Характеристика поняттєво-термінологічного апарату інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття державно-управлінських рішень

Інформаційно-аналітичне забезпечення є важливою функцією у державно-управлінській діяльності. За відсутності необхідної інформації складно приймати об’єктивні та своєчасні державно-управлінські рішення. У зв'язку з цим, робота державних органів повинна забезпечуватися своєчасною інформаційно-аналітичною підтримкою. Термінологічний аспект відіграє важливу роль у будь-якому дослідженні, тож спробуємо дослідити визначення терміну «інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття державно-управлінських рішень» та його окремих складових.

Поняття «інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття державно-управлінських рішень» не унормоване у нормативно-правових актах, отже при його визначенні необхідно брати до уваги особливість предметної галузі, для якої здійснюється таке забезпечення, на основі аналізу і синтезу основних системоутворюючих понять, на які воно спирається – «інформаційно-аналітичне забезпечення», «державне управління» та «управлінське рішення».

Пугач А. вдало зазначив, що термін «інформаційно-аналітичне забезпечення» становлять два взаємопов’язані елементи, а саме, інформаційний та аналітичний [65]. Розглянемо детальніше кожний із них.

Словник іншомовних слів [70] та Економічна енциклопедія [11] визначають прикметник «інформаційний» як довідковий, той, що стосується інформації.

В той же час Економічна енциклопедія [11] трактує інформаційне забезпечення як наявність інформації, необхідної для управління економічними процесами, що міститься у базах даних інформаційних систем.

Міждержавний стандарт ГОСТ 7.0-99 «Інформаційно-бібліографічна діяльність. Бібліографія» [12] подає таке визначення: інформаційне забезпечення – це сукупність інформаційних ресурсів та послуг, які надають для вирішення управлінських та науково-технічних завдань відповідно до етапів їх виконання.

Терещенко Д., підсумовуючи праці Балабанової А., Алачевої Т., Година В., Сухерєвої Л. та Петренка С. вказує на трояке розуміння поняття «інформаційне забезпечення»:

― інформаційне забезпечення як сукупність дій з надання необхідної для управлінської діяльності інформації в зазначене місце на основі певних процедур із заданою періодичністю;

― інформаційне забезпечення як заходи зі створення інформаційного середовище управління;

― інформаційне забезпечення як інформаційне обслуговування управління [74].

Тлумачний словник з основ інформаційної діяльності визначає інформаційне забезпечення як комплекс методів і засобів документаційного, фактографічного і концептографічного обслуговування, використовуваних для задоволення інформаційних потреб у конкретній науково-технічній ситуації або у вирішенні управлінських завдань [29, с. 29].

Гаман Т. зазначає, що інформаційна діяльність органів державного управління є складовою системи та процесу управління, передбачає сукупність інформаційних процесів пошуку, збору, створення, систематизації, аналітичної обробки, використання, поширення, зберігання та захисту інформації на основі новітніх інформаційних технологій з метою реалізації державної інформаційної політики та соціально-економічного розвитку країни, налагодження ефективного механізму управління соціальними та економічними процесами, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в реалізації свого права на інформацію [1, с. 12].

Наступним елементом інформаційно-аналітичного забезпечення є його аналітична складова. Згідно із Сурміним Ю. термін «аналітика» звичайно включає два змісти. Під аналітикою розуміють, насамперед, галузь діяльності, що стрімко розвивається і базується на одержанні інформації за допомогою аналітичних методів для потреб практичної діяльності. Бачимо, що в цьому аспекті аналітика виступає як діяльність із виробництва знання про процес і в процесі вироблення, прийняття та реалізації державно-управлінських рішень [72].

Інший аспект трактування аналітики – це ототожнення її із прикладною державно-управлінською дисципліною, що використовує множинні методи дослідження й аргументації з метою розробки принципів і методів підготовки, прийняття і здійснення державно-управлінських рішень у проблемних ситуаціях, що є суспільно значущими [72].

За Курносовим Ю. і Конотоповим П. аналітика – це дисципліна, що поєднує три найважливіші компоненти: методологію інформаційно-аналітичної роботи, організаційне забезпечення цього процесу й технолого-методологічне забезпечення розроблення та створення інструментальних засобів для її ведення. На основі цього надається таке її визначення: «Аналітика – це цілісна сукупність принципів методологічного, організаційного й технологічного забезпечення індивідуальної й колективної розумової діяльності, що дає змогу ефективно опрацьовувати інформацію з метою вдосконалювання якості наявних і придбання нових знань, а також підготовки інформаційної бази для прийняття оптимальних управлінських рішень» [22, с. 28].

Отож, об’єднавши подані вище підходи, можемо сформулювати визначення аналітичної діяльності як способу одержання знання про практичні проблеми, з якими стикається державне управління, і шляхи їх вирішення за допомогою застосування аналітичних методів.

У своїй статті Терещенко С. до аналітичної діяльності відносить ті процедури та процеси інтелектуальної діяльності, які мають ознаки творчості, що породжують нову інформацію, виявляють нові проблеми або їх аспекти, пропонують нетрадиційні способи їх вирішення.

Значна частина науковців поєднує терміни «інформаційна діяльність» та «аналітична діяльність» шляхом застосування єдиного терміну «інформаційно-аналітична діяльність». Так, інформаційно-аналітична діяльність у державному управлінні, за Матвієнко О., – це сукупність дій та заходів на основі методів та засобів для збирання, накопичення, обробки та аналізу даних на основі інформаційних технологій з метою обґрунтування прийняття рішень для здійснення організуючого впливу на ті сфери суспільного життя, що вимагають регулювання через систе6му органів державної влади шляхом використання повноважень державної влади [29, с. 45].

Телешун С. та Баронін А. подають визначення інформаційно-аналітичної діяльності як особливого напряму інформаційної діяльності, пов'язаного з виявленням, опрацюванням, збереженням та поширенням інформації переважно у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності. Проте, для управлінської сфери важливим є не стільки своєчасне ознайомлення з первинною інформацією, скільки випереджувальне виявлення проблемних ситуацій і прогноз розвитку подій. Саме необхідність передбачення, виявлення та прогноз тенденцій розвитку ситуації обумовлює застосування різних аналітичних методик опрацювання інформації. З’ясування можливих шляхів розвитку ситуації потребує не тільки узагальнення виявленої інформації, а також її оцінки, тож наявність в інформаційно-аналітичних дослідженнях «нового знання» робить їх надійним підґрунтям для прийняття управлінських рішень [73, с. 38 – 40].

Необхідність інформаційно-аналітичних досліджень, як зазначає Пугач А., обумовлена не тільки наявністю інформаційних бар'єрів, які перешкоджають одержанню потрібної інформації, а й дефіцитом часу в діяльності споживача інформації. Дефіцит часу суб'єктів управління як споживача інформації потребує перекладання на спеціальну інформаційну службу завдань постійного слідкування за інформацією щодо визначених інформаційних потреб, витягу необхідних інформативних фрагментів з усього масиву інформації, аналітико-синтетичного перетворення вихідної інформації у відповідності до потреб суб’єкта управління. Виконання цих завдань потребує створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення споживачів інформації, в якій вони виступатимуть визначальним чинником під час підготовки інформаційно-аналітичних документів [65].

Отже, бачимо, що термін «інформаційно-аналітичне забезпечення» є синтезом інформаційної та аналітичної складових. Тобто, інформаційна складова інформаційно-аналітичного забезпечення являє собою відносно самостійну діяльність спеціально підготовлених фахівців, зайнятих пошуком, відбором, обробкою, накопиченням, узагальненням і збереженням інформаційних одиниць. Інформаційна діяльність є першим етапом процесу інформаційно-аналітичного забезпечення у системі будь-якого управління.

Аналітичний елемент інформаційно-аналітичного забезпечення (аналітичну діяльність) будемо вважати другим (похідним) етапом інформаційно-аналітичного забезпечення у системі управління. Аналітична складова інформаційно-аналітичного забезпечення повинна включати в себе виробництво спеціально підготовленими фахівцями на підставі наявних інформаційних одиниць і складних розумових процесів нового знання щодо явища або події, що вивчається.

Коваль Р. визначає інформаційно-аналітичне забезпечення як процес створення оптимальних умов задля задоволення інформаційних потреб та реалізації посадових обов'язків органів державної влади на основі формування та використання інформаційних ресурсів. Метою інформаційно-аналітичного забезпечення державних органів виконавчої влади науковець вважає створення умов для прийняття ефективних державно-управлінських рішень [20].

Наступними невід’ємними складовими поняття «інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття державно-управлінських рішень» є терміни «державне управління» та «державно-управлінське рішення». З-поміж багатьох визначень поняття «державне управління» використаємо визначення, яке застосував у своїй праці «Правове забезпечення державного управління» Скрипничук В.: державне управління – це вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав та свобод [69, с. 6].

Пугач А. вважає, що систему інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління слід визначити як взаємозалежну та відповідним чином сформовану сукупність організаційних, організаційно-правових, інформаційних, методичних, програмно-технологічних компонентів, що забезпечує необхідну якість прийнятих управлінських рішень за рахунок раціонального використання інформаційних ресурсів та інформаційних технологій [65].

Підручник «Теорія і практика прийняття управлінських рішень» визначає державно-управлінське рішення як усвідомлено зроблений суб’єктом державного управління вибір цілеспрямованої дії на соціальну дійсність, виражений в офіційній формі [30].

Виділивши основні критерії із поданих вище підходів до визначення складових частин інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття державно-управлінських рішень спробуємо сформулювати узагальнене визначення цього поняття. Отже, інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття державно-управлінських рішень – це організація цілеспрямованих масивів інформації та інформаційних потоків, яка включає пошук, відбір, опрацювання, накопичення, зберігання, і передавання інформації (в тому числі і з використанням комп’ютерних інформаційних систем), а також виробництво на підставі наявних інформаційних одиниць нових знань з метою аналізу отриманих результатів для підготовки, обґрунтування і прийняття управлінських рішень органами державного управління з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав та свобод.

Інформаційно-аналітичне забезпечення сьогодні стало необхідним елементом ефективного функціонування всіх видів діяльності, які передбачають акумулювання та перероблення значних потоків інформації, а наслідки прийняття рішень підчас здійснення такої діяльності є критично важливими для життєдіяльності суспільства. На підставі аналізу праць наступних авторів: Матвієнко О., Фіглін А., Резченко Є. й Терещенко Д. [29; 30; 66; 74], можемо зробити висновок, що специфіка інформаційно-аналітичної діяльності в органах державної влади полягає в тому, що вона «вбудована» у сам процес управління, до неї висуваються особливі вимоги щодо оперативності підготовки матеріалів, їх достовірності та обґрунтованості. Органи державного управління, аналізуючи дані, можуть вивчати громадську думку і впливати на її зміну, більш ефективно планувати свої програми і роботу з населенням, оцінювати вплив програми на цільовий сегмент, знаходити шляхи для задоволення потреб населення.

Згідно із Матвієнко О., загальна мета інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття державно-управлінських рішень – підвищення ефективності державного управління на основі керованого задоволення інформаційних потреб суб’єктів державного управління, тобто осіб, які приймають рішення [29, с. 31].

Проаналізувавши вищеозначені підходи до визначення поняття інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття державно-управлінських рішень, а також його мету можемо узагальнити його завдання:

– Моніторинг ситуації. Реалізація цього завдання забезпечує аналіз всієї поточної інформації, яка надходить, її узагальнення, співставлення та надання зацікавленим керівникам у вигляді, який найбільшою мірою відповідає їх потребам. Матеріали аналізу джерел, поряд з іншими базами даних, є основою для підготовки аналітичних доповідей, записок, довідок та інших документів системи проблемно-орієнтованого інформування керівника.

– Експертно-аналітичне забезпечення. При реалізації цього завдання необхідно виявити найбільш компетентних фахівців у проблемних галузях, їх реальні можливості.

– Збирання та первинне опрацювання інформації. Ці процеси представляють собою найбільш рутинну, трудомістку частину робіт. При незадовільній організації робіт із збирання та первинного опрацювання інформації аналітичні дослідження характеризуються низькою достовірністю та об’єктивністю, а їх результати, як правило, відображають суб’єктивну думку окремих аналітиків-експертів. Робота із збирання та первинного опрацювання інформації поєднує множину технічних та рутинних операцій у спільний процес, забезпечуючи приймання та реєстрацію інформації, яка надходить, перевірку цілісності та достовірності даних, сист6ематизацію інформації за тематикою та адресою.

– Створення системи автоматизованої підтримки аналітичних досліджень. Така система дає змогу оптимально організувати супровід інформаційно-аналітичних досліджень з використанням спеціальних інформаційно-програмних засобів, які включають структурно-інформаційні, лінгвістичні та прикладні програмні компоненти (див. рис. 1.1).

Рис. 1.1 – Мета та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття державно-управлінських рішень

На основі узагальнення праць Бароніна А., Дубової С., Марчука Ю., Матвієнко О., Телещуна С. та Цивін М., [10; 26 – 30; 73] можемо сформулювати принципи здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття державно-управлінських рішень: принцип науковості інформації, принцип своєчасності, принцип достовірності, принцип обґрунтованості, принцип компетентності, принцип змістової несуперечності інформування, принцип адаптованості, принцип достатності та повноти, принцип об’єктивності та принцип поліваріантності (див. рис. 1.2)

Рис. 1.2 – Принципи інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття державно-управлінських рішень

Принцип науковості інформації передбачає врахування об’єктивних вимог соціальних, політичних та економічних законів та закономірностей розвитку суспільства;накопичення знань та визначення тенденцій розвитку об’єкта управління; присутність повних, достовірних та науково оброблених масивів інформаційних даних; наявність спеціальних знань,освіти та кваліфікації у особи, яка приймає рішення. Принцип своєчасності інформування передбачає вчасно подану інформацію, адже невчасно прийняте рішення може призвести до втрат матеріального чи організаційного характеру, розбалансувати систему управління та потребувати значних витрат для його виправлення. Принцип достовірності полягає у виключенні з масиву інформації будь-яких домислів, які не підкріплені фактами. Принцип обґрунтованості передбачає підкріплення будь-яких висновків певними фактами чи аргументами. Принцип компетентності говорить про те, що інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття державно-управлінських рішень повинне здійснюватися кваліфікованим спеціалістом, що має навички інформаційно-аналітичної роботи, відповідну підготовку та освіту. Принцип змістової несуперечності інформування полягає у врахуванні повідомлень у різних інформаційних потоках і їх відповідність одне одному. Принцип адаптованості інформування включає в себе фактор часу, який суттєво впливає на процес прийняття рішень, диктує необхідність адаптації процесу інформування до можливостей оцінки та сприйняття такої інформації суб’єктами державного управління. Принцип достатності та повноти вимагає повноти інформації, її охоплення всіх аспектів явища, події, процесу, що досліджується. Кожен суб’єкт інформаційної діяльності у системі органів державного управління має отримувати обсяг інформації, який є достатнім для виконання в повному обсязі поставленого перед ним завдання. Принцип об’єктивності передбачає, що результати інформаційно-аналітичної роботи не будуть залежати від упередження та особистих інтересів державного службовця або кінцевого споживача інформаційно-аналітичного продукту. Принцип поліваріантності вимагає надання такого інформаційно-аналітичного продукту, який передбачав би весь спектр вірогідних варіантів розвитку подій, явища чи процесу, що вивчається.

Узагальнена модель інформаційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень органами державного управління окреслена у праці Матвієнко О. та Цивін М. [29, с. 43]. Згідно із цими авторами, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державного управління є сукупністю підсистем із відповідним призначенням (див. рис. 1.3).

До таких підсистем відносять:

1. Інформаційно-комунікативне середовище – забезпечення зовнішніх та внутрішніх комунікацій, організація доступу до зовнішніх та внутрішніх інформаційних ресурсів.

2. Моніторинг проблемних ситуацій – виявлення пріоритетних проблем на основі об’єктивної інформації, одержаної в результаті аналітико-синтетичного опрацювання вхідної інформації.

Рис. 1.3 – Підсистеми інформа­ційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття державно-управлінських рішень

3. Інформаційно-документальне обслуговування – забезпечення необхідного рівня якості рішень, що приймаються, за рахунок:

– збирання, аналітичної переробки та надання у різних режимах фактографічної інформації про поточну, бажану та прогнозовану ситуацію в об’єкті управління та зовнішньому середовищі;

– збирання та надання керівництву у різних режимах документів аналітичного, нормативно-правового та науково-методичного характеру, а також забезпечення доступу до спеціально організованих фондів документів.

4. Ситуаційний та системний аналіз (аналітико-інформаційні дослідження) – забезпечення необхідного рівня якості рішень, що приймаються, за рахунок поглиблення процедур аналізу та прогнозування ситуацій у зовнішньому середовищі, а також за рахунок оцінки наслідків рішень, що приймаються.

5. Підтримка процесів підготовки управлінських рішень – забезпечення необхідного рівня якості рішень, що приймаються, за рахунок надання інформації про аналоги та прецеденти вирішуваних питань, аналітичного опрацювання інформації та підтримки змістової експертизи рішень, що приймаються.

6. Підтримка процесів прийняття рішень – забезпечення необхідного рівня обґрунтованості та узгодженості рішень, що приймаються, за рахунок супроводу процедурних та змістових аспектів групового обговорення прийняття рішень.

7. Підтримка управління діяльністю власне органа управління – забезпечення необхідного рівня кінцевих показників діяльності структури за рахунок інформаційного обслуговування внутрішніх управлінських функцій та автоматизованої підтримки основних процедур внутрішнього управління.

Інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління спирається на широку законодавчу базу, яка регулює діяльність державних службовців. Як на цьому наголошує Резченко Є., національне право України має достатню кількість нормативно-правових актів, які безпосередньо чи опосередковано регулюють суспільні інформаційні відносини [66]. Нормативні акти, що регулюють відносини в інформаційній сфері, можна умовно поділити на такі групи:

― акти або окремі норми в актах, що регулюють відносини, які виникли під час створення інформації в процесі наукової, науково-технічної, винахідницької, економічної, політичної або іншої творчої, громадської, приватної діяльності громадян та їх об’єднань, юридичних осіб, держави. Ці акти мають гарантувати закріплення права авторства та інтелектуальної власності на інформацію, що створюється. Акти або окремі норми в актах, що забезпечують порядок підготовки і надання достовірної і повної інформації шляхом оприлюднення в ЗМІ, під час формування державних інформаційних ресурсів, а також таких, що встановлюють санкції за створення та розповсюдження інформації, що не відповідає дійсності (закони України «Про авторське право і суміжні права» [40], «Про обов’язковий примірник документів» [59], «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» [46], Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» [61], постанова Кабінету Міністрів «Про офіційне оприлюднення регуляторних актів, прийнятих місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади та їх посадовими особами, і внесення змін до Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» [60] тощо);

― акти, що створюють правову базу для формування та використання інформаційних ресурсів (закони України «Про інформацію» [52], «Про мови в Українській РСР» [55], «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» [50], «Про електронні документи та електронний документообіг» [48], «Про науково-технічну інформацію» [56], «Про бібліотеки і бібліотечну справу» [41], «Про національний архівний фонд та архівні установи» [57], «Про державну таємницю» [45] тощо);

― акти, що забезпечують реалізацію права на інформацію фізичних та юридичних осіб (Цивільний кодекс України, постанова Верховної Ради «Про діяльність Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади відносно забезпечення свободи слова, задоволення інформаційних потреб суспільства і розвитку інформаційного середовища в Україні»);

― закони з питань інформаційних технологій та засобів їх забезпечення (закони України «Про захист інформації в автоматизованих системах» [50], «Про телекомунікації» [62], «Про електронні документи та електронний документообіг» [48]);

― акти з проблем інформаційної безпеки («Про державну таємницю» [45], «Про державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України» [44], «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» [50], «Про електронний цифровий підпис» [47] тощо).

Отже, на основі результатів аналізу різноманітних підходів до визначення інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття державно-управлінських рішень, його складових, мети, завдань, принципів здійснення та нормативно-правової бази, яка регулює здійснення такого забезпечення державними службовцями можемо зробити висновок, що різні дослідники залежно від ключового слова, за яким приховується специфічне розуміння онтологічного статусу, розглядають інформаційно-аналітичне забезпечення:

1) як сукупність дій та заходів на основі методів та засобів для збирання, накопичення, обробки та аналізу даних;

2) як особливий напрям інформаційної діяльності;

3) як процес створення оптимальних умов задля задоволення інформаційних потреб органів державної влади.

Крім самого поняття інформаційно-аналітичного забезпечення, в дискурсі має місце певна сукупність категорій, серед яких мета та завдання здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державного управління; принципи, на яких повинне базуватися інформування та законодавча база, яка врегульовує інформаційну діяльність органів державного управління.

Поиск по сайту: