Їнах були різними, але в цілому вони зводилися до двох основних ва-

Ріантів. У першому — держава на основі спеціального законодавчого

Акта створювала спеціальний державний банк, за яким закріплюва-

Лося виняткове право на випуск (емісію) банкнот. Так було, напри-

Клад у Росії, де в 1860 р. створено Державний банк. Таким же чином

Як єдині, емісійні центри були створені: Бундесбанк у Федеративній

Республіці Німеччина (1957 р.), Система банків Федерального резер-

Ву в США (1913 р.), Резервний банк Австрії (1960 р.). У другому ви-

Падку право емісії закріплювалося за одним із комерційних банків. У

Такий спосіб виник, наприклад, центральний банк Англії. Заснований

Як приватна акціонерна компанія з фінансування військової компанії

Короля Вільгельма ІІІ проти Франції, цей банк у винагороду за свою

Допомогу уряду отримав виняткове право емісії банкнот у Лондоні.

Його привілей посилився в 1849 р., коли актом Р. Піля було заборо-

Нено всім новоствореним банкам займатись емісією банкнот, а оста-

Точно монополія на випуск банкнот була закріплена за Банком Англії

В 1921 р. З цього моменту він став єдиним емісійним центром країни.

Сьогодні центральні банки здебільшого належать державі. Цей

Факт у багатьох випадках став наслідком націоналізації. Так, у 1945

Р. було націоналізовано Банк Франції, у 1942 р. — Банк Японії, у 1938

— Банк Канади.

Організаційною формою центральних банків найчастіше є акціо-

Нерне товариство. Основна частка капіталу такого товариства, як пра-

Вило, належить державі. Так, у таких країнах, як Німеччина, Франція,

Великобританія, Нідерланди — 100 % капіталу центральних банків

Знаходиться у власності держави. У деяких країнах основу капіталу

Центрального банку складає капітал комерційних банків (наприклад

У США) або комерційних банків та інших фінансових установ (на-

Приклад, в Італії). Але й у таких випадках держава через формування

Органів управління цими банками відіграє провідну роль в організа-

Ції їх діяльності.

Розділ. Центральні банки

Правовий статус центральних банків закріплюється у певних нор-

Мативних актах держави. Найчастіше таким стає окремий закон про

Центральний банк або закон про банківську систему в цілому.

Найголовнішою складовою частиною таких нормативних актів є

Положення, яке фіксує взаємини між центральним банком і органами

Виконавчої влади. Саме з огляду на рівень і характер цих взаємин го-

Ворять про більшу або меншу незалежність центрального банку. Кон-

кретними ознаками цієї незалежності є:

• Законодавчо встановлені межі втручання держави у грошо-

Ву політику центрального банку. Так, у Німеччині та Швей-

Поиск по сайту: