Економіка суспільства як сукупність видів

Економічної діяльності

Економічні ресурси – природні, людські та вироблені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг.

Виробничі ресурси – економічні ресурси, які використовуються у процесі виробництва як засоби праці та предмети праці.

Енергосировинні ресурси – частина виробничих ресурсів, в основі яких лежать природні багатства.

Економічний вибір та економічна поведінка товаровиробника

Всі суспільні потреби, через обмеженість ресурсів, повністю і одночасно задовольнити не можливо. Тому в економіці завжди доводиться вирішувати проблему вибору, сутність якої полягає в пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів з метою їх найбільш раціонального і ефективного використання. Адже одні і ті ж самі ресурси не можливо використовувати одночасно або двічі. Наприклад, суспільство має обмежені ресурси металу. Постає питання: що виробляти – танки чи сільськогосподарську техніку? Якщо передати ресурси військовій промисловості, то будуть страждати селяни, які не отримують потрібні засоби виробництва, і навпаки. Тому економіка як наука вирішує триєдине завдання: обмеженість ресурсів, ефективний вибір і альтернативна вартість.

Альтернативна вартість – це те інше, від чого необхідно відмовитись, щоб отримати те, на користь чого зробили свій вибір. Вона пов’язана з відмовою від альтернативного використання ресурсів (альтернатива – від лат. чергую, перемежовую – необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну).

Отже, нічого не можна отримати просто так, за все треба платити – кожен вибір має свою ціну. Термін «ціна вибору» (або альтернативна вартість) стосується найбажанішої серед не вибраних нами альтернатив. Що саме було найбажанішим, визначається додатковими дослідженнями. Альтернативна вартість – це вартість (цінність) найпріоритетнішого серед благ, якими ми знехтували заради власного вибору. Визначення цінності носить суб’єктивний характер, оскільки кожний виробник, споживач, країна роблять вибір за власними критеріями.

Сам процес прийняття рішень включає:

- визначення проблеми;

- перелік можливих альтернатив для розв’язання цієї проблеми;

- визначення критеріїв, за якими здійснений відбір;

- оцінка кожної альтернативи за всіма критеріями;

- прийняття остаточного рішення.

Отже, товаровиробник при визначенні напряму виробництва враховує не лише власні можливості і прибутковість, а й можливості ресурсів, рівень необхідності продукту для суспільства.

Поиск по сайту: