Особливості використання прикметників у професійному мовленні

Використовуючи прикметники у професійному мовленні, слід пам’ятати:

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: гарантійний, організаційний, регіональний, еквівалентний. Необхідно уникати прикметників із розмовної, емоційної лексики, стягнених та усічених форм, суфіксів збільшеності: роботящий – працьовитий, багатющий – дуже багатий, молодії – молоді, величезний – великий.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.: надто великий, менш вдалий. Характерно, що суплетивна форма синтетичного способу творення найвищого ступеня порівняння не набуває розмовного забарвлення, сприймається як книжна і є нормою офіційно-ділового стилю. Наприклад: великий – більший, найбільший; гарний – кращий, найкращий.

3. Порушенням норм є поєднання обох форм ступенювання: більш точніший (треба: точніший або більш точний), більш прийнятніший (треба: більш прийнятний або найприйнятніший).

4. Елементом просторіччя є поєднання слова самий з прикметниковими формами для вираження найвищого ступеня: самий близький, самий небезпечний, самий кращий, самий високий (треба: найближчий, найкращий, найнебезпечніший, найвищий).

5. У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення –ому: на старім (правильно старому) обладнанні, на банківськім (банківському) рахунку, на попереднім (попередньому) засіданні, на нижнім (нижньому) ярусі.

6. У документах не використовуються присвійні прикметники, вони замінюються іменниками: директорові розпорядження – розпорядження директора; президентів підпис – підпис президента.

Нормативним є вживання присвійних прикметників у термінологічних словосполученнях та крилатих висловах: адамове яблуко, рентгенівський апарат, езопівська мова, сізіфова праця.

7. Не вживаються у документах прикметники, що походять від географічних назв: запорізькі депутати – депутати м. Запоріжжя,. Перший варіант має відтінок розмовності. Але усталеним є вживання таких прикметників, якщо вони входять у склад адміністративно-територіальних або географічних назв: Запорізька область, Бердянський район.

8. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполученні з числівниками два, три, чотири та прикметник останній з усіма числівниками, узгоджуються у Н. та З. відмінках множини й мають переважно у документах закінчення –і, а не –их: два нестандартні вироби, три оригінальні розробки, за останні сімдесят років, чотири великі контейнери.

Поиск по сайту: