Основні риси філософської парадигми Нового часу. Проблема методу пізнання. Емпіризм та раціоналізм Декарта

А) Имеют только заряд.

B) Имеют массу, но не имеют заряда.

C) Имеют заряд, но не имеют массы.

D) Имеют заряд и массу.

E) Не имеют массу, не имеют заряд.

125. Альфа-распад – спонтанное превращение радиоактивного ядра в новое ядро с испусканием…

А. ядер атомов гелия;

B) электронов и антинейтрино;

C) γ-квантов;

D) ядер атомов гелия и электронов.

E) электронов.

126. Определите число протонов и нейтронов в изотопе водорода .

А) Z=8, N=8 Б) Z=17, N=8 Д) Z=16, N=8.

В) Z=8, N=17 Г) Z=8, N=9

Основні риси філософської парадигми Нового часу. Проблема методу пізнання. Емпіризм та раціоналізм Декарта

Визначальною особливістю Нового часу (ХУІІ-ХУІІІ ст.) є буржуазія, який висуває і обґрунтовує нові цінності і засади людського буття у порівнянні з феодалізмом. В центрі нового світогляду була вже не віра, а розум- Основні парадигми Нового часу: «Знання — то сила!» (в основі ставлення людини до світу лежить знання; перевага надається фактичному, позитивному знанню явищ дійсності, що базуються на науці й експерименті); друга парадигма — опануй природою в ім'я користі й успіху самого життя (виробляється на основі впровадження науки в виробництво).

*Машинне виробництво, поступово витісняє ремесло, потребувало розвитку точних знань про закономірності природи. Внаслідок цього перед суспільством постала проблема розробки методів, шляхів і прийомів вивчення природи. Саме тому проблема методу є однією із центральних в філософії Нового часу.

*Приходить експериментальне природознаство, виробляються кількісні критерії для оцінки природних явищ. Важливого значення набувають спостереження, вимірювання, порівняння, аналіз, есперименти і основані на них індуктивні умовисновки. Біля джерел такого розуміння наукової творчості стоїть Ф.Бекон.

*Прагнення до систематизації, кількісний ріст і диференціація знання викликають розвиток теоретичного мислення. Тому поряд з розвитком чуттєвого, емпіричного, пізнання світу розвивається і раціональне, математичне мислення. Ці два типи пізнання і формують основні напрямки філософського мислення Нового часу: емпіризм та раціоналізм, найбільш яскравими виразниками яких були відповідно англійський філософ Ф.Бекон і французький філософ Р.Декарт. Емпіризм. (від грец. «емпірія» — досвід) — вважає чуттєвий досвід єдиним істинним джерелом знань. Раціоналізм (від лат. «раціо» — розум) вважає розум, думку вищим ступенем в системі філософських цінностей, основою пізнання та діяння людини. Достовірне знання не може бути виведеним з досвіду. Воно може бути виведене тільки із самого розуму.

Поиск по сайту: