АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ІІІ. Підкільце

Читайте также:

    Одним із важливих напрямків в теорії кілець є вивчення кілець підмножин кільця. Серед усіх підмножин кільця особливо виділяються ті підмножини, які самі є кільцями відносно операцій, означених в усьому кільці.

    Означення. Підмножина К кільця К, яка сама є кільцем відносно операцій, означених в К, називається підкільцем кільця К.

    Наступна теорема дозволяє спростити фактичну перевірку того, чи утворює певна підмножина кільця його підкільце.

    Теорема 1. Підмножина кільця К є підкільцем кільця К тоді і тільки тоді, коли

    1) ( а, b ): а+b ,

    2) ( а ): - а ,

    3) ( а, b ): аb .

    Доведення. Якщо підмножина К є підкільцем К, то виконання умов 1)-3) гарантоване означенням кільця К.

    Якщо підмножина кільця К, навпаки, задовольняє умовам 1)-3), то із умов 1) і 3) випливає, що вона замкнена відносно операції додавання і множення кільця К, тобто, що на К задані операції додавання і множення, причoму можна розглядати незалежно від включення < К. Оскільки все ж таки < К і в задані ті ж операції, що і в усьому кільці К, то підмножина задовольняє аксіомам 1),2),5),6) із означення кільця.

    Із умови 2 випливає,що для всякого а елемент –а . Тоді із умови 1) випливає, що а+(-а)=0 належить . Отже в існує нулевий елемент 0 і для всякого а існує – а що теж належить . Отже, підмножина задовольняє всім аксіомам із означення кільця, тобто вона є підкільцем кільця К.

    Приклади. 1. Підмножина Р усіх парних цілих чисел є підкільцем кільця Z цілих чисел.

    Справді, сума, добуток, парних чисел і число, протилежне до парного, є парними. Це означаєщо Р задовольняє умовам теореми 1, значить Р є пілкільцем кільця Z.

    2. Множина Р усіх парних неперервних функцій утворює підкільце кільця С усіх неперервних функцій на [-1,1].

    Дійсно, для довільних функцій f (x), g (x) Р справедливо:

    (f+g)(x)= f (-x)+ g (-x)= f (x)+ g (x)=(f+g)(x),

    (fg)(x)= f (-x) g (-x)= f (x) g (x)=(fg)(x),

    (-f)(-x)= -f (-x)= -f (x)=(-f)(x).

    Отже,

    ( f, g Р): f+g, fg, -f Р,

    Тобто, множина Р на підставі теореми 1, є підкільцем кільця С.

    3.Множина D усіх діагональних матриць n-го порядку є підкільцем кільця М усіх матриць n -го порядку над полем Р, бо сума, добуток діагональних матриць, і матриця, протилежна до діагональної, є діагональними.

    Зауваження. Умова 2) у формулюванні теореми 1 може бути замінена умовою:

    2′) ( а,b К): а-b К.

    Справді, якщо умова 2′) виконується, то для всякого елемента b існує -b і тоді на підстав умови 1) ми матимемо:

    а-b = а +(-b)

    Навпаки, якщо справджується умова 2′), то

    ( а, К): -а=0-а ,

    Бо 0=а-а і значить, належить .

    Закінчемо параграф переліком деяких підкілець довільного підкільця.

    1. Множина О={o}, яка складається тільки з одного нульового елемента кільця К, утворює, очевидно, підкільце кільця К. Це підкільце називають нульовим підкільцем К.

    2. Кільце К є, очевидно, підкільцем самого себе. Підкільце О і К називають тривіальними підкільцями кільця К, а всі інші підкільця – нетривіальними або властними підкільцями.

    3. Якщо Кα – деякі підкільця кільця К, то їх перетин Ко= теж є підкільцем кільця К.

    Дійсно, якщо a Кα, то a Кα при всякому α. Оскільки Кα - підкільце, то –а Кα. Значить, при всякому α елемент –а Кα. Тому –а = Ко. Якщо а,b Кα, то при всякому α а,b Кα і отже, внаслідок того, що Кα підкільце, а+b, аb Кα при всякому α. Таким чином, а+b, аb = . Як бачимо, задовольняє умови теореми 1і тому є підкільцем кільця К.

    Відомо, яку важливу роль в теоремі груп відіграють циклічні підгрупи (а), породжені елементом а. В наступному пункті побудоване підкільце, яке є аналогом циклічної підгрупи.

    4. Нехай К - деяке кільце, а - елемент кільця К. Тоді множина Кα усіх можливих сум

    + +….+ ,

    де n1, - довільні цілі числа, , ,.. довільні натуральні числа, утворює підкільце кільця К, яке називається підкільцем, породженим елементом a. За означенням

    Кα =

    Щоб показати, що множина Кα - підкільце кільця К, досить перевірити виконання 1.-3. Із теореми 1. В силу асоціативності додавання виконання умови 1. Очевидне, бо скінчених сумах можна довільно розставляти дужкиі, зокрема, їх опускати:

    ( + +….+ +( )=( ) Кα

    2.Гомоморфізми та ізоморфізми кілець

    1.Як відомо, одним із основних понять математики є поняття, функції, відображення. Це поняття вивчається і в математичному аналізі,і в геометрії,і в алгебрі. При вивченні алгебраїчних структур найбільший інтерес становлять ті відображення, які певним способом узгодженні із алгебраїчною структурою, що вивчається. В теорії груп такими відображеннями є гомоморфізми, тобто, такі ж відображення f групи G в групу що

    ( а,b G): f (ab)= f (a)

    В теорії кілець вивчаються відображення, які аналогічним способом узгоджені з алгебраїчними операціями, означеними в кільці. Такі відображення називаються кільцевими гомоморфізмами.

    Означення 1. Відображення f кільця К в кільце називається гомоморфізмом, якщо

    ( а,b К): f(a+b)=f(a)+f(b), f(ab)=f(a)f(b).

    Перша з цих умов означає, що кільцевий гомоморфізм f в груповим гомоморфізмом адитивної групи кільця К в адитивну групу кільця . Внаслідок цього всі властивості групових гомоморфізмів справедливі і для кільцевих гомоморфізмів. Зокрема:

    1. f(o)=0;

    2.( а, К): f(-a)=-f(a)

    Аналогічно, як і випадку груп, гомоморфізм f: K , який ін’єктивним відображенням, називається мономорфізмом: гомоморфізм f: K , який є сур’єктивним відображенням, називається епіморфізмом: гомоморфізм f: K , який є бієктивним відображенням, називається ізоморфізмом.

    У зв’язку із властивостями 1. i 2. Виникає питання, чи не будуть аналогічні властивості справедливі відносно операцій множення. Виявляється, що будуть, але при деяких обмеженнях на кільця або на відображення f. Сформулюємо їх:

    3. Якщо в кільці К існує 1 i f є епіморфізмом кільця К в кільці , то вкільці = .

    Справді, внаслідок сур’єктивності відображення f:

    ( а ) ( а К):

    Тоді

    ( а ):

    ( а ):f(1)

    Звідси виходить, що елемент f (1) відіграє роль одиниці в кільці тобто f (1)= . Зауважимо, що одиничні елементи в кільцях К і є єдиними.

    4.Якщо в кільці К існує І, кільце областю цілісності з одиницею , то для всякого гомоморфізму f: K справедливо f(1)= .

    Дісно,

    ( а К)f(a)=f(a 1)=f(a)f(1)

    і з другого боку, f(a)=f(a) , звідси f(a)f(1)=f(a) або інакше

    f(a) [ f(1)-

    Оскільки в К нема дільників нуля і а можна підібрати так, щоб а є К ми включаємо тривіальний випадок: ( а ): f(a)=0), то з наступної рівності виходить, що f(1)= , відповідно, і відображення f: K

    є таким, що f(1)= Якщо існує обернений елемент для для елемента а К, то існує обернений елемент для f(a) і при цьому

    f( )= .

    Твердження випливає із рівностей:

    f(a)f( )=f(a )=f(1)= ,

    f( )f(a)= f( )=f(1)= .

    Для групового гомоморфізму вводять поняття ядрa Kerf і області значень Imf. Аналогічні поняття вводяться і для кільцевого гомоморфізму.

    Означення 2. Ядром гомоморфізму f: K називається множина Kerf всіх тих елементів f К, які відображенням f переводяться в нулевий елемент 0 кільця :

    Ker f={ }

    Областю знаень або образом гомоморфізму f: K називається множина Imf всіх тих елементів в , для яких існують такі елементи х К, що

    Im f ={ }.

    Як відомо, у випадку групового гомоморфізму f: G множини Ker f і Im f є підгрупами груп G і відповідно. Неважко перевірити, що у випадку кільцевого гомоморфізму f: K множини Kerf і Imf є підкільцем кільця К і відповідно. До цього питання ми ще повернемось в параграфі 3.

    Приклад. Розглянемо кільце усіх діагональних матриць 3-го порядку.

    і кільце усіх трьохвимірних векторів

    в якому операції задані так:


    Задамо відображення f: D таким способом: якщо

     

    Відображення f є гомоморфізмом:

    Якщо

    ,то

    А+В= f (A)= , f (B)=()

    і значить

    f( A+B)=()=( = f (A)+ f (B);

    AB=

    f (AB)=()=( = f (A) f (B);

    Очевидно, що

    Ker f =

    Im f = {a = () | }

    ІІ. Серед гомоморфізмів особлива роль належить ізоморфізмам. Якщо існує ізоморфне відображення кільця К на кільце , то кільця К та називають ізоморфними. Ізоморфні кільця мають цілком однакові алгебраїчні властивості і фактично їх можна не розрізняти. З цієї точки зору цікавим є наступне твердження.

    Теорема 1. Якщо кільце К ізоморфне множині М з двома алгебраїчними операціями – додавання та множення, то множина М теж є кільцем.

    Доведення. Нехай кільце К ізоморфне множині М, на якій означено операції додавання і множення. Нам треба довести, що множина М є кільцем. Оскільки на множині М операції вже означено, то залишається тільки показати, що ці операції задовольняють аксіоми кільця.

    Оскільки кільце К ізоморфне М, то відображення ізоморфне f: K→M. Відображення f зокрема є сур’єктивним і, значить:

    ( , , М) ( a, b, c К): = f(a), =f(b), =f(c)

    Тоді, в силу гомоморфності відображення f і справедливості аксіом кільця для операцій, означених на К, ми матимемо:

    (а′+ )+ =( (а)+ (b)) + f(c) = f (a+b) + f (c) = f ((a+b)+c);

    f (a+(b+c))=f (a)+f (b+c)=f (a)+(f (b)+ f (c))=а′+ + ;

    ) =(f (a) f (b)) f (c)=f (ab) f (c)=f ((ab)c)=f (a(bc))=f (a) f (bc)=f (a)(f (b) f (c))= );

    + = f (a)+f (b)=f (a+b)=f (b)+f (a)= +а′;

    + =f (ab)+f (ac)=f (a) f (b)+f (a) f (c)=а′b′+а′с′.

    Таким чином, операції, означені на множині М, задовольняють аксіоми 1),2), 5), і 6) означення кільця. Роль нулевого елемента в М виконує f(0):

    а′ а′,

    протилежним елементом до елемента є елемент f(-a):

    а′ .

    Отже, множина М є кільцем.

    Як бачимо, ізоморфізм переносить алгебраїчні властивості з однієї множини на другу. При допомозі ізоморфізму можна розв’язати і питання про існування обернених елементів. Цим займемося в наступному пункті.

    ІІІ. Поле дробів області цілісності. Якщо кільце К є кільцем з одиницею, то деякі елементи цього кільця мають обернені до себе. Постараємося з’ясувати, для яких елементів кільця існують обернені елементи.Справді, якщо а — дільник нуля кільця К, тобто, існує такий елемент що ab = 0, то припустивши існування елемента і домноживши останню рівність на , дістанемо:

    всупереч умові

    Отже, шукати елементи, що мають обернені, треба серед недільників нуля. Виникає питання: чи кожен елемент, що не є дільником нуля, має обернений? Відповідь одержується, коли з цього погляду розглянути кільце Z цілих чисел. В кільці Z обернені елементи мають тільки 1 і -1. Інші числа обернених елементів не мають і в той же час вони не є дільниками нуля. Отже, не всі недільники нуля мають обернені елементи. Одначе, для кільця Z цілих чисел існує більш широке кільце — поле раціональних чисел, яке містить кільце Z і в якому кожне ненулеве ціле число має обернене число. Тоді можна поставити питання: чи не має місця аналогічна ситуація у випадку довільного кільця К? Виявляється, що має і це можна обґрунтувати ввівши поняття ізоморфного вкладення кільця в кільце.

    Означення. Говорять, що кільце К ізоморфно вкладається в кільце K ′, якщо існує ізоморфне відображення кільця К на деяке підкільце K ′.

    Виявляється, що кожне кільце К можна ізоморфно вкласти в кільце K в якому всякий ненулевий елемент, що не є дільником нуля, має обернений. Обгрунтуємо зараз це твердження тільки для того випадку, коли К — область цілісності. Кільце K ′ виявиться при цьому полем. Отже, доведемо таку теорему.

    Теорема 2. Всяка область цілісності К ізоморфно вкладається в поле

    Доведення. Щоб виробити підхід до доведення даної теореми, зауважимо, що поле раціональних чисел, яке містить в собі кільце цілих чисел і в якому кожне ненулеве ціле число має обернене, одержується із кільця Z шляхом введення дробів , де m, n — цілі числа, тобто шляхом розгляду впорядкованих пар цілих чисел. Доведення теореми 2 зводиться до фактичної побудови поля . Цю побудову здійснюватимемо аналогічно, як і при побудові поля раціональних чисел, тобто шляхом розгляду множини всіх впорядкованих пар елементів з кільця К.

    I. Отже, розглянемо множину всіх впорядкованих пар (

    (a,х K, x ) елементів із кільця К. Ці пари зручно записувати у вигляді і називати дробами. Введемо в цій множині відношення рівності таким способом: дроби будемо називати рівними, , якщо aу=bх. Так введемо відношення, яке є відношенням еквівалентності на множині . Справді, відношення рівності задовольняє всім трьом умовам з означення відношення еквівалентності:

    а) , бо aх= ах / рефлективність ̸;

    б) ) ), бо з рівності

    ау = bх

    в) :( бо перемноживши рівності ау=bх і bz = су (1). Одержимо (ау)(bz)=(bх)(су), звідси скориставшись асоціативністю і комутативністю множення в кільці К та властивістю аz = cx (2).

    (це при умові, що b b=с, то в силу того, що в К немає дільників нуля, з рівності (1) випливатиме: а =0, с =0 і тоді рівність (2) очевидна).

    Відомо, що всяке відношення еквівалентності на множині визначає розбиття цієї множини на класи. Тому введене нами відношення рівності дробів в множині визначає розбиття цієї множини класи рівних між собою дробів. Кожен такий клас є сукупністю всіх рівних між собою дробів і тому він повністю означається будь-яким своїм елементом , через це будемо його позначати так: { . Різні такі класи не містять рівних між собою дробів і об’єднання всіх таких класів співпадає із множиною . Отже,

    II. Доведемо, що множина утворює поле. Для цього треба ввести в множині операції додавання і множення. Введемо їх так:

    :{

    Ці означення коректні, бо кільце К є областю цілісності і тому із нерівностей xy випливає, що x . Покажемо, що так введені операції є однозначними, тобто, що сума і добуток класів і не залежить від вибору представників класів. Інакше кажучи, що коли

    (3)

    то (4)

    Рівність (3) означає, що

    (5)

    Щоб довести рівності (4), треба довести рівності:

    а для цього треба показати справедливість рівностей:

    які в силу дистрибутивності і асоціативності рівносильні рівностям:

    Якщо врахувати, що в кільці К множення комутативне, асоціативне і дистрибутивне, то перша з останніх рівностей одержується із вірних рівностей (5) домноженням першої з них на другої — на і наступним додаванням одержаних рівностей, а друга — почленним перемноження рівностей (5). Цим справедливість рівностей (4) доведена.

    Таким чином, які б не брати дроби із класів сума і добуток цих класів залишаються незмінними.

    Приступимо до перевірки виконання аксіом поля в множині . Справедливість асоціативності, комутативності, додавання і множення та дистрибутивність множення відносно додавання в множині безпосередньо випливає із справедливості цих властивостей в кільці К. Перевіримо, наприклад, дистрибутивність множення відносно додавання:

    звідки внаслідок рівності правих частин одержуємо:

    Щоб вказати нульовий елемент в множині , зауважимо, що множина всіх дробів виду утворює клас рівних дробів, бо

    x, y K; x, y

    і з рівності

    Крім того,

    Отже, нулевим елементом в множині є клас { Протилежним елементом класу є клас

    Роль одиниці в множині К відіграє клас , який складається із усіх дробів з однаковими ненулевими чисельниками і знаменниками. Справді,

    Залишається тільки помітити, що множина всіх дробів з рівними чисельниками і знаменниками справді утворює клас рівних дробів. Цей факт є наслідком того, що завжди і завжди з рівності випливає bx = xy, тобто, b = y. Якщо клас є ненулевим, тобто, a , то оберненим до цього класу є клас , що містить дріб

    Таким чином, множина задовольняє всім аксіомам з означення поля і тому вона є полем.

    III. Покажемо нарешті, що кільце К ізоморфне підмножині поля в силу теореми 1 ця підмножина буде підкільцем. Вибір цієї підмножини показує нам ситуацію у випадку кільця Z цілих чисел ціле число а завжди дорівнює дробові , де х — довільне ненулеве ціле число. Якщо у випадку довільного кільця виявиться, що множини дробів , де а — фіксований елемент кільця К і х пробігає всю множину К \{0} є класами рівних дробів, то можна сподіватися, що поставивши у відповідність елементу клас , одержимо ізоморфне відображення кільця К на множину таких дробів.

    Множина всіх дробів виду , де а — фіксований елемент кільця К і х пробігає К \{0} утворює клас рівних дробів, бо

    і з рівності виходить, що bx = axy, тобто b = ay.

    Задамо відображення f: K таким способом:

    f(a) = { }.

    Відображення f є бієктивним відображенням кільця К на підмножину

    o = {{ }| a }:

    a)

    бо якби , то , звідсивнаслідок того, що в К немає дільників нуля, на підставі властивості випливатиме , всупереч умові.

    б) відповідно до означення відображення f

    Відображення f гомоморфне:

    Отже, відображення f є ізоморфним відображенням кільця К на підкільце o кільця (множина o є підкільцем кільця на підставі теореми 1 і того очевидного факту, що сума і добуток елементів із o знову належать o). Цим доведено, що область цілісності К ізоморфно вкладається в поле .

    В алгебрі побудована при доведенні теореми 2 поле називають полем дробів або полем часток області цілісності К.

     

    § 3. Ідеали кілець.


    1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |

    Поиск по сайту:



    Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.04 сек.)