Неоколоніальні тенденції в сучасному світі

Сучасний світовий “інформаційний порядок” відіграє надзвичайно важливу роль у життєдіяльності всього людського суспільства. Під словом “порядок” я маю на увазі механізм інформування всього людського суспільства про те, що відбувається в сучасному світі, переваги, використані у визначенні рангу деяких подій, применшення інших подій, систему кваліфікації й оцінки поданої інформації, функціонування ідеологічних доктрин, напрямів мислення, моральних принципів, що впливають на розвиток, кваліфікацію й інтерпретацію подій, зображених у рамках так званого інформаційного порядку. Таке розуміння світового інформаційного порядку відіграє надзвичайно важливу роль, хоча і є менш помітним, ніж домінуючий над ним і пригнічуючий своїм значенням “економічний порядок”. Відмітимо, що інформаційний порядок значною мірою антиципує економічні, суспільно-політичні і культурно-освітні процеси — одні підтримує і прискорює, інші стримує й обмежує їхнє значення. Значення інформаційного порядку наприкінці XX ст. і особливо на початку XXI ст. не зменшується, а зростає, що пояснюється ефектом перетворення сучасної економіки на економіку, яка базується на знанні й інформації при зростаючій ролі кваліфікованої людської праці, заповзятливості, а особливо інноваторства і творчості. Однак інформаційний порядок не розвивається таким чином, що людське суспільство, яке має все більший доступ не тільки до телебачення, радіо, газет і журналів, але й до Інтернету, краще інформоване, а, на жаль, і дезінформоване з певною метою, і навіть маніпу- льоване. Така ситуація — наслідок тенденцій розвитку сучасного світу, у рамках якої багаті стають ще багатшими, а бідні — ще біднішими. Багаті не зацікавлені в тому, щоб зростаюче коло бідних усвідомлювало причини своєї бідності, краще розуміло світ, а навпаки — щоб бідні покірно мирилися зі своєю бідністю і сприймали її як неминуче явище, у якому винні вони самі. Так, після розвалу Радянського Союзу, де більшість найбагатших сучасного світу втратили всі моральні гальма в максимальній експлуатації бідних і най- бідніших і перестали боятися більшовизму, зростає маніпуляція інформацією і знаннями, а процес дезінформації в так званому інформаційному порядку досягає неймовірних розмірів.

На практиці у згаданому інформаційному порядку рішуче домінують Сполучені Штати Америки і деякі інші найрозвиненіші країни сучасного світу. Досить сказати, що 70 % інформації про події, як свідчать фахівці, незалежно від того, де ці події відбуваються, направляється у великі американські інформаційні центри, і тільки звідти попадає в телевізійні новини, газети й інші носії щоденної інформації. Ясно, що в згаданих американських або інших інформаційних центрах інформація відповідно відбирається, визначається її місце в ієрархії і надається словесний акцент відповідно до інтересів тих суспільних сил, що володіють згаданими інформаційними центрами і є інтегральною частиною найбагатшого у світі класу людей, що зосереджується в розвинених країнах світу. Природно, що в згаданих інформаційних центрах інформація не фальсифікується, але нею маніпулюють за допомогою відповідної ієрархії і словесного оформлення, що не дає підстави для звинувачення редакторів у фальсифікації, але редакторська обробка інформації є причиною того, що одна інформація викликає позитивний відгук міжнародної громадськості, інша. — нейтральний, а третя — негативний. У результаті маніпуляцій нерідко дуже важлива для усього світу інформація залишається за межами суспільної свідомості сукупного суспільства, інша шляхом наполегливих дій перебуває в центрі зацікавленості і навіть схвалення цього суспільства. Якщо хтось хоче знайти яскравий приклад з цієї сфери, нехай поставить запитання хоча б студентам німецьких, польських або українських навчальних закладів, який ефект мала китайська економічна реформа і відкриття перед усім світом її 20-літньої реалізації Китайською Народною Республікою. Скільки, наприклад, наших студентів знає, що якщо темп економічного розвитку Китайської Народної Республіки утримається протягом найближчих десяти років, то в глобальному вимірі китайський і північноамериканський вітчизняний продукт брутто буде приблизно однакового розміру, хоча, безперечно, це буде стосуватися країн із зовсім іншим потенціалом у плані населення з усіма наслідками, що з цього випливають.

Сучасний світовий інформаційний порядок завдяки відповідному відбору інформації не тільки експонує корисну інформацію для вузького кола найбагатшої еліти світу і знецінює невигідну для нього інформацію, але й поширює безпосередньо і побічно знання і доктрини, що явно не викладаються інформаційними агентствами в університетському сенсі, а з’являються при певному відборі інформації, побудованої так, щоб віддавалася перевага даним доктринам, щоб не проголошувати прямо визначену ідеологію. Я хотів би продемонструвати це явище на кількох прикладах, характерних для функціонування сучасного інформаційного порядку.

Одна з найважливіших доктрин або навіть ідеологій сучасних центрів, на яких ґрунтується існуючий інформаційний порядок, що є інформаційною системою сучасного світу, — ідея вільної торгівлі. Це не нова ідея. Нещодавно, коли Гонконг повертали китайській землі після столітньої британської окупації, з небажанням пригадувалися обставини, за яких він був відірваний від батьківщини. А був він відірваний у результаті англо-китайської війни, під час якої англійські колонізатори атакували сучасний Китай за те, що він не дотримувався головного принципу вільної торгівлі. Тим більше не йдеться сьогодні про те, що це порушення принципу вільної торгівлі полягало в тому, що тодішні правителі Китаю забороняли британським торговцям ввозити на територію Китаю опіум. Тому ця китайсько-британська війна часто називається в літературі опіумною війною. Принцип вільної торгівлі був основою функціонування цілої колоніальної системи, у рамках якої колоніальні метрополії вільно ввозили на територію колоній свої промислові товари і вільно вивозили з колоній сировину. І хоч з часів функціонування колоніальної системи і її розпаду в XX ст. пройшло багато часу, знову оживає ідея однобічної вільної торгівлі як важливого фактора динамічного розвитку і глобалізації економіки сучасного світу. Нині, звичайно, ніхто не буде використовувати і зловживати принципами вільної торгівлі для “фарширування” світу наркотиками, але найбагатші країни сучасності односторонньо борються за повну свободу експорту, їхні товарні надлишки в бідних і навіть середньо розвинених країнах. Після розвалу Радянського Союзу така тенденція не слабшає, а посилюється. Дуже часто експортовані товари даються як дотація цивілізованими метрополіями сучасного світу і знищують вітчизняне виробництво в бідних і навіть середньо розвинених країнах. До того ж у згадані країни експортують не тільки дотаційні продукти своєї промисловості і сільського господарства, але й безробіття, яке в них завдяки цьому має дуже низький відсоток, а в бідних і середньо розвинених державах — високий. Якщо добре придивитися, то можна легко переконатися в тому, що колоніалізм помер, але неоколоніалізм відроджується і динамічно розвивається. Йому прокладає шлях “інформаційний порядок”, який, по суті, є порядком, що віддає перевагу новій неоколоніальній структурі глобального світу.

Інший приклад доктрин, що інспірують нові явища, — доктрина, яка проголошує ідентифікацію зі своїм національним співтовариством, раціональний і емоційний зв’язок з рідною землею і національною громадою, що проживає на ній, готовність поєднувати свої індивідуальні інтереси з інтересами національної громади, це зразок розвитку історично важливого, але, напевно, справедливо відмираючого явища. Ці національні ідентифікації, відкритість перед потребами національної громади, турбота про інтереси народу, пошук задоволення в служінні своєму народові подаються послідовниками цієї доктрини як вмираюче явище, що заслуговує співчуття за принципом традиційної сентиментальності, але яке не відповідає потребам сучасних людей XXI ст. Бажане зображення особистості людини — це людина, що підноситься над народними ототожненнями, що укоренилося в глобальному людському співтоваристві, яке шукає задоволення в успіхах у глобальному світі. Безперечно, рідко така орієнтація на презирливе трактування власної національної провінції і культу усього, що стоїть над національним, набуває вигляду явної заяви, але крупинки такої доктрини і такої орієнтації ми зустрічаємо щодня в телевізійних програмах, газетах, особливо кольорових журналах і навіть у наукових або псевдонаукових роботах. Проголошення такої доктрини часто набуває дуже конкретної величини. Вона полягає у виділенні у правлячій еліті бідних і навіть середньо розвинених країн еліти, втягнутої в роботу великих міжнародних корпорацій, організацій і установ, що працюють на території національного співтовариства цієї еліти. Згадані частини еліти певної країни в результаті прийняття теорії відживання значення національних громад охоче вступають у діяльність на благо метрополій сучасного світу і вступають у протидію з інтересами своєї національної громади. У колоніальному минулому світу вже виступала така еліта, що переважно служила колоніальним метрополіям, чим шкодила, своєму народові. Таких людей називають компрадорами. Це були чиновники, які вислужувалися перед колоніальними правителями, перекладачі, експерти, що полегшували їм колоніальну діяльність. Також це були бізнесмени, які займалися своєю підприємницькою діяльністю з благословення і на благо колонізаторів. Сьогодні можна сказати, що в багатьох бідних і середньо розвинених країнах відбувається відродження згаданих компрадорів. Цього разу вони служать не визначеній метрополії сучасного світу, а великим корпораціям. їхня характерна риса — це, наприклад, те, що вони можуть забезпечити можливість супермаркетам не платити податки на користь держави, на території якої працюють, і роблять це так, що збір податків з них стає неможливим. Усі свої знання, уміння, спритність вони направляють на таку діяльність. Якби їх запитати, чи не відчувають вони докори сумління, будучи поляками, українцями, росіянами або індонезійцями, від того, що все більше шкоди заподіюють своєму народові, вони, напевно, і не зрозуміють сенсу наших претензій. Адже вони добре, правильно працюють, надійні і лояльні стосовно своїх роботодавців. А коли ми в них запитаємо, як їхня діяльність відбивається на інтересах національного співтовариства, вони подивляться на нас з подивом і запитають, що таке це Ваше національне співтовариство? На їхню думку, національні співтовариства сьогодні — це тільки скансен, перед яким потрібно зняти капелюх, але щоб інтереси скансена визначали життєву позицію й орієнтири — це для них перебільшення. Також варто констатувати той факт, що теорії про застарілість національних громад є експортованими ідеями. На території метрополії сучасного світу продовжуються дії в напрямі інтеграції своїх національних співтовариств. Це можна сприймати як повчальний досвід сучасного світу.

І ще один приклад. Ми б даремно шукали навіть посередніх проявів проголошеної доктрини, у рамках якої хтось затверджував би перевагу американської культури над ін- шими сучасними культурами. Однак у практиці інформаційної діяльності можна спостерігати тенденції до високої оцінки різних культур, що існують у сучасному глобальному світі із значущою перевагою американської цивілізації і культури. Так, американська культура звеличується як краща і вища, приміром, ніж німецька або слов’янська. На підставі такого принципу починається вторгнення американської культури на території, що географічно значно віддалені від Сполучених Штатів Америки. Домінування в сучасному світі американських фільмів, американської музики, американських засобів масової інформації, проникнення американської культури на території різних країн і витіснення національних і регіональних культур на другий план є прикладом того, як слідом за економічним домінуванням з’являються спроби світового культурного домінування і відповідно впроваджуються зразки розвитку, життєвої філософії і цінностей, пов’язаних із усім цим.

А згадана американська культура, безсумнівною чеснотою якої є вихваляння і натхнення чіткості в роботі, наполегливості, заповзятливості, здатності виходити зі складних ситуацій, слабкість карає наслідками. Це не випадково, що в англійській мові, і в її американській версії, є слово “світогляд”. Це вираження слабості сучасної англосаксонської, зокрема американської, культури, у якій загальна рефлексія про суть світу, місце людини в ньому, його життєвих цілей і ієрархій цінностей залишається позаду порівняно з досягненнями німецької або слов’янської культури. Однобічне вторгнення нібито вищої американської культури в інші культури здається в цій ситуації одним з найважливіших факторів, що інспірують кризу людського суспільства, що настає в результаті применшення рефлексій світоглядних одиниць і людської колективності і применшення цінностей, що у Європі називають трансцендентальними, або, якщо хочете, надтим- часовими. Це вторгнення призвело також до ситуації, у якій вже не тільки в Північній Америці, але й в інших країнах світу дійшли висновку, що далі так жити не можна, що висунуті на перший план переваги чіткості в роботі не можуть замінити глибокого укорінення людини у світогляді і позачасових цінностях і загрожують глибокою кризою людського роду сучасного світу. І тому мені здається, що інформаційний порядок, що підштовхує людство у напрямі американізації світової культури, загрожує незлічимими наслідками в долі сучасної людини. З цього випливає потреба більш послідовного заміщення спроб підпорядкування численних світових культур однією досить однобічною фактичною американською культурою не тільки декларованою багатокуль- турністю.

На практиці це означає, що люди глобального світу повинні формуватися у справжні особистості, використовуючи при цьому в першу чергу відроджені національні культури, що постійно збагачуються цінними якостями і пропозиціями інших культур, не виключаючи американську. Важливим натхненником у цьому процесі, для прикладу, може послужити ще не оцінена в європейських культурних колах і китайській культурі, що має древні традиції, зокрема китайська філософія. Також мені здається, що ми повинні подбати про те, щоб достоїнства слов’янських культур не тільки не були закриті впливами інших культур, але й мали шанси на розквіт і можливість робити все більший внесок у світову культуру. Слов’янські культури мають достоїнства, що здатні надихати, але вони поки недооцінені у світі.

Глобалізація неминуча. Неможливо ображатися на глобалізацію або боротися з нею. Але глобалізація може бути різною. У сучасних глобалізаційних процесах ми спостерігаємо виразний неоколоніальний плин. Сучасний світовий інформаційний порядок часто прикриває його неоколоніальні прояви. Прикриває також форму доктрин, що популяризуються в рамках світового інформаційного порядку і додають глобалізації неоколоніального вигляду.

Глобалізація в її неоколоніальному вигляді знецінює не тільки національні громади, але й національні, навіть регіональні, культури. Тому, підтримуючи інтеграційні процеси в Європі і світі, слід боротися з глобалізацією, що служить розвиткові сучасного неоколоніалізму. Також слід боротися для того, щоб світовий інформаційний порядок замінити справжнім порядком. Суть такого справжнього порядку полягає в тому, щоб засоби масової інформації й інші носії інформації перестали бути домінуючим інструментом маніпуляції меншості над більшістю, багатих над бідними. Вони повинні служити розумінню мільярдами людей справжньої суті сучасного світу, його альтернатив розвитку, їхніх достоїнств і недоліків, робити усе для того, щоб мільярди людей були не тільки особами, але й особистостями. Я знаю, що це важко, але і надзвичайно важливо — думати про долю всіх і кожного.

Поиск по сайту: