.

Директор організовує планування змісту та забезпе­чення навчально-виховного процесу, несе за нього відпо­відальність. До його обов'язків належить також піклу­вання про здоров'я, безпеку учнів, про створення умов для позакласної та позашкільної роботи. Директор наді­лений адміністративною владою, і від уміння користува­тися нею залежить його авторитет. Він не може бути кон­сервативним виконавцем інструкцій, а мусить бути твор­чим керівником. Важливо, щоб він був наділений такими рисами, як демократизм, вимогливість, самовимогливість, чесність, відвертість, дипломатичність, мобільність, чут­тя нового тощо.

Директор школи керує роботою своїх заступників, уз­годжує спільну діяльність адміністрації школи з громад­ськими організаціями, вчителів та учнів, відповідає за ком­плектування класів і працевлаштування випускників.

Один з найголовніших напрямів його роботи — добір і розстановка педагогічних кадрів. У сфері його компетенції організація роботи ради школи, педагогічної ради, батьків­ського комітету, батьківського всеобучу, загальне керівниц­тво методичною роботою, навчально-виховним процесом, ко­ординація позакласної роботи вчителів. Директор несе від­повідальність за організацію роботи з охорони праці і техніки безпеки, забезпечення гігієни праці учнів і вчителів.

Заступник директора з навчально-виховної роботи. Ор­ганізовує і контролює процес навчання школярів, їх загаль­ноосвітню і трудову підготовку, всебічний розвиток і пове­дінку. Контролює виконання навчальних планів і програм, якість знань, умінь і навичок учнів. Здійснює керівництво методичною роботою з учителями школи, складає і контро­лює розклад уроків, графіки факультативних і гурткових занять, контрольних, проведення лабораторних робіт, на­

вчальних екскурсій. Відповідає за звітність із питань на­вчально-виховного процесу, організовує методичну роботу предметних комісій та методичних об'єднань, діяльність шкіл передового досвіду кращих педагогів. Контролює роботу шкільної бібліотеки, навчального сектора учкому.

Другий заступник директора з навчально-виховної ро­боти. Керує навчально-виховним процесом у початкових класах, безпосередньо відповідає за організацію методич­ної роботи їх учителів. Контролює роботу груп подовже­ного дня.

Заступник директора з виховної роботи. Організовує позакласну виховну роботу і дозвілля учнів, надає необхід­ну допомогу класним керівникам, вихователям та іншим працівникам школи, які залучаються до виховної роботи з учнями. В його обов'язки входить організація і координа­ція шкільної художньої самодіяльності, туризму та крає­знавчої роботи, підготовка і проведення традиційних шкіль­них та державних свят, організація чергування класів по школі. Він підтримує зв'язок з інспекцією у справах не­повнолітніх, відповідає за діяльність клубу вихідного дня, консультує батьмв, шефів, платних та громадських керів­ників гуртків щодо організації праці з дітьми.

Заступник директора з господарської частини. Відпо­відає за збереження шкільних приміщень і майна, за мате­ріальне забезпечення навчального процесу, санітарний стан школи, протипожежну охорону, правильну організацію ро­боти обслуговуючого персоналу. У деяких школах нового типу за рішенням ради школи призначають заступників директора з перспективних на їх погляд напрямів роботи.

Заступник директора школи з наукової роботи. Од­ним з його завдань є аналіз процесів у системі освіти, прогнозування нових тенденцій та коригування відповід­но до них стратегії розвитку школи, реалізації інновацій­них програм, впровадження системи дослідницької, до­слідно-експериментальної роботи в школі, створення в ній позитивних інноваційних умов. Керує роботою відповід­них загальношкільних колегіальних органів. Розробляє методичні документи, розділи програми школи, які сто­суються перспектив її розвитку.

Заступник директора з комерційної діяльності (за­вуч-координатор). Встановлює зв'язки зі спонсорами, ше­фами, веде пошук джерел позабюджетного фінансування школи та ін.

Заступник директора з соціально-педагогічної реабілі­тації. Організовує, контролює роботу класів вирівнюван-

ня, займається питаннями педагогічної корекції, адаптації учнів і вчителів у навчально-виховному процесі школи.

Такий розподіл обов'язків між членами адміністрації школи є типовим для багатьох загальноосвітніх шкіл. Ре­ально кількість посад, розподіл функціональних обов'яз­ків відбувається з урахуванням конкретних особливостей школи (кількість учнів, спеціалізація тощо).

Органи громадського самоврядування

З метою демократизації управління, налагодження зво­ротного зв'язку, поточного коригування управлінських рі­шень у навчальному закладі діють органи громадського самоврядування учнів (учнівський комітет школи (кла­су), учителів (профспілковий комітет, методична рада), батьків (батьківський комітет школи (класу), повноважен­ня яких визначає статут школи. Вони є дієвим засобом формування громадської думки, сприяють діалогізації вза­ємин з адміністрацією.

Учнівський комітет школи (класу). Він є найавтори­тетнішим органом учнівського самоврядування, склад яко­го обирають на учнівських зборах школи (класу). Його діяльність є свідченням реалізації права учнів на участь в управлінні школою, захист своїх прав. Школа визнає по­вноваження представників учкому, надає їм необхідну ін­формацію, сприяє участі у вирішенні питань, пов'язаних з організацією навчання, різноманітних видів діяльності і дозвілля учнівського колективу.

Профспілковий комітет. Відповідно до законодавства персонал школи (педагогічний, адміністративно-господар­ський, медичний, навчально-допоміжний, обслуговуючий) має право вільно об'єднуватись у профспілки. Адмініст­рація школи погоджує з профспілковим комітетом штат­ний розклад, навчальне навантаження, умови праці пер­соналу, укладає угоди про охорону праці, повідомляє про скорочення робочих місць (не менш ніж за три місяці).

Методична рада. Є колегіальним органом педагогіч­них працівників, обов'язок якого — сприяти розвитку та удосконаленню методики навчально-виховного процесу, професійної майстерності і творчого зростання вчителів і вихователів. Вона аналізує та обирає найоптимальніші ва­ріанти змісту освіти (навчальних планів, програм, підру­чників), форм і методів навчально-виховного процесу, спо­собів їх реалізації, організовує роботу з підвищення ква­ліфікації педпрацівників, вивчення, узагальнення і по­ширення передового досвіду.

Батьківський комітет школи (класу). Є органом бать­ківського самоврядування, склад якого обирають на бать­ківських зборах. Метою його діяльності є сприяння вико­нанню статутних завдань школи, забезпечення єдності пе­дагогічних вимог до учнів та надання допомоги сім'ї у вихованні й навчанні дітей. Комітет діє згідно з тимчасо­вим положенням, його рішення, які мають рекомендацій­ний характер, обов'язково розглядає адміністрація шко­ли. Батьківський комітет зобов'язаний дотримуватися статуту школи, виконувати рішення, розпорядження адмі­ністрації щодо організації навчально-виховного процесу, захищати учнів від будь-яких форм фізичного та психіч­ного насилля, пропагувати здоровий спосіб життя.

Свої зусилля здебільшого він спрямовує на розвиток матеріально-технічної бази, фінансове забезпечення шко­ли, сприяння роботі учнівських об'єднань за інтересами.

Особливості управлінської діяльності в сучасній школі

Функціонування та розвиток загальноосвітньої школи залежить від сукупності зовнішніх факторів прямого й опосередкованого впливу на школу. Передусім — це особ­ливості соціально-економічного, політичного і культурного розвитку країни, зосереджені в системі освіти матеріаль­но-фінансові, кадрові ресурси, культурний простір, в яко­му формуються особистість, тенденції розвитку освіти, рі­вень розвитку наук, що працюють на школу, система дер­жавного управління освітою, нормативно-правова база, що забезпечує функціонування школи. Вся ця сукупність по­стійно змінюваних зовнішніх умов під дією об'єктивно-суб'єктивних факторів трансформується.

Кожен стан розвитку суспільства зумовлює відповідні йому особливості управління внутрішньошкільним жит­тям. На сучасному етапі до таких особливостей належать:

1. Зміна підходів при оцінюванні діяльності школи. Означає створення школою власної системи діагностики й оцінювання її діяльності, орієнтацію на оцінювання ли­ше за результатами навчання учнів, вивчення рівня роз­витку особистості дитини, оцінювання результатів діяль­ності окремих педагогів.

2. Демократизація управління. Передбачає створення на­лежних умов для реалізації мети школи, пріоритетність ви-

рішення питань макротехнології (цілісної системи роботи школи і внутрішкільного управління) над мікротехнологія-ми (методиками проведення педрад, нарад, аналізу окремих уроків, написання наказів, складання графіків тощо).

3. Зміна кадрової ситуації в школі. Виявляється у по­яві в школі психологів, соціальних педагогів, звільнених класних керівників, заступників керівників шкіл з екс­периментальної або науково-методичної роботи, праців­ників вузів. Це вимагає вирішення нових управлінських завдань, виникнення нових управлінських відносин, зв'яз­ків, створення сприятливого психологічного клімату в ко­лективі, атмосфери творчого пошуку, взаємодопомоги, за­цікавленості роботою.

4. Варіативність управління. Означає використання різноманітнітних моделей, систем, змісту управлінської діяльності, самостійне визначення спрямованості розвит­ку, коригування мети школи, обрання варіантів навчаль­ного плану, визначення змісту шкільного компонента осві­ти, моделювання позаурочної діяльності учнів.

5. Зміна методів управління. Свідченням їх є перехід від прямого впливу на методи, пов'язані з ефективністю роботи школи, до моделювання педагогічних систем, спо­собів їх реалізації; від жорстко регламентованих вимог до розмаїття форм, змісту. Це передбачає вільний вибір тех­нології планування та організації роботи відповідно до ці­лей та завдань колективу.

6. Зміна методологічних засад управління. На перед­ній план висуваються системний підхід, моделювання ці­лісних педагогічних та управлінських структур, розробка технологій прискореного розвитку. Це стимулює викорис­тання діалогічних форм взаємодії, впровадження спосо­бів самоорганізації, децентралізації управління тощо.

Головним у змісті управлінської діяльності стає ви­роблення цілісної системи діяльності школи, яка б відпо­відала вимогам часу і створювала передумови для ціле­спрямованого розвитку учнів. Особливість управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи на сучас­ному етапі визначається сукупністю традиційних та по­явою нових керівних функцій. До традиційних функцій його управлінської діяльності належать прийняття рішен­ня, організація їх втілення, коригування роботи, облік і контроль, які тепер залишаються основними. Завдяки но­вим функціям оновлюється зміст навчання і виховання (впровадження державних стандартів освіти, концепції ви-хонапия, профілізації та індивідуалізації освітнього про­цесу, авторських навчальних програм, підручників, по- сібників, виховних систем), відбувається впровадження нових освітніх технологій (розвиваюче, модульне, дифе­ренційоване навчання, використання методів проектування і моделювання, життєтворчості особистості); вдосконалю­ються форми й методи навчання і виховання (діалогові форми спілкування, лекційні, семінарські заняття, на­вчальні модулі тощо); трансформуються методи контролю знань і вмінь учнів (запроваджуються індикатори розвит­ку учнів, рейтингові системи оцінювання); модернізуються зміст, форми й методи управління закладами і установами освіти (підвищується значущість менеджерської функції управління інноваційним процесом, створюються багато­варіантні моделі управління); з'являються авторські моде­лі закладів освіти (ліцеї, гімназії, коледжі тощо).

Модернізований зміст діяльності керівника школи ви­магає й оновлення форм управління. Пріоритетними ста­ють дорадчо-адміністративні форми управління, які поді­ляють на: колегіальні (рішення ради школи, педагогічної ради, зборів трудового колективу, наради при директоро­ві, методичної ради, профспілкових зборів, ради заснов­ників); колективні (резолюції чи рішення, консультантів, учнівської, батьківської ради, зборів творчих учителів); індивідуальні (висновки, поради під час бесіди, спостере­ження, анкетування, інтерв'ювання).

З формами і змістом управління пов'язані методи управління:

Методи управління — засоби управлінської діяльності керівника школи, до яких він вдається з метою цілеспрямованого впливу на учасників навчально-виховного процесу (вчителі, працівники шко­ли, учні, батьки).

Сукупність методів управління складають:

— вербальні методи: індивідуальні (консультація, бе­сіда), групові (інструктаж, нарада, збори);

— дослідницькі методи: вивчення передового досвіду, атестування педагогічних кадрів, анкетування та інтер­в'ювання, підготовка, друкування матеріалів (газет, збір­ників, статей, методичних рекомендацій) про діяльність педагогічного й учнівського колективів;

— ілюстративно-показникові методи: моделювання структури організації навчально-виховного процесу, по­будова графіків, таблиць, матриць з вивчення рівня знань і вихованості учнів, професійної підготовленості вчителів до творчої праці;

— техніко-технологічні методи: застосування техніч­них засобів і пристроїв (комп'ютера, телебачення, радіо, селектора тощо).

Наприклад, застосування в управлінській діяльності комп'ютерів з відповідними програмами дає змогу дирек­торові створити інформаційно-пошукову систему «Психо-лого-педагогічна література фахівця» з анотацією видань; упорядкувати добірку методичних рекомендацій для вчи­телів за матеріалами роботи атестаційної комісії школи, -району (міста); сформувати каталог нормативної, техно­логічної і правової документації про школу; мати пакети навчальних програм, контрольних робіт з кожного пред­мета; розробити модульний розклад уроків та виховних заходів; створити індивідуальні навчальні плани для уч­нів з урахуванням обов'язкових і вибіркових дисциплін; підготувати звітну документацію з питань управління, на­кази по школі; сформувати бази даних про учнів, учите­лів, працівників школи, батьків тощо; автоматизувати роз­рахунки зарплати працівникам школи.

Модернізація змісту, форм і методів управлінської ді­яльності формує керівника школи нового типу — відкрито­го, демократичного, компетентного, гуманістичного, творчо спрямованого. Водночас оновлення управлінської діяльнос­ті є передумовою розвитку творчих здібностей керівника шко­ли, здатного виробити власний стиль управління, періодич­но оновлюючи зміст, форми і методи своєї діяльності.

Раціональне поєднання модернізованих і класичних функцій, форм і методів управлінської діяльності керів­ника школи в сучасних умовах є запорукою ефективного формування творчого колективу вчителів та учнів, демо­кратизації та гуманізації навчально-виховного процесу, відкритості школи як динамічно соціальної системи.

Відкрита школа є соціально-педагогічною системою, здатною до генерування та впровадження педагогічних ін­новацій (наукових та практичних досліджень із соціаль­но-педагогічних та психологічних дисциплін), адекватно­го сприйняття соціально-педагогічних змін у суспільстві, встановлення різнобічних зв'язків з громадськістю та учас­никами навчально-виховного процесу.

Оцінювання управлінської діяльності керівника загаль­ноосвітнього навчально-виховного закладу має здійсню­ватися на основі системності, яка передбачає розгляд і врахування усієї сукупності соціально-педагогічних умов удосконалення управління школою в їх взаємозв'язку та взаємообумовленості.

Поиск по сайту: