Прогноз витрат по роках

Кошторис витрат на виробництво. Собівартість і ціна продукції

Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі витрати підприємства на її випуск і реалізацію.

Собівартість – один з найважливіших узагальнюючих показників діяльності підприємства, що відображає ефективність використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

У процесі виробництва машинобудівної продукції використовуються багато найменувань матеріалів, напівфабрикатів, що комплектують вироби; використовуються різноманітні види устаткування, оснащення, інструмента, труд різних категорій робітників. Для планування, обліку й аналізу собівартості ці витрати класифікуються в грошовій формі за такими напрямками.

Залежно від виробничого призначення витрати розділяються за економічними елементами та статтями калькуляції. Економічні елементи містять у собі витрати однорідного економічного призначення: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизацію тощо. За статтями калькуляції виконується калькуляція собівартості одиниці продукції та складається кошторис витрат на виробництво продукції.

За способом включення витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням конкретних видів виробів, розраховуються на собівартість одиниці продукції на підставі норм і даних прямого обліку, їх можна безпосередньо (прямо) розрахувати на одиницю продукції (матеріали, заробітна плата робітника тощо). Непрямі – одночасно пов'язані з декількома технологічними процесами або роботою цеху, підприємства в цілому ("Витрати на утримання й експлуатацію устаткування", "Цехові витрати", "Загальнозаводські витрати", "Невиробничі витрати"). Ці витрати не можна (або недоцільно) розрахувати безпосередньо (прямо) на один виріб. Їх визначають непрямим шляхом у відсотковому відношенні. Наприклад, "Витрати на утримання й експлуатацію" та "Цехові витрати" від основної заробітної плати виробничих робітників.

За впливом обсягу виробництва витрати класифікуються на змінні й умовно-постійні. Змінні – витрати, що перебувають у прямій залежності від обсягу виробництва (основні матеріали, заробітна плата основних робітників, паливо й енергія на технологічні потреби). Умовно-постійні – залишаються незмінними або змінюються незначно при зміні обсягу виробництва (зарплата цехового й адміністративно-управлінського персоналу, витрати на штучне освітлення, опалення будинку тощо).

За однорідністю складу витрати класифікуються на прості та комплексні. Прості – це витрати на один економічний елемент (матеріали, зарплата, паливо й енергія на технологічні цілі тощо). Комплексні – містять кілька економічних елементів ("Витрати на утримання й експлуатацію устаткування", "Цехові витрати" тощо).

Кошторис витрат на виробництво. При розробці плану за собівартістю продукції розраховується річний кошторис витрат на виробництво та калькулюється собівартість виробів або комплекту робіт.

Кошторис витрат на виробництво продукції цеху (заводу) на річну програму складається: за калькуляційними статтями витрат і за економічними елементами [7].

Перелік основних статей витрат, за якими розраховується кошторис витрат на виробництво продукції в калькуляційному розрізі, подано у табл. 4.17.

Таблиця 4.17

Кошторис витрат на виробництво за статтями калькуляції

Примітка. Крім перерахованих витрат можуть бути й інші: обов'язкове страхування майна, утримання доріг, оренда землі, відрахування у фонд сприяння конверсії, за вислугу років, відрахування в інноваційний фонд тощо.

Зміст і розрахунок статей.

1. Основні матеріали – це матеріальні ресурси, що потребують витрат живої праці для перетворення їх в готові деталі, що застосовуються для випуску готової продукції:

’ (4.15)

де – норма витрат матеріалу на одну деталь (виріб), кг;

– вартість одного кілограма матеріалу, грн;

– річна програма випуску деталей, шт.

2. Куповані комплектуючі вироби та напівфабрикати:

а) комплектуючі вироби – кінцева продукція, що одержується від кооперації з іншими підприємствами і використовується іншим підприємством-споживачем на складальній стадії виробничого процесу;

б) напівфабрикати – предмети праці, що пройшли попередню обробку, але потребують додаткових витрат живої праці на даному підприємстві для перетворення в готові деталі.

Ця стаття визначається, як і перша, а на комплектуючі вироби встановлюється договірна ціна.

3. Поворотні відходи – це різниця між нормою витрати матеріалу на деталь і масою готової деталі. Вартість поворотних витрат визначається таким способом:

’ (4.16)

де – вартість поворотних відходів на річну програму, грн;

– маса готової деталі, кг;

– вартість одного кілограма поворотних відходів, грн.

Вартість поворотних відходів приймається зі знаком мінус.

4. Основна заробітна плата виробничих робітників обчислюється за формулою

’ (4.17)

де – річна основна заробітна плата виробничих робітників, грн;

– погодинна ставка відповідного розряду;

– сумарна трудомісткість виготовлення деталі, рік/шт.

5. Додаткова заробітна плата виробничих робітників приймається у відсотках від основної заробітної плати виробничих робітників (ст. 4).

6. Відрахування на соціальні заходи приймаються у відсотках від повної заробітної плати (основна плюс додаткова) виробничих робітників (ст. 4 плюс ст. 5).

7. Витрати на утримання й експлуатацію устаткування. Це витрати на заробітну плату допоміжним робітником, зайнятим обслуговуванням і ремонтом устаткування (наладники, ремонтники, слюсарі з обслуговування устаткування тощо), на мастильні й обтиральні матеріали, амортизацію устаткування тощо.

Ці витрати визначаються у відсотковому відношенні від основної зарплати виробничих робітників (ст. 4).

8. Цехові витрати. Це витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу цеху, відрахування на ремонт будинку цеху, інвентаря, амортизацію будинків, на заходи щодо охорони праці тощо.

Ці витрати визначаються у відсотках від основної заробітної плати виробничих робітників (ст. 4).

9. Відшкодування зношування інструментів і пристосувань цільового призначення – це витрати на штампи, шаблони, складальні пристосування, прес-форми (списуються протягом двох років). При укрупнених розрахунках величину цієї статті можна приймати у відсотках від суми матеріальних витрат і основної заробітної плати виробничих робітників або тільки від основної зарплати.

10. Витрати на освоєння нових видів виробів:

а) підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їхнього освоєння, а також на підготовку й освоєння випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва;

б) витрати, пов'язані з освоєнням нових виробництв, цехів і агрегатів з пробним випуском передбаченої проектом продукції, налагодженням устаткування.

При укрупнених розрахунках величину цієї статті можна приймати у відсотках від суми матеріальних витрат і основної заробітної плати виробничих робітників.

Цеховий кошторис витрат на виробництво – це сума попередніх десяти статей (при цьому стаття "Поворотні відходи" береться зі знаком мінус).

11. Загальнозаводські витрати. Це витрати на утримання будинків, споруд та інвентаря загальнозаводського призначення, на заробітну плату персоналу заводу, оплату консультаційних і аудиторських послуг, пов'язаних з виробництвом, тощо.

Ці витрати визначаються у відсотках від основної заробітної плати виробничих робітників.

Заводський (виробничий) кошторис витрат на виробництво – це сума цехових витрат на виробництво та загальнозаводських витрат.

12. Невиробничі витрати – це витрати на збут продукції (утримання складів, транспортування продукції по території підприємства, витрати на рекламу та ін.). Вони визначаються у відсотках від виробничого кошторису витрат на виробництво.

Повний кошторис витрат на виробництво – це сума заводського кошторису витрат на виробництво та невиробничих витрат [7].

При складанні кошторису витрат на виробництво за економічними елементами всі витрати групуються таким чином (табл. 4.18).

Таблиця 4.18

Кошторис витрат на виробництво за економічними елементами

Кошторис витрат на виробництво за статтями калькуляції дорівнює кошторису витрат на виробництво за економічними елементами. Це ті самі витрати. Складання кошторису витрат на виробництво за економічними елементами необхідне для зв'язку кошторисів цехів з кошторисом заводу, а кошторису заводу – з місцевим і державним бюджетами.

Калькуляція відпускної ціни. Перелік основних статей витрат, за якими складається калькуляція відпускної ціни одного виробу, наведено у табл. 4.19.

Таблиця 4.19

Поиск по сайту: