Категорія роду іменників у ділових паперах

Визначаючи рід іменників у назвах професій, посад, звань, необхідно дотримуватись таких правил правила:

1. Офіційними, основними назвами посад, професій і звань є іменники чоловічого роду: директор, дипломат, ректор, міністр, нотаріус, прокурор.

2. Значна частина слів може утворювати паралельні форми чоловічого і жіночого роду: журналіст – журналістка, студент – студентка, аспірант – аспірантка, лікар – лікарка, лаборант – лаборантка, поет – поетеса.

Деякі форми слів (ж. р.) із суфіксами –к(а), -ш(а), -их(а) не відповідають нормам літературної мови: керівничка, фізичка, професорша, дикторша. Ці іменники використовуються у розмовно-просторічному мовленні. Обмежене вживання цих слів зумовлене також тим, що ці форми означають посаду жінки і найменування дружини за чоловіком. Все це створює двозначність, що не допускається в діловому стилі.

3. Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назвах посад, звань: головний бухгалтер, віце-прем’єр, старший викладач тощо.

4. Текст набуває офіційного характеру, якщо слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду і в тих випадках, коли мова йде про жінок: Головний лікар дозволив…; Змінний черговий інженер завершив роботу…

Проте, якщо у документі зазначено прізвище жінки, яка займає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жіночого роду, наприклад: Головний бухгалтер Кравченко Галина Іванівна дозволила видачу грошей; Директор Іванова В.П. оголосила подяку…

Але висловлювання типу «наша директор сказала», «наш головний бухгалтер дозволила» не відповідають нормам літературної мови.

5. Вживання найменувань жіночого роду виправдано в тих випадках, для яких вказівка на стать є бажаною, але не може бути виражена іншими засобами. Наприклад: Успіхи українських гімнасток є закономірними.

6. Форми жіночого роду можуть використовуватись у випадках, коли назви посад, професій стосуються переважно жінок, або чоловічі відповідники мають інші позначення: домогосподарка, манікюрниця, доярка, балерина, закріпилася пара медсестра - медбрат.

Рід невідмінюваних іменників визначається за такими правилами:

1. До жіночого роду належать іменники зі значенням особи жіночої статі (міс, леді, фрау), до чоловічогороду належать іменники зі значенням особи чоловічої статі (аташе, портьє, месьє, сер).

2. Родова приналежність деяких осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це стосується іменників спільного роду: мій протеже – моя протеже, мій візаві – моя візаві.

3. Невідмінювані назви істот – належать до чоловічого роду: какаду, поні, кенгуру, але цеце (муха); івасі, путасу (риба); ківі (пташка) – ж. р. Слід уточнити, що стать тварини впливає на зміну роду синтаксично пов’язаних з ними дієслів: Шимпанзе годувала своє маля.

4. Невідмінювані назви неістот – належать до середнього роду: кашне, депо, таксі, кіно, морзе, табло, манто, фойє, канапе, але авеню (вулиця), салямі (ковбаса), кольрабі (капуста), б е ре (сорт груші) – ж. р.

5. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям: Батумі (місто), Марокко (країна), Гаїті (острів, держава).

6. Рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд визначається за родовим поняттям: “Верже” повідомила (газета), “Темпо” опублікував (журнал).

7. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова: АЗС (станція), ВАТ (товариство), ПДВ (податок).

Поиск по сайту: