|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Методичні поради. Аналізуючи перше питання, слід зазначити, що дієслово – самостійна частина мови, що означає дію, стан істоти чи предметаАналізуючи перше питання, слід зазначити, що дієслово – самостійна частина мови, що означає дію, стан істоти чи предмета, відповідає на питання що робити? що зробити? Необхідно зазначити, що у документах використовуються тільки книжні дієслова та їх форми (домінувати, активізувати); вказати на перевагу дієслів теперішнього часу із значенням позачасовості (фірма пропонує); звернути увагу на форми наказового способу, зокрема на перевагу простих (проголосуймо, виконаймо) таскладених (давайте проголосуєм,давайте виконаєм) форм дієслів першої особи множини; наголосити на перевазі інфінітивного закінчення – ти (врахувати, вимагати); акцентувати увагу на тому, що дієслова недоконаного виду у ділових паперах, як правило, позначаються складеними (аналітичними) формами: буде розпочинатися (замість розпочинатиметься), а дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: виконаємо, сплатимо; вказати на стилістичну відмінність форм дієслів із суфіксами -ува- (-юва-) і -а- (-я-) (витискувати і витискати, витягувати і витягати) та чергування постфіксів –ся, -сь. Розглядаючи друге питання, необхідно зазначити, що дієприкметник – дієслівна форма, що називає ознаку предмета, зумовлену дією самого предмета (активні дієприкметники) або ознаку, зумовлену дією іншого предмета (пасивні дієприкметники). Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються (від незначної кількості дієслів) за допомогою суфіксів -учий (-ючий), -ачий (ячий): виконуючий, мобілізуючий, правлячий. Активні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфікса -л-: посивілий, потерпілий, застарілий. Пасивні дієприкметники у сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу, що утворюється за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -ан-, -т-: записаний, завершений, написаний. При потребі перекладу російських дієприкметників українською мовою можемо використати: іменники або описові звороти (исполняющий обязанности – виконавець обов’язків, движущийся – який (що) рухається); прикметники (текущий счет – поточний рахунок); пасивними дієприкметниками (догрузившийся – довантажений); дієприкметниками з іншими суфіксами (поседевший – посивілий). Висвітлюючи третє питання, потрібно зазначити, що дієприслівник – це незмінна дієслівна форма, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово (присудок). Дієприслівники теперішнього часу утворюються за допомогою суфіксів –учи (-ючи), - ачи (-ячи): пишучи, виконуючи, відповідаючи. Дієприслівники минулого часу утворюються за допомогою суфіксів –ши і –вши: віддавши, заплативши. У четвертому питанні необхідно зазначити, що прислівник – це самостійна частина мови, яка виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ступінь або міру вияву іншої ознаки і доповнює значення дієслова, виражаючи різні обставини, за яких відбувається дія. За значенням прислівники поділяються на два розряди: означальні і обставинні. Означальні прислівники утворюють форми вищого і найвищого ступенів порівняння, наприклад: легко – легше – найлегше; вдало – менш вдало; гарно – краще. Прислівники пишуться разом (занадто, подекуди, убік, допізна, вчетверо), окремо (в міру, до сьогодні, по суті, як слід), через дефіс (по-іншому, будь-коли, як-небудь, ось-ось). Готуючись до п’ятого питання, слід пам’ятати, що наказ – розпорядчий документ, який видається керівником установи і стосується організаційних та кадрових питань; розпорядження – документ, що видається керівником з метою організації виконання наказів, інструкцій, а також вирішення оперативних питань. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |