 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Академічний (класичний) період
| Учений, роки життя, країна | Ідеї |
| О. Конт (1798–1857), Франція | Запровадив термін "соціологія", обґрунтував необхідність виокремлення цієї науки в самостійну галузь знання, визначив її предмет (закони розвитку суспільства), структуру і методи. Уважав, що поділ праці: – є витоком існуючої підлеглості; – призводить до однобокої професіоналізації, спотворюючи особистість; – руйнує солідарність і злагоду в суспільстві |
| Г. Спенсер (1820–1903) Англія | Суспільство подібне біологічному організму, кожний елемент його структури виконує свої функції. Виробничі і розподільні інститути у взаємодії з іншими соціальними інститутами утворюють соціальну організацію – суспільство. В індустріальному суспільстві індивіди існують за рахунок праці та інших видів діяльності, в яких виявляється їх підприємливість. |
| Г. Бокль (1821–1862) Англія | Природні явища впливають на розвиток людини, особливості її тілесної концепції, своєрідність мислення та духовності, рівень національного багатства країни. Спостерігається залежність між ландшафтом країни та інтелектуальними і психічними якостями народу. Особливості природних умов зумовлюють підкорення людини природі в одних регіонах і природи – людині в інших. Вони впливають на зростання "розумового" фактора і розподіл "розумової" діяльності. |
| М. Гумплович (1838–1909) Австрія | Соціологія – наука про соціальні групи та відносини між ними. Основна характеристика міжгрупових відносин – безперервна боротьба. Підставою для міжгрупових конфліктів є прагнення до задоволення матеріальних потреб. |
| Г. Тард (1843–1904) Франція | Суспільні процеси пояснюються дією механізму наслідування, на якому ґрунтуються людські стосунки. Непоборне прагнення людей до наслідування є рушійною силою розвитку суспільства. Усі явища в суспільстві відбуваються під впливом сили прикладу і наслідування звичаю, моди, покарання, навчання, виховання тощо |
| Г. Зіммель (1858–1918) Німеччина | Предметом вивчення соціології є "чисті форми" (ідеальне, цінності), що фіксують у соціальних явищах найбільш стійкі, універсальні риси, а не емпіричне розмаїття соціальних фактів (формальна соціологія). Соціологія насамперед є соціологічним дослідженням, вона не може вивчати все те, що підпадає під визначення "соціальне". На соціальну реальність, людську культуру надзвичайний вплив мають грошові відносини і поділ праці. Відчуження праці. |
| Е. Дюркгейм (1858–1917) Франція | Суспільство – соціальна реальність, що складається із сукупності соціальних фактів. Соціологія має вивчати реальні соціальні явища (аномію, суїцид тощо), а не уявлення про них. Головним у теорії суспільства є "соціологізм" (пояснення соціального виходячи із самого соціального). Праця – соціальний процес інтеграції суспільства. Економічний процес поділу праці має не лише соціальні наслідки, а й сам зумовлений соціальним станом суспільства. |
| М. Вебер (1864–1920) Німеччина | Соціологія має бути "розуміючою", вивчати сенс, який вкладає у свої дії суб’єкт. Соціологія – наука не тільки про розуміння поведінки, а й про соціальну дію. Поділ праці – спосіб соціально-економічної взаємодії суб’єктів. У поділі праці переплітаються чотири фундаментальні чинники – технічний, економічний, соціальний та історичний. |
| К. Маркс (1864–1920) Німеччина | Завдання вчених – не лише розтлумачити соціальну дійсність, а й змінити її революційним шляхом. Економічні відносини – основа всіх інших відносин (політичних, правових, соціальних). Концепція відчуження праці. Розробка анкети. |
| В. Парето (1848–1923) Італія | Соціологія та економіка – точні науки, з них необхідно виключати елементи ідеології і політики. В їхній основі мають бути методи природничих наук і математики |
НАУКОВІ ІДЕЇ УКРАЇНСЬКИХ СОЦІОЛОГІВ
ХІХ – початку ХХ ст.
| Автор | Зміст |
| М. Максимович(1804 – 1873) | Пізнання природи і суспільства має ґрунтуватись на результатах наукового досліду "…суворо аналітичного і обережно синтетичного, а тому позитивного" |
| М. Костомаров (1817 – 1895) | Припущення не можуть бути істиною, якщо не підтвердяться очевидними фактами. Суспільство має поступальний розвиток і поворот історії назад неможливий. Закономірністю поступального розвитку суспільства є зростання свободи особи. |
| П. Куліш (1819 – 1897) | Теорія хуторянства: – принцип подвійності людини, двох природ, двоякого єства. Душа, "серце" людини і "зовнішнє" єство перебувають у боротьбі між собою; – хуторянське життя – життя природне, і лише воно дає можливість відкинути все зайве, непотрібне |
| О. Стронін (1826 – 1889) | Будь-яке суспільство (держава, організація, сім’я) має пірамідальну будову: на вершині – активна меншість – аристократія, внизу – більшість, демократія, у середині – тимократія. Така будова потрібна не лише для руху (подібно до того, як летить зграя пташок), але і для рівноваги порядку |
| В. Антонович (1834 – 1908) | Позитивне в української нації – вважати за етичне все те, що справедливо, а політичним ідеалом – правду, громадську правдивість, рівноправність, яка притаманна для українських асоціацій (чумацтва, рибальства, чабанства). Культура не в змозі знищити природжені схильності людини, вона має сприяти їх позитивному розвитку |
| О. Потебня (1835 – 1891) | Мова – механізм, який породжує мислення. Кожний акт мовлення є творчим процесом. Думка проявляється через мову |
| В. Лесевич (1837 – 1905) | Суспільні явища неминуче підпорядковані природним законам. Методи соціологічного вивчення: спостереження, досвід, порівняння. Прогрес – прагнення до ідеалу, який виявляється у людяності. Головним елементом прогресу є розумова діяльність, яка проходить етапи інстинкту, умоспоглядання і досвіду. Необхідною умовою впровадження в життя результатів розумової діяльності є свобода. |
| Х. Алчевська (1841 – 1920) | Методика вивчення інтересів суб’єктів діяльності на прикладі навчального процесу. |
| В. Іконников (1841 – 1923) | Соціальні науки вивчають людину не тільки як продукт природи, а і як витвір культури. Вони досліджують явища, що виникли внаслідок духовних прагнень людини, її здатності до цінування людських ідеалів. |
| М. Драгоманов (1841 – 1895) | Прогрес – якісна характеристика розвитку суспільства, в процесі якого життя людське покращується. Першопричина прогресу – об’єктивний рух історії. Економіка і соціальні відносини підлягають органічній еволюції, а політичні і державні форми еволюціонують від них. Прогрес суспільних відносин – скасування неволі. Потрібно широке використання історико-порівняльного методу в закладанні підвалин української соціології. |
| П. Аландський (1844 – 1883) | Люди, які живуть лише потребами дня, які не мають чіткої програми дій, не здатні до будь-якої суспільної організації, бо кожна людина думає на свій розсуд, діє так, як їй заманеться. |
| М.Ковалевський (1851 – 1916) | Основний соціологічний закон – закон прогресу, сутність якого у зростанні солідарності (поліпшення суспільного порядку, розвиток інститутів, позитивні соціальні зрушення тощо) |
| С. Подолинський (1850 – 1891) | Причина соціальної нерівності – додаткова вартість; у тому що основний виробник працює не на себе, а на свого господаря. Спільна праця і більш або менш однакова здатність людей до суспільно необхідної праці приведе до рівномірності в користуванні нагромадженими благами. |
| І. Оршанський (1851 –?) | Згідно із законом трьох стадій розумового розвитку людства вирізняються три етапи життя людини: дитинство – фетишизм, юність – метафізика, зрілість – позитивізм. Інтелектуальний розвиток уявляється як перехід від пасивного сприйняття через апріорну дедукцію до досвідної індукції |
| М. Грот (1852 – 1899) | Причина розвитку – взаємодія, а результат його – пристосування предметів один до одного. Три типи розвитку: прогрес, регрес, інгрес. Соціальний прогрес – це низка змін, що приводять до посилення й удосконалення способів дії енергії людини у взаємодії з природою, до зростання задоволення і зменшення страждань. |
| І. Франко (1856 – 1916) | Соціологія має як пізнавальне, так і практичне значення. Вона виступає як одна з форм просвітництва народу, допомагає йому зрозуміти свої інтереси і мету. Закони розвитку суспільства і природи однакові, хоча є специфіка їх вияву в суспільних явищах. |
| Т. Зінківський (1861 – 1891) | Коли не буде національностей-рабів – тоді люди зможуть спокійно займатися соціально-економічними справами. |
| М. Туган-Барановський (1865 – 1919) | Основи суспільного ладу має визначати не виробництво, а "щось більш широке – господарство". Господарство – це сукупність людських дій, спрямованих на зовнішній світ з метою створення матеріальної основи, необхідної для задоволення людських потреб. |
| М. Грушевський (1866 – 1934) | Соціологія має допомогти кожній людині зрозуміти суспільство, в якому вона живе. Необхідність проектування і заснування УСІ. |
| В. Старосольський (1878 – 1942) | Норми є схемою для людської поведінки. Пізнання дійсного життя (не норм), у тому числі й поведінки, що суперечить нормам, – завдання соціології. |
| М. Шаповал (1882 – 1932) | Суспільство – це таке гуртування людей, коли поведінка однієї чи кількох спричиняє поведінку іншої чи інших осіб. Індивіди на основі певної мети єднаються в групи, які виконують певні суспільні чи біологічні функції, вростають одна в одну, зв’язуються в агрегат, який називається суспільством. Вирізняють такі групи: – організовані (держава, сім’я), яким притаманний внутрішній поділ на керівників і підлеглих, і неорганізовані (мовні, вікові), в яких бракує сталої організованості; – прості (елементарні), в яких індивіди поєднані однією спільною ознакою (мовною), і складні (кумулятивні). Складною групою є суспільний клас, який об’єднується на основі багатьох ознак – майнових, професійних, правових |
| В. Винниченко (1880 – 1951) | Законом усього існуючого є рух. Стримують його пануючі класи, пригноблені прагнуть просування вперед. Протилежні прагнення зумовлені різним соціальним становищем. Згідно з політико-соціальною концепцією "колектократії" для порозуміння, гармонійної співпраці, ліквідації експлуатації необхідно соціально-економічну структуру суспільства перебудувати на правдиво-кооперативну суспільну форму. |
| В. Липинський (1882 – 1931) | Населення країни поділяється на національну аристократію і громадянство, а громадянство на класи і стани, які перебувають у вічній боротьбі. |
| М. Яворський (1884 – 1937) | Соціологія досліджує основні закони історичного процесу, а історична наука вивчає виявлення цих діючих законів у конкретних історичних, географічних та економічних умовах. |
| М. Хвильовий (1893 – 1933) | Кожний народ переживає дитинство, культурний етап і цивілізаційний. Цивілізаційний етап є останнім акордом усякої культури і початком її кінця. Україна стане "оазисом азіатського ренесансу". |
| А. Звоницька (1897 – 1924) | Основою людського життя є спілкування між індивідами, під час якого твориться "тканина" суспільства, формується культура, розвивається особистість. Процес спілкування передбачає набуття індивідом відомостей (соціалізацію), узагальнення таких відомостей (особисту типологізацію), припущення про наявність подібних узагальнень в інших індивідів (очікування), узгодження спільної діяльності. Традиція – регулюючий механізм збереження соціального зв’язку. |
| О. Бочковський (1884 – 1939) | Господарський розвиток і народне багатство залежить від природних умов країни. Однак "земля – це сцена, а народ – митець, що гірше чи краще творить свою історію" |
| К. Грушевська (1900 – 1943) | На індивідів впливають соціальні фактори, тому вони перебувають у залежності від соціальної структури суспільства. |
| Л. Олесневич (1921 – 1983) | Необхідність соціального планування підприємств та регіонів. |
Поиск по сайту: