Монополії та олігополії

На сучасному етапі монополії зберігають свою впливовість. Особливо активно розвиваються корпорації- акціонерні компанії, у яких на основі централізації капіталів і заощаджень найманих працівників здійснюється колективне привласнення результатів виробничої діяльності, залежно від величини отриманих на внесені кошти акцій.

В умовах панування монополій встановлюються насамперед монопольно високі і монопольно низькі ціни. Монопольно високу ціну встановлює товаровиробник, який є монополістом у виробництві на ринку, обмежує конкуренцію, порушує права споживачів і отримує внаслідок цього високі прибутки.

Монопольна ціна – різновид ринкової ціни товару або послуги, яка встановлюється монополіями вище або нижче вартості товару чи послуги і забезпечує їм монопольний прибуток.

Встановлення монопольної ціни досягається різними способами:

- при випуску нової продукції з метою завоювання ринку, спочатку встановлюється ціна нижча витрат виробника, витісняються конкуренти, а потім ціна підіймається вище вартості;

- встановлення високої ціни на товари та послуги воєнного призначення, виконання на замовлення держави;

- система зв‘язаних цін, при якій ціна на основний товар відносно невисока, а на комплектуючі завищена;

- “лідерство у цінах”, при якій декілька монополістів, щоб уникнути “війни цін”, шліхом негласної угоди приймають ціни фірми-лідера.

Монопольно низькі ціни встановлюються:

- на товари та послуги, які закуповує крупна компанія;

- на комплектуючі деталі дрібних та середніх фірм через контрактну систему;

- на сировину, яка закуповується в країнах, що розвиваються;

- на товари, виготовлені в державному секторі економіки.

Монопольний прибуток – вид доходу, економічна форма реалізації панування монополії. Його отримують встановлюючи контроль над:

- науково-дослідними розробками патентів, ліцензій, передової техніки і технології;

- найбільш освіченою та кваліфікованою робочою силою, - найпрогресивніших форм та методів організації та управління виробництвом.

Основним джерелом монопольного прибутку є експлуатація висококваліфікованої робочої сили привласнення частини додаткової вартості, створеної на дрібних та середніх підприємствах, пов‘язаних з монополією через систему контрактів.

Американська компанія “Дженерал моторс” має монопольні відносини майже з 40 тис. підприємств, які виготовляють для неї окремі деталі, вузли, займаються реалізацією виготовленої продукції.

Джерелом монопольного прибутку є частина доходів населення (заробітна плата, дивіденди), яке купує у монополії її продукцію за завищеними цінами.

Монопольно високі ціни призводять до зменшення платоспроможного попиту населення, “притягують” конкурентів, тому монополії повинні постійно шукати оптимальне співвідношення між кількістю реалізованої продукції та ціною, яка дає змогу привласнити максимальний прибуток.

Ще одним джерелом монопольного прибутку є надприбуток, який отримують гігантські монополії в результаті впровадження нововведень (передові технології, кращі методи організації праці).

Олігополія (від гр. oligos – небагато і poleo - продаю) – панування декількох крупних фірм у виробництві продукції в більшості галузей промисловості та їх диктат на ринку. За своїм характером олігополія є колективною монополією, в якій своєрідно поєднуються монополія і конкуренція. Поняття олігополія ввів в науковий обіг англійський економіст Т.Мор у 1516 р. Представники меркантилізму вживали його для характеристики конкуруючих між собою торгових монополій.

Крім того, в сучасних умовах у деяких розвинутих країнах Заходу утворюються галузеві олігопсонії підприємств, які намагаються купити робочу силу за заниженими цінами.

Коли на ринку панують декілька олігополій, переважно застосовується практика “лідерства в цінах”. Щоб уникнути виснажливої конкурентної боротьби, наймогутніша компанія встановлює ціни на свої товари або послуги, а решта олігополістів за спільної мовчазної згоди встановлюють таку саму або дещо нижчу ціну (залежно від якості товару, термінів гарантійного обслуговування тощо).

4. Заробітна плата: суть, форми, системи

У процесі встановлення заро­бітної плати створюється додаткова видимість продажу праці. Це зумовлено тим, що робітник одержує заробітну плату після завершення процесу праці, її величина змінюєть­ся зі зміною тривалості робочого дня, а індивідуальні відмінності у заробітній платі зумовлені неоднаковою інтен­сивністю праці робітників.

Внаслідок цього вартість робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. Ос­кільки заробітна плата приховує купівлю-продаж робочої сили і стирає межі між необхідною і додатковою працею, перетворена форма приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах, набирає форми ціни робочої сили.

Заробітна плата - грошовий вираз вартості ціни товару "робоча сила" та результативності функціонування робочої сили.

Заробітна плата існує у двох основних формах: погодинній і відрядній.

Погодинна заробітна плата - оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. Водночас при встановленні ставки заробітної плати вра­ховують умови праці, її безпеку та інші чинники.

Відрядна, або поштучна, заробітна плата - оплата вартості й ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу. Відрядна заробітна плата використовується для підви­щення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед них. За су­часних умов цю форму застосовують у галузях з великим обсягом ручної праці.

В економіці розвинутих країн світу існують такі системи заробітної плати: тарифні, пре­міальні та колективні. За тарифної системи заробітна плата залежить від безпе­ребійної роботи устаткування, від складності праці, яка ви­ражена відповідним тарифним розрядом і ставкою.

Застосування преміальної системи грунтується на прийо­мах відрядної та погодинної заробітної плати. Відрядно-преміальна система передбачає сплачування робітникові певної суми за кожен виріб. За норматив беруть найменший можливий обсяг виробітку, який поширюється на більшість робітників.

Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система "участі у прибутках". Вона передбачає, що за раху­нок заздалегідь встановленої частки прибутку формується преміальний фонд, з якого робітники одержують виплати. Премії нараховують за підвищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва

Поиск по сайту: